ЧЕРЕЗ ГЛУХОТУ ДОМОРОСЛОЇ ФЕМІДИ
Будівля Європейського суду з прав людини, який називають совістю Європи, є підкреслено прозорою — це має символізувати його відкритість для мешканців континенту. Однак ця інституція, за висловом правників, потерпає від власної популярності.
УКРАЇНЦІ ЗМУШЕНІ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЄВРОСУДУ
Розрив у правових традиціях
Як свідчить статистичний звіт Євросуду, торік до нього надійшло 52200 звернень і скарг (на 13% більше, ніж 2008-го). Хоча служителі страсбурзької Феміди розглянули 31552 із них, залишок, що накопичився за попередні роки, становить 117850 звернень. Деякі заявники можуть не дожити до того часу, коли буде винесено рішення за їхньою справою, заявляють судді.
Серед лідерів-постачальників звернень Україна посідає четверте місце після Росії, Туреччини та Румунії. В портфелі скарг Євросуду майже кожна десята — наша. Причиною є розрив у правових традиціях, зазначають експерти, адже західноєвропейські держави намагаються дотримуватися стандартів Конвенції з прав людини протягом майже півстоліття, тоді як для країн Східної Європи це поки що нова практика.
Безперечно, громадяни країн-членів Євросоюзу також часто шукають захисту своїх прав у Страсбурзі. Серед них найбільше заявників живе, крім згадуваної Румунії й ще двох нових учасників цієї міжнародної спільноти — Польщі та Словенії — у Франції, Італії й Великій Британії. Однак скарги їхніх громадян найчастіше стосуються не надто нагальних проблем: порушення, пов’язані з майном чи нерухомістю, примусове вивезення іммігрантів за межі країни, затягування розгляду справ у національних судах, умови утримування у в’язницях. Часто надходять курйозні звернення, на які теж доводиться втрачати час. Наприклад, німець, скаргу котрого відхилили, продовжував щодня апелювати до суду, засипаючи його... віршами.
Трапляється, що громадяни України, свідомі своїх прав, теж надсилають не надто важливі, на перший погляд, скарги. Віра Корнійчук із Овруча 2001 року звернулася до військового суду Житомирського гарнізону з позовом щодо виплати компенсації за обмундирування, якого їй не видавали протягом кількох років. Сума відшкодування становила 1846 гривень. Суд зобов’язав військову частину виплатити ці кошти, однак там це проігнорували. Пройшовши всі вітчизняні судові інстанції, жінка 2007-го подала скаргу до Європейського суду з прав людини. Через два роки він зобов’язав українську державу виконати згадане рішення Житомирського гарнізонного суду, а також нарахувати відсотки на суму позову за ставками Європейського центробанку плюс 3% річних від того моменту, коли в справі було винесено рішення. Таким чином до згаданих 1846 гривень додалася компенсація на дві тисячі євро.
Слово— за національними судами
Проте таких випадків меншість. Найчастіше наші співвітчизники звертаються до страсбурзької Феміди зі скаргами на порушення права на справедливий судовий розгляд, права на власність, з приводу жорстокого поводження, незаконного затримання або позбавлення волі, на невиплату зарплати. Європейський суд переважно ухвалює рішення на користь заявників. Це означає, що в Україні ці люди не змогли знайти захист, який мав би їм бути наданий, наголошує правозахисник Дмитро Гройсман. На його переконання, поліпшити вітчизняну систему правосуддя неможливо, її потрібно створювати з нуля. Це вирішить більшість проблем, які змушують звертатися до Євросуду.
З цією думкою солідарні експерти Центру суддівських студій, які провели щорічний моніторинг незалежності вітчизняних служителів Феміди. За останні півтора десятиріччя рівень довіри українців до суддів зменшився вдвічі, а незалежність судів перебуває під постійною загрозою — таких висновків дійшли автори дослідження. Майже дві третини представників громадськості, влади і самих суддів, опитаних під час моніторингу, визнали рівень незалежності та неупередженості мантієносців незадовільним. Подібні результати засвідчило і останнє дослідження Центру Разумкова.
Великою проблемою є ситуація з виконанням рішень судів. Як зазначає виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський, понад 70 відсотків їх у цивільних справах залишаються на папері.
Красномовною є кількість рішень, ухвалених проти України Європейським судом: 2002 року — одне, а вже через три роки аж 120. Чи можна змінити цю тенденцію? Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Юрій Зайцев переконаний: у більшості випадків саме від національних судів залежить, чи ухвалить суд у Страсбурзі негативне для України рішення. Для цього вітчизняні суди повинні стати на заваді порушення прав людини. Як приклад він навів таку системну проблему — нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження під час тримання під вартою. Хоча її вирішення прямо не належить до сфери діяльності судів, однак вони можуть забезпечити дієвий захист прав людини, ефективно реагуючи на скарги щодо дій персоналу, ненадання адекватної медичної допомоги, незадовільні санітарно-гігієнічні умови у слідчих ізоляторах та в’язницях. Існує ще один шлях — ширше застосовувати запобіжні заходи, альтернативні триманню під вартою.
Голова парламентського підкомітету з питань правосуддя Вадим Колесниченко пропонує свій варіант, закликаючи громадян якомога частіше звертатися до Євросуду. Тоді, на його думку, міжнародна спільнота приділятиме більше уваги систематичним порушенням прав людини у сфері нашого судочинства, а це допоможе шляхом реформування довести її до європейських стандартів.
Днями Росія останньою із 47 країн, що входять до Ради Європи, ратифікувала протокол № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей документ має на меті реформування Європейського суду задля підвищення його пропускної спроможності. Шлюзи страсбурзької Феміди відкриються ширше, тож і кількість рішень проти нашої держави може зрости. Закономірною відповіддю на це було б створення в Україні справедливої судової системи.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- ПРИВАТНЕ ЖИТТЯ — ПІД ЗАХИСТОМ ЗАКОНУ
- «НІ» — СТАТЕВІЙ ДИСКРИМІНАЦІЇ
- НА ДІЛЬНИЦІ — 55 ТИСЯЧ ВИБОРЦІВ
назад »»»