ФАНТАСТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА РЕАЛЬНІСТЬ
Часом здається, що довколишня дійсність далеко вийшла за межі фантастичного жанру, перевершивши найсміливіші вигадки. Однак інтерес до всіляких «фентезі» не зменшується. У цьому переконала добре заповнена навіть в екстремально морозні дні глядачева зала столичного кінотеатру «Жовтень», коли там демонстрували колекцію короткометражних картин від Міжнародного фестивалю фантастичних фільмів у Невшателі (Швейцарія).
Фестиваль NIFFF (ця абревіатура складається з перших літер англійських слів наведеної назви) засновано у 2000 році, й зараз він є однією з основних фільмових подій у Швейцарії. За якістю, оригінальними програмами, а також за участю відомих гостей цей культурний форум став знаковим. Його особливістю є багата й різноманітна міжнародна програма, побудована навколо однієї центральної осі — фантастичне кіно.
У програмі стрічок — «Фантастика у короткому метрі», яку вперше показали в Україні, глядачеві запропонували збірку вибраних фільмів, що демонструють велике розмаїття естетики і жанрів, котрі існують у швейцарському кіно. Ця колекція короткометражних картин збалансована між традиціями академічної школи та творчістю незалежних режисерів. До збірки увійшли 14 фільмів, створених між 2002 і 2009 роками.
Концепція фантастичного кіно, на якій ґрунтується програма NIFFF, фокусується на фільмах, котрі руйнують межі загальноприйнятної «нормальної реальності», визначеної законами природи. Така основна ознака об’єднує представлені в програмі короткометражні стрічки. Хоч загалом вони різноформатні: є тут і блокбастери, і чорні комедії, й лірично-гумористичні історії; ігрові та анімаційні фільми.
Протягом двох годин київські глядачі переглядали кінозбірку, показ якої організувала Медіа Арт Лабораторія за сприяння посольства Швейцарії, й отримували задоволення від видовищності, насиченості сучасними ефектами, високої техніки зйомок презентованих стрічок, їхнього тонкого, часто філософського гумору або іронії. Серед цих кінотворів були здебільшого швейцарські, а також спільні фільми швейцарських митців із колегами з Канади та Великої Британії.
З погляду сюжету бліц-картини видалися також своєрідними. Власне, ми побачили ніби звичайні життєві історії, але з певним фантастичним акцентом на порушеннях меж отієї самої нормальної реальності, з якою стикаємося щодня. Таке пропущення рутини крізь специфічну призму породжує другий план, дає можливість відсторонено подивитися на деякі речі, вловивши в них прихований зміст. І усвідомити, що, перефразовуючи відомий вислів, у кожній фантастичній історії є лише частка фантастики.
Приміром, герой фільму «Заміна місцями», хлопчик Вільям обмінює свого батька на двох золотих рибок приятеля Рандала. Натішившись ними, він знову робить взаємовигідний обмін і цього разу здобуває електрогітару у подруги Мері-Енн. Коли ж мама про все дізналася й зажадала повернути тата до родини, Вільям довго не міг його знайти, адже друзі й подруги ще по кілька разів обмінювали його на щось потрібніше. Цей сюжет здається вам жорстоким і цинічним? Не поспішайте з висновками. Діти — істоти безпосередні. Вони, на відміну від дорослих, не хочуть терпіти поруч людину, хай навіть рідну, яка нічим не переймається, крім постійного читання газет.
Здатний викликати сильні асоціації й постапокаліптичний блюз «Грип». Десь у франкомовній Швейцарії епідемія змушує людей, котрі вижили, переховуватися та ізолюватися всередині будинків. Невблаганні санітари в масках виловлюють навіть кота, який ходить поблизу будинку молодої пари. Його як інфікованого теж забирають, цікавлячись у господарів, чи контактували вони з твариною. Невже будемо так ізольовано жити під впливом чи то справжніх, чи вигаданих новітніх епідемій?
Зрозумілим і актуальним був і «Фільм у такт». У цьому, як зазначено в програмі, музичному експерименті відсутня мова, але її з успіхом заміняють музика й танець. Виступає тріо: посередині жінка грає на інструменті, схожому на російську балалайку, по обидва боки від неї витанцьовують чоловіки: синхронні рухи, симетричні позиції. Відбувається певне змагання. Хто виграє? Звичайно, представниця прекрасної, але не слабкої статі. Одного її удару інструментом по головах партнерів вистачає для того, аби вони знепритомніли. Промовистий символ сучасного суспільства, яке дедалі більше живе за законами матріархату.
Переглянувши програму «Фантастика у короткому метрі», глядачі пересвідчилися, що фантастичні фільми дозволяють нам відкрити уявні світи й на хвильку засумніватися у правильності нашого звичного сприйняття реальності. Метою популярного фестивалю є наголос на креативності жанру фантастики нині та на його ролі в історії світового кіно.
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- ОНОВЛЕНИЙ ТЕАТР НА НОВІЙ СЦЕНІ
- ПАМ’ЯТІ КВІТКИ ЦІСИК
- МУЗИКА ДЛЯ МАЛЕЧІ
назад »»»