РІК — НОВИЙ, ПРОБЛЕМИ — СТАРІ
Чимало вітчизняних експертів відзначають кілька основних причин нинішньої кризи в нашій країні. Найперше це те, що Україна впродовж вісімнадцяти років незалежності так і не спромоглася провести структурні реформи в економіці, яка трималася на кількох великих підприємствах. А ті не були переобладнані відповідно до нових досягнень науки і техніки. Додались і негаразди у слабкій банківській системі, котра не могла забезпечити економіку кредитними ресурсами. А найсуттєвіша причина економічної кризи — глибока політична криза.
На жаль, усі ці чинники не втратили своєї актуальності й у новому році. Однак, незважаючи на це, глава уряду запевняє, що через три-чотири місяці про кризу наші громадяни почнуть забувати. Експерти ж налаштовані не так оптимістично. Хоча вони вірять в українську економіку, як і в те, що влада таки згадає про свій величезний борг економіці й вдасться до реформ, а не рятуватиме її одноразовими подачками чи дотаціями.
Аналітики зазначають, що президентські вибори не мають суттєво вплинути на економічну динаміку нинішнього і найближчих років. З 2000-го, коли вітчизняна економіка почала зростати, політики мало впливали на неї. Вона розвивалась завдяки зовнішнім факторам, зокрема зростаючому попиту на метал у Китаї та Росії, куди наша країна експортувала ще й продукцію машинобудування і харчової промисловості.
За такого зростання політики забули про реформи й практично не впливали на економічний розвиток держави. Уряду буде важко здійснити реформи, бо вони надто дорогі й непопулярні. Зокрема, у пенсійній ідеться про підвищення пенсійного віку та збільшення кількості недержавних пенсійних фондів. Адже демографічна ситуація погіршується, пенсіонерів стає все більше, а працівників, що їх утримують, меншає. Жінки в Україні живуть на 10–15 років довше за чоловіків, тож доцільно урівняти пенсійний вік, як у більшості країн Європи. При запровадженні накопичувальної пенсійної системи жінки зберуть на пенсію значно менше.
Поки влада не погоджується на підвищення пенсійного віку й запевняє: суспільство не готове до сприйняття такого рішення, ініціатива має йти від українських громадян, які відчують нагальність тієї проблеми із запровадженням накопичувальної пенсійної системи.
До того ж важливе завдання пенсійної реформи — встановлення соціальної справедливості. Нині 60% літніх людей отримують пенсію не вищу ніж 800 грн (41% загальної суми пенсійних видатків), а десята їх частина з високими пенсіями — майже третину. Так, розмір пенсії депутата-відставника перевищує 15 тис. грн. Більш високі пенсії забезпечуються за рахунок додаткового тягаря на суспільство і додаткового пенсійного збору, який сплачують користувачі мобільного зв'язку, та при деяких інших операціях.
Україна відзначилась ще одним пенсійним феноменом. Нині пенсійні внески сплачують з 11 тис. грн (раніше з 10 тис.), а пенсію нараховують з усього великого заробітку. Такої практики немає в жодній державі світу. До речі, мінімальна пенсія в нас становить 573 грн 40 коп., а у Польщі — 200 дол., середня — 450 дол., середня зарплата — 1 тис. дол.
Експерти нагадують і про вкрай необхідну реформу в енергетичній сфері. Вона передбачає підвищення цін на газ і електроенергію для населення. Новій владі буде важко провести кілька реформ, але вона має їх розпочати.
Скромне зростання
Найімовірніше, кажуть експерти, що нова влада поліпшуватиме відносини з Росією. Це буде позитивом для розвитку вітчизняної економіки. Адже РФ — найбільший торговельний партнер нашої країни.
У промисловості цьогоріч, сподіваються аналітики, буде зафіксовано зростання, бо світова економіка й економіка торговельних партнерів починає одужувати. Тож збільшуватиметься попит на вітчизняний метал і сільгосппродукцію. Після торішнього падіння на 30% промисловість підніметься скромно — на 5–6%. Локомотивами зростання будуть металургійна промисловість та харчова галузь.
Несуттєво зросте і заробітна плата — тільки на 2–3%. Ситуація буде складною зокрема й через те, що підприємства не збільшать попит на працівників, безробіття залишатиметься високим. Тож цей рік не принесе значних змін для матеріального добробуту домогосподарств.
