Згідно зі «Звітом фінансового розвитку-2009», який нещодавно оприлюднив Світовий економічний форум (СЕФ), Україна посіла 53 місце серед 55 держав світу за рівнем індексу фінансового розвитку. У попередньому рейтингу нашій країні належало 51 місце.
Звіт Світового економічного форуму містить ґрунтовний аналіз основних чинників розвитку фінансових систем держав світу, що має сприяти зростанню їхніх економік і запровадженню важливих реформ.
Індекс фінансового розвитку розраховувався за сімома критеріями. Це розвиток інституційного середовища, розвиток бізнес-середовища, фінансова стабільність, рівень розвитку банківських послуг, небанківських фінансових послуг, фінансових ринків і доступ до фінансування.
Цьогоріч перше місце в рейтингу країн за індексом фінансового розвитку посіла Велика Британія (торік вона була другою). Це відбулося переважно за рахунок високого рейтингу секторів банківських і небанківських фінансових послуг держави.
На другому місці опинилася Австралія, піднявшись відразу на дев'ять сходинок порівняно з минулим роком. Третє місце визнане за торішнім лідером — Сполученими Штатами.
Помітного прогресу досягли Сінгапур, що перемістився з десятого на четверте місце, та Гонконг, який піднявся з восьмого на п'яте місце. Наступні позиції в десятці лідерів посіли Канада (6), Швейцарія (7), Нідерланди (8), Японія (9) і Данія (10).
Як наголошується у звіті, наслідки глобальної економічної кризи негативно вплинули на фінансові системи деяких провідних держав світу, рейтинги яких істотно знизилися порівняно з минулим роком. Так, провідні європейські промислові держави (Франція та Німеччина) не потрапили до десятки країн-лідерів за рівнем індексу фінансового розвитку, посівши 11 та 12 місця. На думку експертів, фінансові системи цих країн виявилися уразливішими перед впливом глобального спаду. Однак, попри це, згадані держави опинилися попереду Великої Британії та США за показником фінансової стабільності.
За критерієм розвитку інституційного середовища лідирував Сінгапур; розвитку бізнес-середовища — Данія; фінансової стабільності — Норвегія; розвитку банківських послуг — Гонконг; розвитку небанківських фінансових послуг — Велика Британія; розвитку фінансових ринків — США; доступу до фінансування — Австралія.
Конкретні втрати Рівень індексу фінансового розвитку в країнах СНД цього року виявився нижчим за минулорічний. Так, Росія опустилася з 36 на 40 місце, а Казахстан — з 45 на 47. Україна в останньому рейтингу втратила дві позиції та опинилася на 53 місці, випередивши лише Бангладеш і Венесуелу.
Водночас за критерієм розвитку інституційного середовища наша держава посіла 51 місце; розвитку бізнес-середовища — 45; фінансової стабільності — 55; розвитку банківських послуг — 52; розвитку небанківських фінансових послуг — 27; розвитку фінансових ринків — 54; доступу до фінансування — 45.
За інформацією СЕФ, останнім часом у структурі фінансових активів Україна мала 59% акцій, 29,6 — банківських депозитів, 8,7 — державних боргових зобов'язань, 2,7% — боргових зобов'язань приватного сектора.
У світового лідера за рівнем фінансового розвитку — Великої Британії — у структурі фінансових активів значиться 34,6% банківських депозитів, 31,6 — акцій, 23,9 — боргових зобов'язань приватного сектора, 9,9% — державних боргових зобов'язань. При цьому в абсолютному вираженні обсяг фінансових активів Великої Британії у понад 60 разів більший, ніж у нашої країни.
Експерти зазначають, що рівень розвитку фінансової системи — ключовий чинник ефективного економічного розвитку країн. Тож їхні уряди мають приділяти більше уваги фінансовому секторові, розробляти й впроваджувати нові, удосконалені механізми його нагляду. Потрібно також ретельно вивчати досвід минулих і нинішньої кризи, аби мінімізувати можливі ризики в майбутньому.
За даними НБУ, в Україні ліцензію на проведення банківських операцій мають 185 банків. У стадії ліквідації перебувають 12 банків (дев'ять — за рішенням НБУ, три — судів). Філіальна мережа банків складається з 1145 філій.
Обсяг активів вітчизняної банківської системи від початку року зменшився на 32,6 млрд грн і на початок жовтня сягав 893,5 млрд грн. Це здебільшого відбулося за рахунок скорочення обсягів кредитних операцій, частка яких становила 77,9% усіх активів.
