АМАНГЕЛЬДИ ЖУМАБАЄВ: «ДРУЖБА І БРАТСТВО— НАШЕ БАГАТСТВО»
Наш гість — Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Казахстан в Україні і Республіці Молдова Амангельди Жумабаєв.
Бесіда з ним подвійно знаменна: по-перше, нещодавно (16-го грудня) відбулося святкування Дня незалежності Казахстану; по-друге, ми зустрілися напередодні Нового року, коли зазвичай підбивають певні підсумки. Тим паче, що наші країни — стратегічні партнери, для нас Казахстан — це ворота в Центральну Азію, а для Казахстану Україна — ворота в Європу.
— Пане Посол, як Ви оцінюєте рівень двосторонніх відносин між Казахстаном і Україною?
— Об'єктивну і повноцінну оцінку двосторонній співпраці дає вище політичне керівництво наших країн. Завдання Посла і дипломатичного представництва — докладати зусиль для виведення відносин на належний рівень, зближення двох країн і народів, розв'язання нагальних проблем тощо. А взагалі, взаємини між Казахстаном і Україною завжди традиційно розвивалися досить динамічно і плідно, в атмосфері взаєморозуміння і довіри. І нині цей дух зберігається і міцніє.
Казахстан і Україна — країни, близькі за менталітетом, у нас багато спільного: історія, взаємодія народів і культур, теплі людські стосунки. Відбуваються контакти й на найвищому рівні, і на рівні уряду, парламенту, міністерств і відомств, розвивається міжрегіональна співпраця.
Основні напрями двосторонньої економічної взаємодії обговорюються на засіданнях Міждержавної казахстансько-української комісії з питань економічної співпраці. Уже відбулося вісім таких засідань, наступне заплановано провести в Києві в 2010 році.
Успішно розвивається науково-технічне співробітництво, зокрема в аерокосмічній галузі. Непогані перспективи має співпраця у військово-технічній сфері.
Крім інших переваг, Україна є одним з виходів казахстанських товарів і послуг на європейські ринки. Адже Україна займає стратегічне положення: її сусідом на заході є Євросоюз, а на сході — Росія. Позиції наших країн з більшості питань сучасних міжнародних відносин збігаються. Київ підтримав заявку Казахстану на головування в ОБСЄ (з 2010 року), за що ми особливо вдячні керівникам України.
У цьому контексті хотів би трішки висвітлити тему нашого головування в ОБСЄ.
Наша країна розглядає його як чудову можливість надати нового імпульсу взаємодії країн-учасниць цієї організації з широкого кола питань. Це — безпека, економічна співпраця, поглиблення гуманітарних зв'язків й утвердження демократичних цінностей. Незважаючи на розбіжності, потенціал ОБСЄ і далі залишається дуже високим.
Важливим є й те, що наша країна має власне бачення реформування ОБСЄ, апробовані механізми і досвід зміцнення міжетнічної, міжрелігійної злагоди, здатної стати з'єднувальною ланкою між Сходом і Заходом. Особливе значення має політика Казахстану у сфері нерозповсюдження ядерної зброї.
Одночасно трибуна ОБСЄ є надійним каналом трансляції і національних інтересів Казахстану, і консолідованої позиції держав СНД і Центральної Азії з деяких актуальних проблем.
Казахстан у ролі голови ОБСЄ має намір підтримувати розвиток гуманітарного напряму для зміцнення демократичної ситуації в зоні відповідальності цієї організації, а також активізації роботи в економічно-екологічному і військово-політичному вимірах, це — боротьба з торгівлею людьми і пропаганда толерантності; протидія тероризму й екстремізму, дотримання Договору про звичайні збройні сили в Європі; це розвиток транзитного транспорту, охорона навколишнього середовища, вирішення проблем міграції.
Казахстан також прихильний до демократизації і дотримання прав людини, які розглядаються в контексті верховенства закону, спостереження за виборами і гендерною рівністю.
Завдання головування в ОБСЄ полягає в концентрації уваги на конфліктах, що мають перспективу залагодження. Це — Придністров'я і Нагірний Карабах. Передбачається активне «спонукання до миру» ключових гравців за допомогою наявних переговорних механізмів.
— Як Ви оцінюєте рівень торгово-економічних відносин? Чи використовують Україна і Казахстан увесь свій потенціал?
— Казахстан і Україна як учасники процесів у світовій економіці однаковою мірою відчули на собі вплив глобальної фінансово-економічної кризи.
За останні п'ять років двосторонній товарообіг виріс майже в шість разів. Торік зовнішньоторговельний оборот сягнув приблизно $5 млрд і Казахстан посів 5–6-те місце серед основних торгових партнерів України. Однак від початку 2009 року двосторонній товарообіг має тенденцію до зниження — за дев'ять місяців він скоротився на 20% і становив близько $3 млрд (експорт — $1,9 млрд, імпорт — $1,1 млрд).
Однак, незважаючи на зниження динаміки товарообігу, Казахстан далі утримує 3–4-ту позиції серед основних торгових партнерів України. Що, погодьтеся, теж додає оптимізму.
