ХАОТИЧНІ ОБЕРТИ «ВІСІ ЗЛА»
Минуло п’ять років відтоді, як колишній президент Джордж Буш уперше скористався терміном «вісь зла», назвавши таким чином держави, котрі послідовно протистоять США. Хоча президент Барак Обама й не використовує політичну лексику свого попередника, це не змінює суті відносин Сполучених Штатів із «проблемними» державами, такими як КНДР, Іран, Сирія. Причому кожна з цих країн донедавна обирала власну тактику у відносинах з Вашингтоном. Зокрема, днями стало відомо, що КНДР нібито готова до мирних переговорів із Сеулом. Такі зміни сталися за результатами візиту до Пхеньяна делегації державного департаменту США. Крім того, оглядачі звертають увагу на важке внутрішньополітичне становище режиму Кім Чен Іра. Адже після недавньої деномінації північнокорейської національної грошової одиниці в країні відбуваються неабиякі соціальні заворушення. За цих обставин режим змушений відмовитися від гострої конфронтації за межами країни. Натомість іранський режим демонструє готовність водночас «закручувати гайки» щодо внутрішньої світської опозиції й демонструвати жорстку позицію в ядерному питанні. Після публікації даних про введення в дію центрифуг нового типу, покликаних збагачувати уран, поширюється інформація, нібито Іран до 2012 року створить власну ядерну бомбу. Адміністрація Барака Обами зазначає, що спроби залучити Іран до переговорів щодо його ядерної програми вкотре зазнали невдачі. Країна готує випробування ключового елементу ядерної зброї — нейтронного детонатора. Знову замаячила примара війни. Днями Тегеран успішно випробував ракету «Саджиль-2». Водночас тут побував керівник радикального палестинського угруповання «Хамас» Халед Машааль. Він укотре пообіцяв відкрити «другий фронт» у разі атаки Ізраїлю на іранські ядерні об’єкти. Крім того, минулого тижня через захоплення іранськими військовими нафтового родовища на території Іраку ситуація на Близькому Сході ще більше загострилася. Справжнім шоком для іранської опозиції була смерть 87-літнього аятоли Хосейна Алі Монтазері, якого вважали прихильником поступової «лібералізації» іранського релігійного режиму. Загострюється також становище, яке складається навколо ще однієї ключової регіональної держави — Сирії. Зокрема, після низки терактів у Багдаді Ірак продовжує звинувачувати Сирію у підтримці місцевих сунітів, котрі невдоволені курдсько-шиїтським домінуванням в Іраку. Сирія спростовує ці звинувачення, переводячи «стріли» пропаганди на Ізраїль. У свою чергу, адміністрація президента США Барака Обами активізувала політику на сирійському напрямі, намагаючись досягнути миру між Сирією та Ізраїлем. Щоправда, це завдання виявляється ще більш складним, ніж замирення євреїв і палестинців. Сирія невдоволена тим, що Ізраїль готовий повертати Голанські висоти лише за результатами референдуму з цього приводу, адже його підсумки неважко передбачити. Зі свого боку, Ізраїль висловив стурбованість сирійсько-ліванською «змовою». Днями у Дамаску відбулися переговори сирійського президента Башара Асада та ліванського прем’єр-міністра Саада Харірі. Значення цього факту обумовлюється не лише тим, що Саада Харірі два роки тому звинувачував сирійські спецслужби в причетності до вбивства свого батька, а й входженням близького до Ірану та Сирії ліванського шиїтського руху «Хезболла» до ліванського уряду. Причому умовою цього стала згода Харірі відмовитися від роззброєння загонів «Хезболли», на чому наполягав Ізраїль. Невдоволення Ізраїлю викликає й позиція Європейського Союзу. Адже Швеція, яка завершує головування в ЄС, закликала Ізраїль задля миру погодитися на поділ Єрусалима, а Іспанія, яка головуватиме в Євросоюзі у першому півріччі 2010 року, пріоритетом близькосхідної політики визначила створення незалежної держави Палестина. Отже, ситуація на Близькому Сході вкотре досягає точки кипіння. Цього разу регіональний конфлікт може стати вагомим чинником дестабілізації глобальної системи безпеки. також у паперовій версії читайте:
|