БИТВА ЗА «УКРАЇНУ»
ЧОМУ ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ ВИЙШОВ НА ПЕРЕДОВУ ПЕРЕДВИБОРЧИХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ?
В Україні започатковується ще одна традиція. Виборчі перегони в нашій державі все частіше супроводжуються штурмом якихось знакових приміщень. Восени 2004 року під час минулих президентських перегонів штурмували Центрвиборчком. Ця ж виборча кампанія, тільки вже в часи Помаранчевої революції, ознаменувалася намаганням революційно налаштованих людей зайти до будівлі Верховної Ради.
Через два з половиною роки, після президентського указу про розпуск парламенту п'ятого скликання, стався чи не найбільш знаковий штурм — працівники Міністерства внутрішніх справ на чолі з керівником цього відомства Василем Цушком «продиралися» до Генеральної прокуратури. А ще через рік, коли Віктор Ющенко надумав розпустити чинну Верховну Раду, бютівці, котрим такий президентський вердикт виявився не до душі, відзначилися штурмом судових інстанцій...
Перший тур нинішніх «великих перегонів» минув нібито без особливих ексцесів. Більше того, чимало спостерігачів (як вітчизняних, так і закордонних) зауважило суттєвий прогрес, який спостерігається в нашій державі у плані демократії.
Однак лише за тиждень після першого акта всенародного волевиявлення примара нового штурму повернулася на нашу землю. «Репетиція» відбулася на території поліграфічного комбінату «Україна», який знаний широкому загалові через свою причетність до виготовлення виборчих бюлетенів. Цікаво, що це підприємство долучили до друкування головної виборчої продукції лише п'ять років тому відповідним рішенням ВР. З ініціативи Центральної виборчої комісії, котра переймалася тим, що банкнотна фабрика не впорається з підготовкою бюлетенів до не надто передбачуваного третього туру виборів.
Утім, то справи далекого минулого. А от після нинішнього першого туру «свята демократії» відбулася інша, не менш знакова подія — зміна керівника згаданого комбінату «Україна». Представники Партії регіонів, які, починаючи з 18 січня, почали запевняти громадськість у неспроможності Юлії Тимошенко чесно перемогти у другому турі, заздалегідь намагалися бити на сполох. На останньому засіданні п'ятої сесії ВР депутати-«регіонали» оголосили: Кабінет Міністрів зумисне намагається відсторонити керівника «України» з його посади, бо той буцімто відмовляється виконувати вказівку Прем'єр-міністра про друкування додаткових бюлетенів у кількості 1,5 мільйона примірників.
Певна річ, бютівці усі ці заяви спростували. Мовляв, на момент оголошення цієї застороги ЦВК навіть не оприлюднив офіційних даних про результати першого туру виборів. Тож про проведення другого туру минулої п'ятниці можна було говорити хіба що теоретично.
І все-таки заміна керівництва «України» відбулася. Ініціатива виходила саме з надр Кабміну. Міністерство фінансів, у підпорядкуванні якого перебуває комбінат, внесло зміни до статуту згаданого підприємства. В результаті — наказом в. о. міністра Ігоря Уманського в. о. гендиректора «України» було призначено Володимира Хомка.
«Регіонали» очікувано назвали таку заміну рейдерською атакою на комбінат. І зранку 25 січня влаштували справжню кульмінацію цьому кадровому рішенню. Група народних депутатів від ПР разом зі своїми помічниками та охоронцями вдерлася до приміщення. Без вибитих шибок, бійок і нецензурної лайки, як завжди в подібних випадках, не обійшлося.
«Веселі кадри» з «України» мали змогу побачити всі охочі. Тому значно цікавіше ще раз поглянути на недосконалість законодавства, котре стосується депутатської недоторканності. Якими б банальними не були слова першого віце-прем'єра Олександра Турчинова про те, що так нардепи можуть добратися й до атомної станції, частка істини у цих застереженнях є. Бо чому б не припустити, що в боротьбі з опонентами якійсь світлій голові не спаде на думку провести засідання на забороненому об'єкті...
Зрозуміло, що «білих плям» в інциденті з «Україною» не бракує. Таке враження, що історія про закордонні паспорти, які буцімто відмовлялися друкувати на цьому підприємстві, також, що називається, шита білими нитками. Проте урядовці вперто стоять на своєму — представники Партії регіонів під прикриттям захисту інтересів виборців переслідують комерційну мету: відстоювання інтересів консорціуму ЄДАПС, котрий друкує закордонні паспорти.
