Економічні показники в нашій країні почали зростати, що свідчить про тенденції до подолання фінансової кризи. Такого висновку експерти доходять на підставі повідомлень Держкомстату. За підсумками третього кварталу Україна посіла друге місце серед країн світу, глибинне падіння ВВП яких уповільнюється щокварталу. Зокрема, обсяги промислового виробництва у вересні порівняно з серпнем зросли на 1,9%. Це рекордний показник за період від 2000-го до 2008-го, він свідчить про те, що криза відступає й Україна поступово повертається до докризових масштабів виробництва, запевняють у Мінекономіки. Починає динамічно відроджуватись машинобудування — у вересні зафіксовано зростання в цій галузі порівняно з серпнем на 16,1%.
Найвищих показників у промисловому пожвавленні досягла Херсонська область (+29%), де сконцентровано багато машинобудівних підприємств. Тернопільська область додала 21,8%, Закарпатська — 26,5%, Вінницька — 18,2%. Єдиною галуззю, яка за підсумками січня–вересня дала зростання 3,3%, стала сільськогосподарська. І хоча врожай через погодні умови видався дещо нижчим за торішній, якість зернових виявилася набагато вищою.
Підсумки жовтня ще раз підтвердили, що найскладніший період розвитку промислового комплексу пройдено, тож, починаючи з першого кварталу 2010 року, можна очікувати на стабілізацію ситуації зі збільшення обсягів виробництва, сподіваються в Мінекономіки.
У жовтні маємо нарощування промислового виробництва на 5%, а скорочення обсягів виробництва, за підсумками січня–жовтня, уповільнилося до 26,4% (28,4% у січні–вересні). Позитивні результати розвитку продемонстрували галузі, орієнтовані на внутрішній ринок: харчова промисловість (15,7%), легка (1,1%), деревообробна та виробництво продукції з деревини, крім меблів (3,1%), а також експортно орієнтовані галузі — металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів (7,3%), хімічна та нафтохімічна промисловість (3,5%).
Особливо радують позитивні зрушення в металургії. Після падіння виробництва у вересні на 7,1%, пов'язаного з дефіцитом сировини (коксу та коксівного вугілля), у жовтні галузь суттєво наростила обсяги виробництва не тільки порівняно з вереснем, а й з торішнім жовтнем (+16,2%). Це набагато вище за середні показники 2000–2008 років. Зростання в жовтні порівняно з аналогічним періодом торік є рекордним для цього виду діяльності, починаючи з 2004 року.
Після суттєвого прискорення у вересні (+16,1%) не припинялося також зростання виробництва й у машинобудуванні (+1,9%), орієнтованому на виготовлення інноваційної продукції. Цей показник є набагато вищим за середній упродовж 2000–2008 років (0,1%).
У жовтні, порівняно з вереснем, спостерігалося нарощування виробництва у двадцяти регіонах. Лідерами в промисловості стали Тернопільська (41,4%), Хмельницька (29,8%), Вінницька (28,5%), Волинська (13,1%), Дніпропетровська (12,4%), Херсонська (12%) області. Крім того, у чотирьох регіонах зафіксовано підвищення промислових показників у розрахунку за місяць до відповідного періоду — (у вересні зростання продемонструвала лише Тернопільська область).
Відбувалося суттєве покращення щомісячних показників порівняно з аналогічним періодом торік. Обсяг промислового виробництва в жовтні знизився лише на 6,2% (у вересні — на 18,4%, у середньому в поточному році — мінус 30,8%). Це є найменшим показником падіння виробництва від початку нинішнього року.
За підсумками січня–жовтня маємо скорочення обсягів виробництва на 26,4% (за підсумками січня–вересня — 28,4%). Владі вдалось забезпечити стабільність соціальних виплат, хоча в багатьох країнах вони знижені на 20%. Зупинено й зростання безробіття. Його рівень, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), у першому півріччі 2009-го становив 9,1% проти 9,5% у першому кварталі. Тобто ми повернулися до ситуації 2002-2003 років.
Відчутний позитив Масштаби безробіття у нас менші, ніж в Іспанії, Франції, Словаччині, країнах Балтії. У державах Євросоюзу в першому півріччі 2009-го безробіття охопило в середньому 8,8% населення, збільшившись порівняно з першим кварталом на 0,3%. Зокрема, в Угорщині роботу втратили 10% працівників, в Ірландії — 11%, Словаччині — 11,2%, Естонії — 12,5%, Литві — 13,1%, Латвії — 15,3%, Іспанії 17,7%.
