ПРАВА ІНВАЛІДІВ— ПІД МІЖНАРОДНИМ КОНТРОЛЕМ
За різними джерелами, в Україні — понад 2,6 мільйона людей з особливими потребами, це кожен вісімнадцятий. Якщо додати ще й членів їхніх сімей, маємо вагомий відсоток населення, якого умови життя інвалідів торкаються безпосередньо. Чи саме не тому час від часу (особливо напередодні виборів) роздають щедрі обіцянки ці умови значно поліпшити?
До речі, минулоріч Генпрокуратура України виявила численні порушення прав інвалідів майже в усіх сферах їхнього життя — житловому, пенсійному і медичному забезпеченні, працевлаштуванні, трудовій й соціальній реабілітації тощо.
І ось, можливо, тепер побачимо «світло наприкінці тунелю»? 16 грудня 2009 р. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів і Факультативний протокол до неї. Відповідний закон набрав чинності 9 січня 2010 року.
На які зміни відтепер можна сподіватися, розповідає член правління «Благодійного товариства допомоги інвалідам та особам з інтелектуальною недостатністю», адміністратор Всеукраїнської громадської організації «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю» Ольга Салівоненко.
— Акцент у документі ставлять на тому, що людина має бути якомога більше залучена в суспільство. І держава повинна усунути всі перешкоди на цьому шляху. Саме на такій ідеології ґрунтується конвенція. Всі її статті спрямовані на рівність прав будь-якої людини, незалежно від фізичного стану і функціональних можливостей.
У 2008 році Президент України підписав конвенцію і протокол, оголосивши намір держави її виконувати, а ратифікація цих документів Верховною Радою вже зобов’язує діяти.
— Навіщо нам міжнародна конвенція, коли в Конституції України і так прописано рівні права для всіх без винятку громадян?
— Наша Конституція — одна з найкращих у світі. Але в реалії, на жаль, часто підзаконні акти, різні нормативно-правові положення якимось незрозумілим чином обмежують її, суттєво звужують.
Ухваливши конвенцію і ратифікувавши її, Україна визнала, що вона відтепер змушена звітувати перед міжнародною спільнотою. Коли якийсь нормативний акт у нас вступає в суперечність з конвенцією, його мають змінити. Громадськість відтепер, спираючись на цей документ, у якому прописано багато прав, може апелювати до влади щодо змін законодавчої бази стосовно мешкання інвалідів, надання їм різних послуг у вирішенні проблем, в інших сферах життя.
— Велика кількість інвалідів змушена доживати свій вік в інтернатах закритого типу. Опинившись там, людина неначе потрапляє за ґрати. Чи передбачено конвенцією якусь альтернативу?
— Раніше людей з проблемами не помічали. Простіше було їх сховати за високими парканами. Закриті інтернати не здатні забезпечити людині відчуття своєї гідності, надати повноцінний розвиток особистості. Політика в цьому плані має змінюватися. Найважливіше — це соціалізація, прагнення того, аби люди з особливими потребами могли жити звичайним повсякденним людським життям.
Інтернати для людей з обмеженими можливостями спеціалізуються за медичними показаннями і «розкидані» по всій Україні. Людина, яку направляють туди з самого дитинства, фактично позбавлена права виховуватися в колі люблячих батьків, відбувається її десоціалізація. Однак у конвенції чітко йдеться про те, що має бути зроблено все, щоб людина з порушеннями виховувалася і залишалася в сім’ї. Це стосується і організації належних умов для проживання в сім’ї, й соціальної допомоги з боку держави, створення фостерних родин, центрів підтримки за місцем проживання, міні-гуртожитків, що розраховані на невелику кількість людей, де буде забезпечено особливу родинну атмосферу. Конвенцією також передбачено організацію робочих місць для інвалідів, інклюзивну та інтегровану освіту.
— Чимало соціальних проектів не виконують, тому що наводять вагомий аргумент — брак грошей.
— Так говорять, але підрахуємо, що дешевше обходиться державі, скажімо, утримання інваліда в інтернаті чи в міні-гуртожитку? На жаль, отримати повну офіційну інформацію про те, скільки коштує утримання інваліда в інтернаті, складно, фактично — це закрита інформація. Тому не можемо тут оперувати цифрами. За неофіційними підрахунками, утримання людини з розумовою відсталістю в міні-гуртожитку набагато дешевше, кошти використовують раціональніше, і користі виходить більше.
Для прикладу наведу апробований пілотний проект доброчинного товариства «Джерела» — першу в Україні альтернативу інтернатові для людей з особливими потребами. Владою столиці кілька років тому підписано розпорядження про створення київського міського комплексу для людей з розумовою відсталістю, і зараз цей комплекс вже діє. В ньому живе 16 осіб. Кількість персоналу також 16. (Для порівняння: в інтернатах, залежно від типу закладу, мешкає до 200 людей, за наявності, як правило, однієї ставки соціального працівника на 50 осіб).
Міні-гуртожиток — відкрита структура. Це будинок у місті, в якому живуть звичайні люди. Вони можуть вільно виходити на вулицю, робити покупки, ходити до театру, в аптеку, на ринок. Вони самостійно їздять в центр денного перебування, ходять на заняття, користуються громадським транспортом. Тобто люди, інтегровані в суспільство.
Допомагають сусідня школа, волонтери, церква, яка знаходиться поруч. До речі, з часом змінюється на краще й ставлення людей, котрі живуть поруч, хоча на початку воно було негативне. Виявляється, що люди з особливими потребами не є соціально небезпечними, вони такі ж, як усі, й сприйняття їх уже набагато краще.
— Усе це чудово, але як відбуватиметься контроль за дотриманням Україною ратифікованої конвенції?
— Підписавши Факультативний протокол до конвенції, Україна зголосилася на те, що звітуватиме про її виконання. У межах структур ООН засновано Комітет з прав інвалідів, до якого увійшли 18 експертів, обраних на чотири роки таємним голосуванням із кандидатів, запропонованих державами — учасницями Конвенції.
Кожна держава-учасниця подає комітету через Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй доповідь про заходи, які вжито для реалізації своїх зобов’язань за цією конвенцією, та про прогрес, досягнутий у цьому напрямі. Перша доповідь після ратифікації конвенції має бути подана за два роки, наступні — через кожні чотири.
До речі, до цього комітету можна звернутися зі скаргами у разі порушення прав інвалідів.
— Ви можете назвати його адресу?
Secretariat for the Convention on the Rights of Persons with Disabilities
Two United Nations Plaza, DC2-1382
New York, NY 10017
United States of America
Facsimile: +1-212-963-0111
Email: enable@un.org
<mailto: enable@un.org>
Проте майте на увазі, що анонімні повідомлення та повідомлення про порушення прав, що мали місце до ратифікації конвенції, не розглядатимуть.
Розмову вів Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- МАТЕРЯМ-ГЕРОЇНЯМ ВИПЛАЧУВАТИМУТЬ ОДНОРАЗОВУ ДОПОМОГУ
назад »»»