Уряд індексуватиме пенсії й зарплати у бюджетній сфері. Це буде пріоритетом його бюджетної політики. Водночас буде змушений заощаджувати на капітальних видатках. Важливими лишатимуться й стабілізація банківської системи, недопущення різкого коливання національної валюти. Бо якщо, приміром, курс повернеться до 10 грн за долар, це сильно вдарить по банківській системі, поверненню кредитів, дестабілізуватиме економіку. Тож влада стежитиме за тим, аби курс рухався у певному умовному коридорі й радикально не змінювався, зокрема у бік послаблення.
Торік уряд не надто впливав на інфляцію (її високий рівень був зумовлений світовим зростанням цін на харчі). Але цього року влада впливатиме на інфляційні показники, бо, за розрахунками експертів, найсуттєвіше у структурі споживчого кошика зростатимуть тарифи на регульовані послуги — газ, електроенергію, житлово-комунальні послуги, опалення. Адже закінчується тривалий період численних виборів, тому центральна й місцева влада переглядатиме тарифи. Вони суттєво не змінювались після подорожчання російського газу. За оцінками аналітиків, ціни на газ та електроенергію для населення зростуть на 30–50 відсотків.
Газової війни не буде
Цьогоріч можуть виникнути істотні зрушення у сфері газових відносин із Росією, застерігають деякі експерти. Значною мірою це продиктовано бажанням РФ досягти контролю над нашою газотранспортною системою. Росія вважає, що ця мета є близькою. Торік удавалось своєчасно розраховуватися за газ, і не було приводу для розвитку кризових явищ. Проте немає гарантій, що так буде й у 2010-му. Експерти не виключають, що нинішній рік теж проходитиме під гаслом інформаційно-психологічної газової війни, яка навряд чи переросте в газову кризу.
У російському «Газпромі» вважають, що завдяки контрактам, укладеним після газового конфлікту, нашим країнам пощастило уникнути газової війни і між ними склались ринкові відносини, як і з європейськими споживачами. Київ платить ринкові ціни за російський газ, а Москва — за транспортування газу до Європи через територію України (2,7 дол. за прокачку однієї тисячі кубометрів газу на 100 км).
Утім, збільшення тарифу на транзит російського газу поки не принесе Києву додаткових доходів. Адже «Газпром» авансом сплатив за перекачку свого газу у першому кварталі 2010-го ще за старими розцінками у 2009-му. До квітня він лише перераховуватиме різницю між новим і старим тарифом. Однак навіть те одразу не зараховуватимуть до чергового платежу за імпорт газу, який «Нафтогаз» має здійснити до 7 числа кожного місяця. У підсумку «Нафтогаз» зароблятиме у середньому 600–800 млн дол. Решта піде на придбання технічного газу.
Експерти зазначають, що в поточному році варто очікувати на сюрпризи від газових угод, укладених на початку минулого. Хоча й визнають, що саме вони дали змогу уникнути газового конфлікту з Росією на початку нинішнього року. Більшість аналітиків твердить, що газові контракти Україна підписала невдало. Росіяни ж задоволені — таких вдалих угод, як з Україною, у них ще не було.
У торішньому четвертому кварталі газ для України коштував 208 дол. за тисячу кубометрів, а у цьогорічному першому кварталі — 305 дол. (сподівалися на 253 дол.). Це дорожче, ніж для більшості пострадянських і європейських держав. Україна увійшла у 2010 рік із нереформованим газовим сектором і скрутним становищем «Нафтогазу». Водночас уряд обіцяє зберегти помірні ціни на «блакитне» паливо для хімічних і металургійних підприємств, інакше вони не зможуть конкурувати на зовнішніх ринках. Зрозуміло, що різниця в ціні збільшить дефіцит бюджету «Нафтогазу», і він може сягнути цьогоріч 5 млрд дол. із невідомими джерелами покриття.
Промислові підприємства споживатимуть газ, придбаний за торішніми цінами, з підземних сховищ, припускають експерти. Проте це не вирішить, а відтермінує проблеми на деякий час. Надалі промисловість має позбуватися газової залежності (вона може на чверть зменшити споживання «блакитного» палива) і шукати дешевші джерела енергії. Тим часом держава має розробляти власні газові родовища. Експерти кажуть, що за чотири-п'ять років можна збільшити видобуток власного газу до 27–29 млрд кубометрів.
Водночас аналітики зберігають оптимізм — проблеми в газовій сфері прискорять її реформування. Ситуація складна, але не безнадійна. Українська промисловість уже адаптувалася до торішнього подорожчання газу. До того ж минулого року наша держава приєдналася до Європейської енергетичної спільноти і пообіцяла реформувати газовий сектор. Ми підійшли до тієї межі, коли далі відкладати реформи неможливо. До цього часу вітчизняний газовий ринок функціонує без законодавчого забезпечення. Важливим є і напрямок удосконалення системи управління «Нафтогазу».