Найважливішими напрямами двосторонньої співпраці є паливно-енергетичний комплекс і транспортно-транзитна сфера. Ще одна з важливих галузей, що викликає в нас інтерес, це машинобудування.
Крім того, вирішуються питання, пов'язані з транспортними перевезеннями, розвитком новітніх технологій, реалізацією міжнародних енергетичних проектів, будівництвом об'єктів електроенергетики.
Створення спільних підприємств з перспективою виходу на європейські й азійські ринки, ефективне використання транзитних можливостей, пошук безпечної з погляду міжнародної торгівлі моделі енергетичної співпраці, розвиток туризму, навчання кадрів — таким є далеко не повний перелік напрямів міждержавної взаємодії.
Як потужний імпортер вуглеводневої сировини, який володіє значним потенціалом виробництва нафтогазового устаткування, Україна виявляє сталу цікавість до розробки родовищ у басейні Каспійського моря, маршрутів транспортування і постачання палива.
У той же час Казахстан і Україна не повною мірою використовують економічний потенціал через фінансово-економічну кризу.
— Пане Посол, а як розвивається співпраця у сфері культури й освіти?
— Наші контакти в цьому аспекті мають давню історію. Ще за часів СРСР Київ й інші українські міста вабили наших студентів й учених високим рівнем розвитку науки, техніки і культури. Організовувалися гастролі творчих колективів, проводилися стажування фахівців, відбувався обмін досвідом. Отож непогана основа була закладена ще в ті часи. До речі, наш Президент Нурсултан Назарбаєв одержав ази науки і досвід виробничника в Дніпродзержинську.
Нині ми взаємодіємо як дві незалежні держави, і проведення Року Казахстану в Україні в 2007 році й України в Казахстані в 2008 році — тому яскраве свідчення.
Під час Року Казахстану в Україні було організовано понад 200 заходів, найяскравішими з них стали Дні Астани в Києві, Дні Алмати в Одесі. Акції за участі двох міст республіканського значення вивели наші взаємини на новий рівень. Українці ознайомилися із самобутньою і неповторною культурою казахського народу, а казахстанці — з багатовіковою культурою українців. І тепер подібне ознайомлення триває. Далеко за прикладами ходити не треба — я перелічу лише особливо значущі культурні заходи 2009 року.
У березні Посольство влаштувало у Львові найбільшу міжнародну виставку «Шевченко. Повернення в Україну», присвячену 195-річчю від дня народження українського поета. Уперше відбувся показ семи картин Шевченка, доставлених з алматинського Державного музею мистецтв імені Абилхана Кастеєва.
У Казахстані з повагою ставляться до творчості Тараса Шевченка і дбайливо оберігають місця, де він майже 11 років перебував на засланні. Наприклад, в одному з селищ Мангістауської області, де Тарас Шевченко жив і написав багато творів, створено музей. Практично в усіх містах його ім'ям названо вулиці, а в Актау встановлено найбільший у світі пам'ятник Кобзареві. Доброю традицією в культурному житті нашої країни стали щорічні Шевченківські читання. Казахстан підтримує і вважає важливим своєчасне проведення заходів з нагоди 200-літнього ювілею Тараса Шевченка.
Восьмого травня нинішнього року Посольство офіційно відкрило в Києві меморіальну дошку великого казахського поета і мислителя Жамбила Жабаєва на вулиці, перейменованій на його честь (колишня Кузьминська), а в День Перемоги в Дніпропетровській області офіційно відкрито кімнату сина Жамбила Жабаєва — Алгадая Жамбилова, який загинув, звільняючи Україну від німецько-фашистських загарбників. До речі, в грудні під егідою Посольства в Києві побачила світ збірка поезій Жамбила Жабаєва «Шлях у степу» українською мовою.
У квітні Посольство організувало презентацію другої книги видатного казахського поета і письменника Олжаса Сулейменова українською мовою «Тюрки в доісторії». За цю книгу Спілка письменників України нагородила Сулейменова медаллю «За видатні досягнення в галузі літератури» (першою книгою, перекладеною українською мовою, стала «Мова письма»).
У переддень відзначення Дня незалежності Казахстану відбулась презентація третьої книги Олжаса Сулейменова «АЗіЯ» українською мовою — твору, що колись став у Радянському Союзі бестселером.
Наступного року під час головування Казахстану в ОБСЄ і святкування 65-річчя Перемоги планується провести не менш значні спільні заходи в галузі культури.
Важливе значення має співпраця у сфері освіти й науки. Потенціал двосторонніх зв'язків полягає в можливості підготовки фахівців, у ліцензуванні, атестації й акредитації навчальних закладів, спільному розвитку нормативно-правової і методичної баз, підготовці і перепідготовці фахівців у сфері вищої освіти. Взаємодіють також Академії наук, науково-дослідні установи й ВНЗ обох країн.
В українських ВНЗ навчається понад 100 казахстанських студентів, а між деякими навчальними закладами укладено угоди про співпрацю й обмін студентами з технічних спеціальностей. Приміром, Євразійський національний університет імені Л. Гумільова і Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара домовилися про обмін магістрантами з технічних спеціальностей та професорсько-викладацьким складом. Нині в Україні навчається 12 наших магістрантів. З наступного року аналогічна практика буде застосована й у Київському національному технічному університеті.