Протягом вересня й літніх місяців в Україні чисельність безробітних, що зверталися до центрів зайнятості, скорочувалась. Якщо в січні поточного року сприяння в працевлаштуванні потребувало 157,5 тис. громадян, то у квітні — 101,3 тис., а в серпні — 79,2 тис.
Наприкінці листопада чисельність безробітних, які перебували на обліку в центрах зайнятості, сягала 539,2 тис., у січні– жовтні за сприяння служби зайнятості працевлаштовано 623,2 тис. осіб. Позитивно позначилася й організація професійного навчання безробітних, яким упродовж десяти місяців було охоплено 138,1 тис. осіб, до громадських робіт залучено 224,2 тис. Україна уникла великих банкрутств, зокрема завдяки заходам з підтримки промисловості.
Експерти відзначають позитивні зрушення на світовому ринку. У більшості країн Євросоюзу у вересні темпи падіння промислового виробництва уповільнились. Якщо у квітні промисловість у ЄС скоротилась на 19,3%, то у вересні — на 12,1%, у Німеччині відповідно — 24,1% та 13,9%, Естонії — 35,1 та 29,5%, Греції — 13,1 та 8,6%, Іспанії — 19,4 та 12,5%, Франції — 19,9 та 9,8%, Італії — 24,6 та 15,7%, Литві — 24,7 та 15,2%, Польщі — 6,6 та 1,3%, Португалії — 10,2 та 6,5%, Словенії — 26 та 16,3%, Румунії — 8,1 та 3,6%, Великої Британії — 12,1 та 10,7%, Росії — 16,9 та 9,5%. На тлі зменшення глибини падіння економіки та пожвавлення динаміки попиту й цін на світових ринках у Мінекономіки очікують на зміцнення тенденції до відновлення вітчизняного промислового виробництва не лише у внутрішньоорієнтованих секторах економіки, а й у зовнішньоорієнтованих.
Повернення торішніх обсягів внутрішнього споживання та експорту Україні найближчими роками навряд чи вдасться досягти, кажуть незалежні експерти. А ось прискорити темпи економічного розвитку — цілком можливо, але за умови подальшої фінансової підтримки з боку Міжнародного валютного фонду. Україна уклала з МВФ меморандум, у якому міститься кілька суттєвих вимог, що стосуються лібералізації валютного курсу, змін у пенсійній системі, соціальній політиці, оплаті комунальних послуг. Більшість з них не дотримано. Тож уряд, Нацбанк та інші гілки влади мають провадити збалансовану, узгоджену політику, аби співпраця з МВФ була дієвою.
Крім того, влада має й надалі реалізовувати програму рекапіталізації та реструктуризації банків, підвищити тарифи на житлово-комунальні послуги, а також не поліпшити наразі рівень соціальних стандартів і не фінансувати коштом НБУ проектів, пов'язаних з Євро-2012, радять експерти. Потрібна продумана фіскальна політика, підтримка дефіциту держбюджету в розумних межах, хоча ризик збільшення соціальних витрат в умовах кризи є дуже високим.
Заспокоюватися
рано Нині постає загроза оздоровленню економіки України, зазначають аналітики. За два місяці до президентських виборів МВФ заморозив надання позик на забуксовані українські реформи. Висловлюються побоювання, що Україна може зав'язнути ще глибше у фінансових негараздах, тоді як політики намагаються здобути голоси виборців обіцянками додаткових соціальних витрат. Економісти попереджають, що це може призвести до неабиякої інфляції. На швидкості економічного одужання негативно позначається переривання фінансових траншів від МВФ. Якби Фонд надав їх у листопаді, як цього сподівалися, цей процес значно б пришвидшився.
Рада Європейського банку реконструкції та розвитку не розглянула, як було заплановано раніше, питання надання Україні 300 млн дол. на поповнення оборотного капіталу «Нафтогазу» для закупівлі газу. Про нову дату розгляду цього проекту поки що не відомо. Невідомою є й доля другого етапу проекту — надання 450 млн дол. довгострокового кредиту на розвиток інфраструктури та підвищення енергоефективності в нашій країні.
І ці міжнародні позики для українського енергетичного сектора є не єдиними кредитними програмами, призупинення яких збіглося в часі з призупиненням співпраці Києва з МВФ. Приміром, про відтермінування своєї кредитної програми на суму понад 600 млн євро заявила і Європейська комісія. Втім, як повідомив після переговорів у Брюсселі міністр закордонних справ України Петро Порошенко, українська сторона отримала чіткі гарантії, що в разі поновлення кредитування з боку МВФ ЄС буде готовий надати фінансову допомогу.
