ЧИ ЛЕГКО ЗРОБИТИ КРОК ПЕРШІЙ?
Уявити спільне життя без сварок, по-моєму, неможливо. Навіть до найбільшої бочки медового родинного щастя завжди може потрапити ложка дьогтю у вигляді суперечки, сварки, конфлікту. Тоді все змішується в одну купу: образа, прикрість, частіше неправедний гнів, рідше відчуття власної провини і приховане бажання, щоб швидше все це скінчилося. Зникла стіна, що розділяє вас, і все стало на свої місця. Хтось із відомих гумористів сказав: якщо хочете зіпсувати стосунки, почніть їх з’ясовувати. В цьому жарті, як у будь-якому іншому, лише частина жарту, решта — правда.
Тому з усіх сил спробуйте стримати емоції й не наговорити такого, за що вам потім буде соромно самій. Я ж, зі свого боку, хочу запропонувати принаймні два важливі кроки, які необхідно зробити на шляху до примирення.
Спробуйте оцінити ситуацію неупереджено: не ставайте у позу ображеної й не закривайтеся бронею непримиренності. Спершу добре було б отримати відповідь на запитання: у чому справжня причина сварки і хто головний її винуватець? Проте не з метою винесення негайного вироку, який не підлягає оскарженню, а для пошуку шляхів виходу з ситуації, що склалася.
Психологи рекомендують взяти аркуш паперу, розділити його на дві колонки і до однієї виписати власні помилки, які призвели до сварки, а до іншої — помилки чоловіка. Необхідність чіткого формулювання причин допоможе в усьому розібратися.
Якщо саме ви заварили кашу, від якої гірко тепер обом, скажіть своїй гордості: «Охолонь!». Фраза про те, що коли жінка не має рації, чоловік повинен перепросити, до родинного життя відношення не має. Коли винні, будьте готові взяти на себе відповідальність.
Доведеться зробити крок назустріч і, можливо, не один. Якщо, звичайно, стосунки дорогі вам по-справжньому. Ніколи не починайте примирення зі слів: «Хоч ти і винен, я вирішила зробити крок першою». Така непримиренність користі не принесе. А ось використовувати жіночі хитрощі, здатні «розтопити» чоловіче серце і зробити примирення легким і природним, навіть дуже потрібно.
А якщо винен чоловік, однак про примирення і не думає? Можна набратися терпіння і чекати, поки він зробить перший крок. Проте в у цьому разі потрібно бути впевненою: чоловік розуміє, що винен, і усвідомлює, що саме він зробив не так. Насуплене обличчя, гнівно зведені брови, червоні очі, з яких ось-ось бризнуть сльози, не говорячи вже про голос, що зривається на крик,— для чоловіка це красномовний сигнал жіночого незадоволення, але не факт, що він розуміє його причину. Проблемі потрібно дати ім’я і вимовити її.
У кожного з нас є так звана заборонена зона, куди не можна нікому вторгатися. Саме у це, найвразливіше місце, не можна бити ні за яких умов. Пам’ятайте, чоловіки не забувають образ і звинувачень на свою адресу. Утримайтесь від слів «ніколи» і «завжди». Говорити потрібно конкретно.
Психологи виокремлюють два типи сварок: творчі та руйнівні. Виголошуючи «обвинувачувальну промову», потрібно розуміти, чого хочете домогтися: визнання вашої правоти будь-якою ціною (навіть якщо висока ймовірність того, що стосунки дадуть тріщину) або збереження хай нестійкого, але звичного балансу (за принципом «де незгода, там часто шкода»). Великою жертвою може виявитися ваше почуття власної гідності. І, на жаль, даремною. Адже оточуючі цінують нас настільки високо, наскільки високо ми самі себе оцінюємо.
Ірина ОБУХОВА, психолог
також у паперовій версії читайте:
- КИЇВСЬКІ СИЛУЕТИ ДЕСЯТОЇ МУЗИ
- НАЙКРАЩИЙ ПОРАДНИК — ДЗЕРКАЛО
назад »»»