— Чи консолідуються українці в Казахстані?
— У Казахстані живе майже півмільйона етнічних українців, функціонують 26 українських громадських об'єднань, 56 їхніх філій.
Серед них найчисленнішими є Акмолинське українське об'єднання «Ватра», Український культурний центр Північноказахстанської області, Карагандинське українське товариство «Рідне слово», Павлодарська асоціація «Українці Казахстану», Семипалатинське об'єднання української культури «Світанок».
Українські національно-культурні об'єднання представлено в такому унікальному суспільному інституті, як Асамблея народу Казахстану, що об'єднує всі народності й етноси нашої країни.
В Астані виходить газета «Українські новини», яку фінансує держбюджет. Виходять в ефір теле- і радіопередачі українською мовою, видається республіканська газета «Відомості України».
Українська мова в деяких навчальних закладах вивчається як самостійний предмет, у деяких містах Казахстану працюють українські школи.
Українські творчі колективи беруть участь у різних заходах на рівні республіки і регіонів.
— Незабаром Новий рік, Різдво. Чи святкують їх у вас на батьківщині? Чи є відмінність у відзначенні Нового року в Україні від аналогічного казахського свята?
— У Казахстані є дві великі конфесії — християнська і мусульманська. Тому Різдво католицьке і православне (25 грудня і 7 січня) та Курбан-айт (це мусульманське релігійне свято не має точної дати — щороку пересувається як український Великдень) ми відзначаємо на державному рівні, відпочиваємо в ці дні. Новий рік, як і раніше, відзначаємо широко — з ялинкою, Дідом Морозом, Снігуркою. У столиці Астані ще першого грудня поставили новорічну ялинку, сам Президент її запалив. Щороку для дітей будують казкове місто — з ковзанками, гірками, сніговиками, крижаними скульптурами, атракціонами.
Як бачите, немає розбіжностей.
Є в нас свій казахський Новий рік — Науриз, прадавнє свято, за радянських часів воно було заборонене, відзначаємо його 22 березня — у день весняного рівнодення.
Новий рік колектив Посольства (25 осіб) святкуватиме зі всією Україною. Я вважаю, що з 31-го на 1-ше — це сімейне свято, до мене, наприклад, приїжджають мої діти з Казахстану, їх четверо. У наступні дні запрошуємо гостей, самі ходимо в гості.
— Хто Ваша дружина?
— Із дружиною ми разом закінчували університет, вона — біолог, я — математик. Потім я був на комсомольській роботі, закінчив економічний ВНЗ, захистив дисертацію, далі — партійна робота. З перших років незалежності Казахстану почав активно працювати в апараті уряду, став заступником міністра з зовнішньоекономічних зв'язків. З 1996 року — Посол Казахстану в Малайзії, потім — у Туркменістані. Упродовж майже шести років виконую обов'язки Посла Казахстану в Україні. Дружина, коли я працював на батьківщині, займалася науковою роботою в інституті. Виїхав за кордон — ситуація змінилася: жінка піклується про мене, господарює вдома, є можливість — їде в Казахстан, щоб зануритися в справи наших дітей, онуків. Я їй дуже вдячний, дружина активно мене підтримує, аби відповідальна робота Посла мала максимальну віддачу.
До речі, мені вдалося в Києві вирішити вельми важливе питання: будівництво нового комплексу будинків Посольства Казахстану. Одержати земельну ділянку в українській столиці — завдання надскладне, героїчна справа. По секрету скажу, що багато розвинутих країн не можуть це питання розв'язати, а мені пощастило — знайшов спільну мову з мером Леонідом Черновецьким, дуже йому вдячний. Цей факт свідчить про важливість Казахстану для України.
— Амангельди Жумабаєвич, чи є у Вас улюблені місця в Україні, де Ви відпочиваєте?
— В Україні всюди красиво: і в Криму, і в Карпатах, і недалеко від Києва. Спочатку я дуже полюбляв поїздки за місто. Сідаю за кермо, вибираю будь-який напрямок і їду. Український народ дуже привітний. Бувало, заїжджаю в якесь село, знайомлюся з жителями, вони запрошують у дім, розпитують, пригощають...
Мені постійно доводиться брати участь у різних заходах, зустрічах, конференціях по всій Україні. Під час поїздок я намагаюся ознайомитися з місцевістю, відвідати музеї, стародавні замки. Полюбив Трускавець, Моршин, Ялту. Не можу забути Ужгород, де гаряче джерело б'є з-під землі в казан, а виходиш з-під даху — прямо в замет крижаний...
Україна міняється на очах. Коли приїхав, погано було із сервісом, не вистачало гарних готелів, ресторанів, тепер з цим чудово. Україна могла б стати Меккою туризму, це їй самим Богом дано: розкішна природа, унікальні визначні пам'ятки, чудова архітектура, усе дихає історією...
Тому хочу завершити на світлій ноті. Бажаю нашим народам — українському і казахстанському — економічного процвітання й розвитку демократії.
З Новим роком, що наближається!