НА ПОЛУСТАНКУ-ЧИСТИЛИЩІ
Сповнене суєти й долання щоденних негараздів сьогодення аж ніяк не сприяє філософським роздумам про сенс життя і те, що з нами буде після того, як переступимо межу вічності. Саме тому на означену тему вирішив поговорити з глядачами Київський академічний Молодий театр у прем’єрній виставі «Торчалов» за твором сучасного російського драматурга Микити Воронова (український переклад Олександра Муратова).
Щойно піднімається завіса, присутні потрапляють в атмосферу якоїсь чи то тюрми, чи табору суворого режиму. Та ще й з якимось фантастичним присмаком, бо чомусь целофаном обгорнуті меблі й плащі наглядачів. Метою настирливих допитів, які щодня проводять чоловік-слідчий та жінка-психолог, є змусити «в’язнів» визнати свій найтяжчий земний гріх. Якщо вони його пригадають і оприлюднять, підуть з цього «полустанку» до наступних небесних інстанцій, якщо ж ні — повернуться на друге або третє коло. Це означає, що вони, бідолашні, приречені знову прийти на грішну землю і проживати наступні життя.
Скажете, таке може хіба що в страшному сні наснитися. І матимете рацію, бо саме коли заснув головний герой вистави — Павло Максимович Торчалов, йому вся та містерія й привиділась. Однак він це зрозумів, лише прокинувшись. А цілу ніч мусив прожити в полоні кошмарів. Та у навіяній реальності все було навпаки. Там настав ранок, який почався з того, що ошелешеному Торчалову всі навперебій уперто пояснюють, що він помер. Для того щоб нарешті він повірив, показують паспорт із конкретною датою смерті.
Ситуація, що склалася, неабияк похитнула матеріалістичні переконання нашого типового сучасника Павла Максимовича, який уже, здається, ні в Бога, ні в чорта не вірив. Ще кілька слів про пана Торчалова. У комедії-антиутопії Микити Воронова він — відомий російський учений, політик, доктор наук. У виставі ж режисера Станіслава Мойсеєва нічого не сказано про його рід занять, він постає перед глядачем таким собі «новим росіянином», щоправда, вихідцем з інтелігенції.
Своєрідна атмосфера полустанку-чистилища спонукає до глибоких роздумів над власним життям. Часу тут вистачає. Та й товариство непогане. Зібралися грішники всіх часів і народів. Приміром, припала до вподоби новачкові Торчалову колоритна й безпосередня жіночка у типовому російському вбранні — сарафані й кокошнику — на ймення Єлизавета. Яким же було його здивування, коли дізнався, що люб’язна сусідка з другого поверху пам’ятає ще Пушкіна й війну Росії з Наполеоном. До речі, цій щирій і навдивовижу не зіпсованій життям молодичці було найлегше пригадати власний найбільший гріх. Раптом з її вуст лунає сенсаційне визнання: виявляється, не французи спалили Москву в 1812-му, причина пожежі набагато банальніша — просто Єлизавета залишила розігріту праску, забувши про неї, та пішла в гості.
Решті невільників визначитися складніше. Що не кажіть, навряд чи вийде в нашому багатому на спокуси житті з першої спроби провести межу між добром і злом. От і герої вистави мучаться, розв’язуючи карколомні ребуси-кросворди. Сушить мозок і матрос-більшовик Сашко Пижов, і «посланець» епохи демократії Євген Семенович Кушка. Перший з блиском в очах і зброєю в руках допомагав багатіям розлучатися з власністю, а другий з такою ж затятістю приватизував державне майно. Обоє були певні, що все це — на краще, а вийшло...
Та й інші мешканці полустанку, в тому числі Павло Торчалов, аналізуючи пройдений шлях, доходять невтішного висновку: і заповіді Божі ніби не порушували, і пристрасті свої обмежували, а доброго все одно мало зробили. «Пекло — це не коли тебе в казані варять, це коли ти сам варишся й витягуєш із себе всю гидоту й брудоту»,— слова грізного наглядача, котрі в усі часи не втратять жорстокої актуальності.
Чим закінчилися випробування головного героя в його фантасмагоричному сні, дізнаються майбутні глядачі вистави. Вони зустрінуться із зайнятими у ній акторами Молодого театру — заслуженим артистом України Станіславом Бокланом, Володимиром Кокотуновим, Ярославом Чорненьким, Сергієм Кучеренком, Ірмою Вітовською, Оленою Вузлюк, Риммою Зюбіною та іншими.
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- ПИСАНКОВИЙ ОБРАЗ БОГОМАТЕРІ
- МАРІЯ МАТІОС ПОГОДИЛАСЯ...
- КОМІСІЮ З МОРАЛІ— ПІД КОНТРОЛЬ
- ТАКИЙ БАГАТОЛИКИЙ МЕЛЛЕР
назад »»»