Цілком імовірно, що таке пояснення небезпідставне. Однак у такому разі, чому питання заміни керівництва поліграфічного комбінату «Україна» було порушено саме тепер — між першим і другим турами виборів? Хто заважав ініціювати його, скажімо, ще до першого туру? Чи тоді існувала небезпека, що в «рейдерстві» Юлію Тимошенко звинувачували б не лише «регіонали», а й представники інших кандидатів у президенти?..
Ще один не надто зрозумілий нюанс виник під час дискусії між опонентами. Скажімо, депутат із Партії регіонів Василь Грицак (якого, зокрема, урядовці звинувачували в лобізмі консорціуму ЄДАПС) невдовзі після інциденту заявляв, мовляв, Окружний адміністративний суд Києва ухвалив рішення про призупинення дій Міністерства фінансів стосовно зміни керівництва поліграфкомбінату «Україна».
А от за словами міністра юстиції Миколи Оніщука, на момент оголошення цієї заяви пана Грицака не існувало жодного провадження виконавчих служб, які б стосувалися комбінату. «В даному випадку не йдеться про виконання рішень судів»,— наголосив високопосадовець.
Найцікавіше в цій ситуації спостерігати за поведінкою Віктора Ющенка. Після 17 січня чинний глава держави, як дві краплі води нагадує свого попередника Леоніда Кучму під час минулої виборчої кампанії. У 2004-му Леонід Данилович готувався до «передачі справ» своєму наступникові. І перед другим туром перебував у не надто доброму гуморі. Адже один із його потенційних «змінників» — Віктор Ющенко — був Леонідові Даниловичу надто не до душі.
Юлія Тимошенко для Віктора Андрійовича наразі уособлює... його самого зразка 2004 року. Але статус глави держави, чи, якщо хочете, «арбітра» нації змушує Ющенка демонструвати сяку-таку об'єктивність.
Після інциденту на «Україні» Віктор Андрійович миттєво скликав позачергове засідання Ради національної безпеки та оборони. Цілком імовірно, що воно буде останнім аж настільки знаковим у його президентській кар'єрі. (Це припущення може не справдитися, якщо другий тур виборів не пройде цивілізовано і виникне потреба «розрулювати» ситуацію подібно до того, як це було п'ять років тому).
Поки Президент спробував стати «над сутичкою». Власне, його попередня публічна критика обох кандидатів дала підстави Вікторові Андрійовичу не надто кривити душею. Глава держави заявив, що нинішній конфлікт «нагадує кримінальні розбірки та рейдерство». При цьому «як провокаційні, так і агресивні дії показали нездатність обох політичних сил — і блоку Юлії Тимошенко, і Партії регіонів — толерантно, зважено, в рамках закону вести підготовку до другого туру виборів».
Як мовиться, знайдіть десять відмінностей між цим текстом і заявою Віктора Ющенка про його рішення поставити 7 лютого «галочку» в третій графі: «Не підтримую жодного кандидата».
Щодо самого рішення РНБО, то й воно нібито не спрямоване на користь котроїсь зі сторін конфлікту. Урядові було доручено призначити тимчасового керівника поліграфкомбінату «Україна» з числа чинних заступників. Як зазначила секретар Радбезу Раїса Богатирьова, ця людина повинна мати відповідну кваліфікацію, досвід, а також доступ до державної таємниці. Річ у тім, що Володимир Хомко, призначений Кабінетом Міністрів, відповідною характеристикою похвалитися не міг.
Раїса Богатирьова також зауважує, що, крім цього, рішення Ради національної безпеки та оборони спрямоване на те, щоб жодна зі сторін не мала переваг над комбінатом, котрий виготовляє виборчі бюлетені. «Україну» на час її особливої передвиборчої «привабливості» мають охороняти Внутрішні війська (ще одна структура, без якої не обходяться «штурмові» будні, згадайте травень 2007 року). За друкуванням виборчих бюлетенів вестиме відеонагляд Служба безпеки України.
Щоб у протиборних сторін не виникало бажання проігнорувати рішення Радбезу, сам Радбез вирішив підстрахуватися створенням спеціальної групи з представників Кабміну, РНБО та СБУ щодо контролю за виконанням згаданого рішення. Залишається сподіватися на мирні наміри такого неофіта-контролера. Проте це — тема для інших роздумів.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- РЕЦЕПТ ВІД ДУРОВА
назад »»»