Зобов'язання банків за дев'ять місяців зменшилися на 34,9 млрд грн — до 771,9 млрд грн. Власний капітал фінустанов збільшився на 2,34 млрд грн — до 121,6 млрд грн, а статутний на 21,9 млрд грн — до 104,5 млрд грн.
Упродовж дев'яти місяців банки зазнали збитків на 17,2 млрд грн (за торішній аналогічний період отримали прибуток 6,7 млрд грн).
У середині нинішнього серпня НБУ зменшив облікову ставку до 10,25% річних. Кредитні ставки банків у національній валюті від початку року зменшилися з 21,6 до 17,8% річних, в іноземній — з 12,6 до 10,1%. Обсяг кредитів, наданих юридичним особам, зріс на 3,9%, а фізичним — скоротився на 10,1 відсотка.
Годі долар шанувати! Нині суттєвою проблемою для вітчизняної економіки стала її доларизація. Кожен звичайний громадянин із середньою освітою розуміє, що в країні не може функціонувати кілька валют, що однією з причин глибокої економічної кризи є доларизація її економіки і величезні обсяги валютних кредитів.
Ліквідація владою абсолютної монополії національної валюти, вважають в Асоціації українських банків (АУБ), призвела до підриву економічної незалежності країни. Це є предметом наукового аналізу. Монетарна і валютна політика держави за таких умов має кілька центрів управління, один із яких знаходиться в Україні, інші — за її межами. Це наслідки рішень, ухвалених вищими керівними органами держави у роки незалежності, які також мають бути предметом особливих досліджень. Саме керівники, а не банки і не НБУ відповідають за запровадження у нас долара США як ще однієї валюти, котра використовується для заощаджень, кредитування і навіть «тіньових» оборудок. Банківська ж система діяла в полі рішень державних органів.
Тепер шкода від валютного кредитування стала очевидною. Нацбанк намагається його заборонити, і тим виходить за межі своїх можливостей. Бо проблема є значно складнішою. Проте, зазначають в АУБ, ні глава держави, ні парламент, ні Кабмін не готові до здійснення політики утвердження гривні як єдиної валюти в країні не тільки для розрахунків, платежів, накопичення, а й єдиної міри вартості.
В основі реалізації цього правильного для України рішення має бути належна економічна стратегія, високий рівень довіри громадян до владних структур, їхньої економічної й монетарно-кредитної політики, а відтак до гривні. Такої довіри немає. Це рішення необхідно було б підкріпити новою внутрішньою і зовнішньою економічною політикою, якої теж нема і не може бути за чинної системи влади, вважають в АУБ.
Спроба Нацбанку в таких умовах заборонити валютні кредити реально призведе до різкого погіршення умов діяльності банків. Адже громадяни і підприємці, не довіряючи гривні, «тікають» в долар і зберігають його на банківських депозитах. Банки, маючи валютні пасиви і не маючи права видавати валютні кредити, потраплять в абсурдну економічну ситуацію — залучення доларових депозитів стане збитковою, тобто непотрібною для них операцією.
Державі невигідно, аби населення тримало валюту у трилітрових, а не в комерційних банках. Потрібен комплекс заходів, що стимулюють населення і банки до залучення в економіку їхніх колосальних ресурсів.
Тема доларизації ускладнюється непевним становищем долара США як світової валюти. Експерти, в тому числі й нобелівські лауреати, стверджують, що долар втрачає цю позицію і знеціниться. Та чи думає українська влада про захист людей, у яких є доларові заощадження (за словами академіка Валерія Геєця, 40–60 млрд дол.), чи хоче, аби українці, котрі постраждали від знецінення радянського рубля, понесли величезні втрати від знецінення долара?
Дедоларизація української економіки — єдина правильна мета альтернативної економічної політики, вважають в АУБ. Її досягнення потребує ресурсів: економіки, часу, довіри, а також державного плану на кілька років поступового досягнення цієї мети. Нацбанк самотужки з цим не впорається. Тому різка спроба припинити активні валютні операції за збереження валютних пасивів не принесе позитива країні, а банківській системі зашкодить. В АУБ переконані, що треба рухатися в цьому правильному напрямку.
Хитромудрі схеми Банкірів турбує поширення судової практики визнання недійсними кредитних договорів в іноземній валюті. Це може призвести до зростання обсягу проблемних кредитів і неабиякої загрози для стабільності банківської системи та економіки країни, зазначають вони. Кредити в іноземній валюті в гривневому еквіваленті сягнули 384,9 млрд грн (53,1% кредитного портфеля), у тому числі на валютні кредити, надані фізичним особам, припадає 73,2 відсотка.