Деякі експерти говорять про доцільність створення газотранспортного консорціуму, до якого б увійшли Україна, Росія та Європа. Вони мають зробити свій внесок у спільну справу: Росія — газ, Європа — нові технології, техніку і обладнання, Україна — власну газотранспортну систему.
У чому міцність гривні
Питання, пов'язані з постачанням російського газу, впливатимуть у 2010 році й на курс національної валюти. Додайте до цього співпрацю з МВФ, реалістичність державного бюджету та шляхи його виконання, темпи відновлення вітчизняної економіки і торговельного балансу. У підготовленому урядом проекті бюджету на 2010 рік, що його відхилив парламент, було закладено середньорічний курс 8,5 грн за долар. МВФ прогнозує курс до 9 грн за долар. Водночас деякі вітчизняні аналітики очікують зміцнення гривні й передбачають, що до кінця нинішнього року долар може коштувати 7,5 грн.
Істотне зміцнення національних грошей передрікає і прем'єр Юлія Тимошенко. Вона впевнена, що за нового президента та керівника Нацбанку українська валюта може повернутися до курсу 6 грн за долар. Такого зміцнення гривні не допустять ні президент, ні прем'єр, запевняють експерти, адже це неабияк вдарить по українських експортерах. Тож ревальвації гривні не варто очікувати нижче 7,5, оскільки це буде загрозою для вітчизняних металургів і аграріїв.
Проте подальша девальвація вище рівня 9 грн за долар боляче вдарить по вітчизняному фінансовому сектору, зокрема по банках, які видавали валютні кредити. В інтересах уряду не допустити такої девальвації, бо населення не впорається з високим курсовим рівнем.
Експерти вважають, що фактор президентських виборів практично не впливає на курс гривні. Всі ризики і невпевненість, пов'язані з цим, закладено у нинішній курс. Суттєво на вартість гривні впливатиме одужання нашої економіки. Оскільки підстав для оптимізму щодо цього небагато, то істотного зміцнення гривні очікувати не варто, тим більше, що якихось зрушень у двох найбільших статтях надходження валюти до країни (експорту та інвестицій) не передбачається.
Імовірно, що гривня таки впаде, якщо не станеться радикальних економічних реформ, не поліпшиться довіра до нашої держави, і взяти кредити, як торік, не вдасться. Довіра інвесторів, які можуть почати вкладати гроші в українську економіку, відновиться, коли вони відчують покращення бізнесового та інвестиційного клімату. І те, що держава та її бюджет є стабільними, країна не збанкрутує, не буде дефолту. Тоді інвестиції зможуть підтримати курс гривні на тлі виплат, які Україні треба зробити нинішнього року.
Спрогнозувати валютний курс керівництво Нацбанку не може. Некваліфікований новий голова НБУ, кажуть експерти, може погодитися на значну емісію гривні для порятунку економіки. Це може призвести до девальвації національної валюти, попри те, що зараз є всі передумови для її ревальвації. Дилери очікують, що Нацбанк утримуватиме курс гривні у перші місяці 2010-го. Усі фундаментальні фактори свідчать про тенденції до збереження курсу. Вище 9 грн за долар курс не повернеться, прогнозують аналітики. Вересневий сценарій зміцнення гривні впродовж нинішнього року відбуватиметься повільніше. Будь-які спроби зростання курсу слід використати для продажу іноземної валюти. І за рік-півтора гривня зміцниться до 6,80 за долар.
Проте ці міркування експертів щодо відсутності причин як для різкого зміцнення, так і різкого падіння гривні, здається, не діють у крамницях і на базарах.
Відсутність нового бюджету — це погано, кажуть аналітики, але драматизувати ситуацію не варто. Країна проживе до березня і без нового кошторису, хоча за цей час вона матиме додаткові економічні проблеми. Бюджет-2009 виконано переважно у частині соціальних зобов'язань. А довгоочікуваного перерозподілу бюджетних витрат на підтримку реального сектора економіки не відбулося. Тому вирішення цієї проблеми перенесли на 2010 рік. Нікуди не подівся і «привид» дефіциту бюджету.
Керування фінансами держави буде фактично у ручному режимі. Про підвищення соціальних виплат, довкола яких наприкінці 2009-го відбувалися запеклі політичні баталії, доведеться принаймні на якийсь час забути. Нинішній рік буде важким у зборах доходів. Навряд чи прибутки компаній суттєво зростуть і збільшаться надходження до держбюджету. Тож уряду треба буде думати, на чому заощадити. Загалом експерти сподіваються, що бюджет-2010 буде ухвалено хоча б у березні, після завершення виборів і зміни уряду.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»