ЗУСТРІЛИСЯ ЧЕХОВ І ЗАНЬКОВЕЦЬКА...
«Садок вишневий» — слова, які, звичайно, асоціюються у нас насамперед із шевченківською поезією. Але не тільки з нею. У 1970 роки на сцені Львівського театру імені Леся Курбаса поставили виставу «Садок вишневий» за п’єсою Антона Чехова «Вишневий сад», і глядачі сприйняли таку перестановку слів. У столичному Музеї Марії Заньковецької теж вирішили виставку, що відкрилась до 150-річчя класика російської літератури, назвати «Садок вишневий».
Вона присвячена особистим і творчим зв’язкам А. Чехова з Україною, його дружнім стосункам з театральними діячами і постановкам його п’єс у театральних трупах і театрах України. Виставка створена на різноманітних фондових матеріалах Музею театрального, музичного і кіномистецтва України, фотографіях і речах з експозиції Музею Марії Заньковецької. Експонуються також малюнки видатного театрального художника Данила Лідера до вистав «Дядя Ваня», «Вишневий сад», «Чайка», люб’язно надані його дружиною Кірою Пітоєвою. Маємо можливість побачити ескізи до вистав за чеховськими творами сучасних художників — Наталії Рудюк і Марії Левитської.
Багато ниточок долі Антона Павловича пов’язали його з нашою землею. Зі спогадів рідного брата письменника — Михайла Павловича — відомо, що в будинку Чехових влаштовували театральні вистави. В одній з них, за п’єсою І. Котляревського «Москаль-чарівник», гімназист Антон Чехов грав українською мовою головну роль Чупруна. В Таганрозі в 1880-ті роки часто гастролювали українські трупи Марка Кропивницького та Михайла Старицького. Майбутній російський письменник відвідував їхні вистави, був знайомий і листувався з актрисою, яка грала в обох названих трупах, Марією Доленко.
Чехов подорожував по Україні, у 1888 — 1889-тих роках жив під Сумами у садибі Линтварьових. Він захоплювався людьми, природою, піснями нашої поетичної землі й відображав їх у своїх творах, зокрема у повісті «Степ».
Ці та інші події в юності видатного прозаїка і драматурга візуалізують чимало експонатів виставки. Тут можна побачити, наприклад, програмки вистав українських театрів 1880–1890 років. На вимогу тодішньої цензури українські трупи повинні були виступати з дійствами, що обов’язково складалися з двох вистав — одну грали українською мовою, другу — російською. Кількість дій в обох спектаклях мала бути однаковою. Зазвичай з українського репертуару брали драми, хоча й комедії грали теж, а з російського ставили переважно водевілі. В представлених програмках читаємо назви: «Циганка Аза», «Бондарівна», «Пошились у дурні», «Сватання на Гончарівці». Є тут і чеховський «Ведмідь» — цей водевіль полюбляли грати у другій частині вечора.
Значний розділ виставки присвячено дружнім стосункам Антона Чехова з уславленою українською актрисою Марією Заньковецькою. Письменник побачив актрису 1887 року під час гастролей трупи М. Кропивницького у Москві. Того вечора вона грала Софію у драмі «Безталанна» І. Карпенка-Карого. Чехов, перебуваючи під враженням від вистави, написав у листі до брата Олександра: «Заньковецька — страшна сила!» Та їхнє особисте знайомство відбулось тільки 3 січня 1892 року в Петербурзі вдома у відомого театрального критика і видавця Олексія Суворіна.
Добре збережені давні світлини увічнили миті спілкування двох непересічних особистостей. І допомагають нам уявити, як Чехов і Заньковецька проводили час у Петербурзі, катаючись на санках із крижаних гір. Бачимо і московський ярмарок, куди прийшли М. Заньковецька разом з А. Чеховим, аби придбати у циган прикраси для ролі циганки Ази.
Не випадковим є в експозиції й фото режисера-новатора Всеволода Мейєрхольда. Розпочинаючи 1902 року роботу в театрі у Херсоні, режисер, за пропозицією А. Чехова, запрошує М. Заньковецьку грати ролі у чеховському репертуарі. Проте вона не залишила українську сцену.
Українська актриса могла б зіграти героїнь багатьох чеховських п’єс, однак не судилося...Здійснився лише один задум — Марія Костянтинівна виконала роль Наталії Степанівни у виставі «Освідчини» за твором А. Чехова. Цей спектакль 1907 року зіграли в Театрі М. Садовського українською мовою. Поряд із фрагментами «Освідчин» бачимо й фото засновника та керівника названого театру — Микола Карпович здійснив постановку чеховського «Ведмедя», в якій блискуче грав роль Смирнова.
Гадаю, з цікавістю відвідувачі оглядатимуть оригінал листа А. Чехова до М. Заньковецької від 12 січня 1892 року. Зупиняться й біля виставленого справжнього вбрання актриси — її чорної сукні з білою пелериною та малиновим шарфиком.
Кілька стендів виставки відображають історію постановок чеховських п’єс в українських театрах — від давніх до найсучасніших. Не ставили його твори як на російській, так і на українській сцені лише в 1930-ті, оскільки тоді культивувалась не туга і схильність до роздумів над життям, а «рожевощокий» оптимізм. Ця історія представлена в численних програмках, ескізах костюмів і макетах декорацій, фото, з яких на нас дивляться улюблені актори — Наталія Ужвій, Євген Пономаренко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Лариса Кадирова, Микола Рушковський, Олексій Вертинський, Олександр Ігнатуша...
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- ЗА РІК ДО ПАМ’ЯТНОЇ ДАТИ
- СТУПКА ІЗ «ЗОЛОТИМ ОРЛОМ»
- ФРАНКІВЦІ СВЯТКУЮТЬ 90-РІЧЧЯ
- «ПРИДЖАЗОВАНИЙ БАРД» ВИСТУПИВ У КИЄВІ
назад »»»