Ще однією проблемою, яка набула поширення останнім часом, є застосування схеми штучного банкрутства фізичної особи-підприємця. Вона полягає в тому, що фізична особа, котра має кредитні зобов'язання перед банком, реєструється як суб'єкт підприємницької діяльності. Надалі штучно формуються боргові зобов'язання цього суб'єкта в розмірі, необхідному для ініціювання процедури банкрутства. Мета таких оборудок — списання боргів у судовому порядку як безнадійних і звільнення в подальшому фізичної особи від існуючих кредитних зобов'язань.
Ця протиправна схема ґрунтується на прогалинах у чинному законодавстві. Тому Асоціація українських банків звернулася до судових органів із проханням відреагувати на подібні випадки незаконного ухилення позичальників від виконання своїх кредитних зобов'язань.
На думку першого заступника голови комітету з питань фінансів та банківської діяльності Верховної Ради Станіслава Аржевітіна, важливе значення для розвитку вітчизняної банківської системи має вдосконалення законодавчої бази. Верховна Рада ухвалила низку законів щодо поліпшення діяльності банків в умовах фінансової кризи. Ще кілька законопроектів перебувають на розгляді у парламенті. Важливим є й підписання у цьогорічному вересні меморандуму про загальні засади співпраці між комітетом з питань фінансів та банківської діяльності Верховної Ради і професійними об'єднаннями учасників ринку капіталу, у тому числі й Асоціацією українських банків.
Наполегливі поради Експерти Світового банку наголошують, аби банківська система успішно функціонувала, потрібно відновити до неї довіру людей і ринку. Аби підштовхнути цей процес, вони пропонують найближчим часом провести діагностику банків, оцінити рівень капіталу в них. Адже українська економіка впала майже на 15%, у результаті збільшуватиметься кількість поганих кредитів, які зменшуватимуть банківський капітал. Тож треба знати про всі банківські проблеми і дати ринкові достовірну інформацію, щоб посилити рівень його впевненості. Через рік варто провести ще одну діагностику.
В Україні є проблемні банки, яким треба допомогти, є банки, які розпадаються, і це — нормальний процес. Проте, на жаль, досі немає механізму, який би допоміг успішно вирішувати банківські проблеми. Приміром, непевна ситуація з банком «Надра» триває понад десять місяців. Аналітики радять навести лад у регуляторному середовищі, бухгалтерському обліку, банківській звітності, прозорості, інформованості ринку, зокрема щодо власників банків, розробити модель захисту банківських клієнтів, котрі постраждали від кризи, і визначити політику управління державними банками, яких вже п'ять. Адже найбільша небезпека для державних банків — працювати без виваженої урядової політики. Держава не повинна довго управляти новими держбанками і, максимізувавши їхню вартість, має продати їх приватним інвесторам.
Світовий банк готується надати чергову позику Україні для розвитку банківської системи і допомагатиме у проведенні ефективної рекапіталізації фінустанов. Поки розробляються конкретні умови для надання позики і обговорюється її сума.
Без банківських кредитів реальний сектор економіки не відновиться. Україна має розробити систему свого зростання у більш сталий спосіб, адже зовнішнього кредитування у докризових обсягах (70–75% на рік) не буде. Тому треба мобілізувати внутрішні ресурси — залучити гроші населення. Іноземні банки, вважають експерти, не мають наміру йти з України, бо чимало інвестували в неї. Хоча й незадоволені політичною нестабільністю в державі.
Однією з причин фінансової кризи в Україні аналітики Світового банку вважають співвідношення обсягу кредитів і депозитів, що дорівнює майже 200% (доцільний рівень — 100%). У державах із високим рівнем такого співвідношення завжди будуть фінансові проблеми. Потрібно вдаватись до корекції — збільшувати обсяг депозитів чи банківського капіталу і зменшувати обсяг кредитів, хоча це болісний процес.
Світовий банк скептично оцінює звітність наших банків. Зокрема, рівень поганих кредитів, за його спостереженнями, дещо вищий, ніж повідомляють банки. Тож наполягає на діагностиці банків.
У Світовому банку вважають, що найгіршого в українському фінансовому секторі вдалось уникнути, стабілізувавши банківський сектор. Одначе фундамент цієї стабільності слабкий, для нього існує багато ризиків, треба будувати міцне підґрунтя майбутнього. Світовий банк разом із МВФ та Європейським банком реконструкції та розвитку обіцяє активно долучитися до цього процесу.