«ЦИГАНСЬКИЙ БАРОН» — СПОЧАТКУ ІМПОРТНИЙ, ПОТІМ ЧЕРКАСЬКИЙ
Здавалося, ми, тобто делегація київських журналістів, потрапили у казку.
Бо тільки в ній після нелегких випробувань, які гідно витримали герої, провидіння нагороджує їх, і вони опиняються, ну, скажімо, на балу в королівському палаці. Щось подібне сталося і з нами. Після більш як тригодинної зимової дороги у звичайному мікроавтобусі ми прибули до теплого і затишного Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка. Того вечора там відбувався генеральний прогін вистави «Циганський барон». Наступного дня мала відбутися її прем’єра з міжнародним складом виконавців. І навіть після того, як ця подія сталася, вона все одно видається фантастичною.
А фантастика і безмежна фантазія, яка її породжує, виявляється, цілком здатна стати реальністю, коли генератори творчих ідей знаходять порозуміння з адміністрацією театрів, представниками влади. Тут саме такий щасливий випадок. Не «достукавшись» до керівників столичних храмів Мельпомени, режисер Сергій Проскурня вдало втілює свої найсміливіші проекти на черкаській сцені. На ній уже були поставлені відомі вистави Андрія Жолдака «Одруження», «Ленін Love, Сталін Love», «Воццек», «Отелло» Дмитра Богомазова, «Фердидурке» Сергія Проскурні, а також низка спектаклів молодих режисерів, яким пощастило відшліфовувати свою майстерність на знаменитому ансамблі черкащан-шевченківців. І ось новий задум — утілення «Циганського барона» Йоганна Штрауса, і не у звичному для наших театрів жанрі оперети, а як комічної опери, як вона була створена автором.
Сергієві Проскурні вдалося досягти майже неможливого — за допомогою Міжнародного фонду оперних постановок (ця фундація працює в країнах Бенілюксу) та імпресаріату «Супеж мюзік менеджмент» він залучив до роботи на українській сцені провідні європейські творчі сили. Голландські режисер Макс Крон і диригент Пітер Кокс провели кастинг в Амстердамі й привезли до обласного центру найкращі «штраусівські» голоси Австрії та Німеччини. Зібралася блискуча й напрочуд згуртована команда, здатна працювати швидко і якісно. До неї, крім гостей, увійшли черкаські актори, які з не меншою майстерністю виступили в хорі, балеті, зіграли деякі ролі другого плану.
Уже з перших сцен вистави були помітні типово німецька злагодженість ансамблю, точність мізансцен, гарна (зваживши на прем’єру) динаміка. Впадали в око й інші «плюси» вистави. Відчувалося, що справді «Циганський барон» набагато природніше звучить мовою оригіналу і як комічна опера (тут було менше розмовних сцен, зате багато легкої, іскрометної музики «короля вальсу»). Публіка почула чимало стрімких польок, галопів, маршів — ці музичні номери часто не виконують в українських постановках твору, але надають йому неповторного шарму. І певна річ, звучали добре відомі нам арії, дуети, тріо. Захоплювала виконавська культура європейських вокалістів: вони співають невимушено й не надто голосно. Та й відповідність акторів образам ( за віком, зовнішністю, амплуа) спостерігали з приємністю.
Однак здивувала еклектика костюмів: актори виходили хто в чому — у сучасних джинсах, футболках, а дехто в сценічному одязі. Спочатку промайнула думка про такий осучаснений постановчий хід. Та згодом глядачі дізналися, що просто ще не всі костюми готові. Але режисер Макс Крон без жодного хвилювання, а навпаки з гумором час від часу виходив на сцену й пояснював причини тієї чи іншої дивини. Зокрема, на генеральному прогоні він майже повністю зіграв роль Омоная замість артиста, костюм якого ще належало доробити.
«Це був чудовий експеримент,— сказала виконавиця ролі Сафі, співачка з Німеччини Крістіна Хосрові.— Ми побачили спільні риси й розбіжності наших (тобто західноєвропейських) та української культур і ментальності. Ваша країна стала для нас своєрідним новим світом, який належало відкрити».
«Я цілком згодний,— підтримав колегу Андреас Шагерл, представник Австрії, який зіграв Барінкая. — Для мене також участь у цьому проекті стала гарним досвідом співпраці різних культур в ім’я великої мети — постановки «Циганського барона» — однієї з найкращих оперет світового репертуару».
У прес-релізі причину успішної співпраці пояснили лаконічно: «А просто міський голова Сергій Одарич почув продюсера Сергія Проскурню, «увімкнув» свою уяву й вирішив підтримати проект». Проте деталі все ж хотілося почути з перших вуст. Мій співрозмовник — мер Черкас Сергій Одарич — розповідає:
«Ми познайомилися ще в 1991 році. До мене прийшли два Сергії (а зі мною Сергіїв стало троє), і обидва режисери — Проскурня й Архипчук. Мої гості були режисерами фестивалю «Червона рута» у 1989 році — в Чернівцях і в 1991-му — в Запоріжжі. Я тоді був одним із керівників Народного руху України, і ми допомагали в організації фінальної частини запорізької «Червоної рути». Відтоді й товаришуємо. У 2003 році я несподівано для себе переїхав до Черкас (раніше не мав жодних зв’язків із цим містом, жодного разу не був тут, жив у Києві). У Черкасах зайнявся бізнесом, відкрив два серйозні підприємства. І ось телефонує мені Проскурня (ми на той час років п’ять-сім не бачились і не чулися) й каже: «Хочу в Черкасах поставити виставу і маю проблеми з виготовленням декорацій». Звісно, пішов назустріч другові. Мої підприємства — машинобудівний та деревообробний заводи — зробили декорації до спектаклю «Фердидурке». Незабаром відбулася прем’єра цієї вистави. Потім з легкої руки Сергія чого тут тільки не було — вистави ставили і Жолдак, і Архипчук, і Проскурня. Так мої заводи перекваліфікувалися на виробництво театральних декорацій. Мені приємно, що Черкаський театр імені Т. Шевченка відкритий до праці з різними режисерами, готовий експериментувати в різножанрових постановках. Це збагачує мистецьке життя — ми перестаємо варитись у власному соку, знайомимось з новими, іноді несподіваними, ідеями. Якщо говорити про постановку «Циганського барона», то все сталося традиційно: дзвінок Проскурні: «Ось, є задум». Ми його оперативно втілили в життя. Місяць тривала попередня узгоджувальна робота, зокрема добір запрошених акторів. Ще три тижні тривали репетиції, виготовляли декорації, шили костюми».
Учасники світової прем’єри «Циганського барона» вирушили в турне: протягом січня вони мандруватимуть країнами Бенілюксу. Далі режисер Макс Крон розпочне репетиції іншого — українського — «Циганського барона» з акторами Черкаського обласного музично-драматичного театру імені Т. Шевченка. Прем’єра вистави, що йтиме в українському перекладі, має відбутися 27 березня. Український ко-продюсер проекту Сергій Проскурня пообіцяв журналістам, що нас обов’язково запросять на неї.
також у паперовій версії читайте:
- РОДЗИНКИ «УКРАЇНСЬКОГО РІЗДВА»
- ТЕАТР З ОБЛИЧЧЯМ СВОБОДИ
назад »»»