Експерти вважать, що відтермінування співпраці Києва з кількома потужними міжнародними кредиторами збіглося в часі не так через позицію МВФ, як через наростання занепокоєння кредиторів тим, як розгортається політичне життя в Україні напередодні президентських виборів. У кредиторів посилюється сумнів в адекватності економічної політики, яка проводиться в Україні у короткостроковому періоді. Експерти нагадують, що кредити від міжнародних фінансових інституцій важливі не тільки сумами, а й тим, що вони призначені для конкретних структурних реформ, а також подають виразний сигнал іншим кредиторам та інвесторам.
Суттєвим напрямом співпраці з міжнародними фінансовими інституціями є технічна допомога. Ці установи та розвинуті держави надають її, відчутно підтримуючи Україну в ринковій трансформації економіки. Починаючи з 1992 року, в нашій державі подібних проектів втілено на суму понад 4 млрд дол.
Останніми роками зберігається стійка тенденція до зростання загального обсягу міжнародної технічної допомоги. Наймасштабнішими були проекти з ядерної безпеки, реструктуризації енергетичного сектору, розробки програм енергоефективності та енергозбереження, поглиблення реформування в агропромисловому комплексі, поліпшенні якості медичних послуг.
Непрості відносини Складність налагодження відносин із зовнішніми кредиторами пов'язана з багаторічною неможливістю України виконувати в повному обсязі свої зобов'язання попри те, що наша країна залежить від нових фінансових вливань з-за кордону. Наявні проблеми, проте, не потрібно розглядати як привід для переведення відносин з міжнародними фінансовими організаціями в конфронтаційний стан, застерігають експерти. Небезпечно було б порушувати виконання взятих на себе фінансових зобов'язань через неспроможність запобігти дефолту або внаслідок свідомого політичного рішення.
Отже, проблема взаємин з міжнародними фінансовими організаціями є вкрай важливою для сучасного стану економіки і політичного розвитку держави, наголошують експерти. Країна, перед якою стоїть завдання реструктуризації галузей виробництва, усього механізму власності та управління, мобілізації капіталів та кредитних ресурсів, більшою мірою, ніж за сталої ринкової системи, залежить від ефективного використання потенціалу міжнародної співпраці в кредитно-фінансовій сфері.
Важливо знати, наскільки позитивними чи негативними є наслідки боргової політики держави, як діяти згідно з об'єктивними та суб'єктивними факторами виконання країною фінансових зобов'язань. Необхідною є також виважена оцінка кількісних параметрів, «стелі» національної заборгованості, з'ясування моменту небажаного перевищення критичної межі зовнішнього боргу порівняно з валовими показниками внутрішнього продукту та іншими важливими макроекономічними агрегатами. Надмірне навантаження на бюджет, пов'язане з обслуговуванням зовнішнього боргу, перевищення сумарним боргом об'єктивних коефіцієнтів експортної спроможності може вплинути на погіршення умов та результатів функціонуваня економіки, призвести до втрати істотних складових національної безпеки держави, її здатності гарантувати свої інтереси в міжнародних відносинах.
Проблеми, що виникають у взаєминах України з міжнародними фінансовими організаціями, зумовлені і специфікою нашої країни, і самими міжнародними фінансовими організаціями, зазначають експерти. Слід зауважити: якщо Україна є країною з перехідною економікою, то міжнародні фінансові організації застосовують до неї стандартні вимоги, такі самі, як і у співпраці з іншими країнами, що мають високу питому вагу політичного забарвлення.
Загальна ситуація зі зростанням зовнішньої заборгованості та втратою можливості її ефективного коригування може підштовхнути керівників держави та певні суспільні верстви до досить простого рішення — різкої конфронтації з кредиторами й з інших держав, і з міжнародних фінансових організацій. Від характеру взаємодії з міжнародними валютно-фінансовими організаціями, а також з приватними кредиторами залежить ставлення до України у світі, можливості реальної інтеграції зі світовим співтовариством та специфіка співпраці з окремими державами світу.
Важливим завданням є встановлення своєрідного балансу інтересів у відносинах з кредиторами, особливо з міжнародними фінансово-кредитними установами. Фінансові ресурси від них надходять на найвигідніших умовах і є дешевшими порівняно з комерційними позиками. Тож великого значення набуває завдання більш чітко визначати принципи відносин відповідних регулятивних організацій України, що репрезентують державу в контактах із зовнішніми кредиторами, й удосконалення розподілу повноважень між адміністративно-регулятивними інституціями в середині країни.
Україна нині перебуває на роздоріжжі. Вона може перетворитися на країну, на яку у світі не звертатимуть уваги, або ж стати заможною, прогресивною державою, відкритою для інвестицій, у якій потужно розвиватиметься економіка.