ОБАМА У КИТАЇ. ПІСЛЯМОВА
Величезну зацікавленість у світі викликав візит Барака Обами до Китаю. Від початку стало відомо: візит буде складним, але мало хто думав, що Обамі не вдасться отримати від Пекіна жодних поступок і кроків назустріч. «Нью-Йорк Таймс» порівняв візит Обами з відвідуванням банку клієнтом. Невже насправді все так погано? Однією з головних проблем Вашингтона є економічні відносини з Китаєм. Соціологічні опитування, проведені в середині листопада на тему відносин із Китаєм, засвідчили, що 71% американців визнали економічну загрозу цієї країни для США, а 51% — як військову загрозу. Пекін штучно підтримує низький курс юаня. Завдяки цьому китайські товари можуть легше потрапляти на світові ринки, а особливо на американський. США мають великий негативний торговий баланс із Піднебесною. Всі спроби змінити цей стан не дають позитивного результату. Кілька останніх місяців Сполучені Штати накладають антидемпінгові мита на все більший список товарів китайського походження. Натомість у Пекіні Обама закликав голову КНР Ху Цзиньтао відмовитись від підтримки штучного курсу китайської валюти. У відповідь він почув заклик відмовитись від протекціоністської економічної політики, натякаючи на мито, яке на китайські товари встановлює американська влада. Інше питання — фінансування Китаєм бюджетного дефіциту США. Піднебесна має в американських облігаціях майже 800 мільярдів американських доларів. Проблема в тому, що долар втрачає свою вартість. Додатково китайці мають величезні валютні резерви, головним чином у доларах. Через ослаблення американської валюти вони ухвалили рішення зберігати резерви у золоті. Можна часто почути, що Пекін здатний застосувати американські облігації як економічну зброю. Несподіваний їхній розпродаж може призвести до митної війни зі США. Тим часом Китай хоче зберегти високий темп економічного зростання і потребує ринку збуту на другому березі Тихого океану. Якби Китай мав добре розвинутий внутрішній ринок, то можна було б частково замінити ним утрачені закордонні ринки. Де-факто США і Китай знаходяться в одному човні. Вони потребують одне одного. Америка залишається для китайських товарів головним ринком збуту, водночас потребуючи китайських грошей для «латання» бюджетного дефіциту. Американські фірми також роблять добрий бізнес у Піднебесній, а Білий дім не може наважитись порушити його. Річард Ніксон, здійснюючи у 1972 році подорож до Китаю, найперше керувався твердим політичним реалізмом. Барак Обама у своїх промовах часто звертається до цінностей свободи, а її у багатьох сферах життя Китаю бракує. Голова Ху Цзиньтао вкотре повторив, що кожна країна повинна поважати життєві інтереси інших держав. Ідеться про те, щоб Вашингтон припинив продавати зброю Тайваню, підтримувати Далай-ламу і не втручався у внутрішні справи Китаю, під чим Пекін розуміє уйгурське питання і права людини. І що на це Обама? Президент, перебуваючи в Піднебесній, говорив, що вітає сильний Китай і сподівається, що він братиме активну участь у вирішенні глобальних проблем. Ось тут виникає питання: Пекін не виявляє подібної активності. Однією з головних цілей свого президентства Обама вбачає боротьбу з глобальним потеплінням. Проте Китай, крім пропагандистських публічних жестів, нічого у цьому напрямі не зробив і не зацікавлений, бо йому це невигідно. Інша проблема — іранська атомна програма. Барак Обама розраховував на те, що йому вдасться схилити китайських комуністів до підтримки його політики щодо Тегерана. КНР підтримала санкції стосовно КНДР, але щодо Тегерана голова Ху Цзиньтао не готовий виявити таку рішучість. Він погодився, що іранці повинні довести, що їхня програма має мирний характер, але це все, про санкції нема навіть мови. Піднебесна рішуче і послідовно дбає про свої інтереси, не надто переймаючись цінностями, про які говорить Обама. Для неї немає нічого дивного у спільному бізнесі з бірманським режимом чи владою у Хартумі. Вашингтон потребує допомоги Китаю у питанні Північної Кореї та Ірану. Щоб отримати її, він наважився на такі жести, як відмова від засудження за порушення прав людини і зустрічі з Далай-ламою. Проте Китай очікує на конкретні поступки, на які Америка не готова. Критики президента закидають йому, що він надто податливий щодо Пекіна. Обама під час зустрічі зі студентами у Шанхаї згадав про величезне значення свободи слова як універсального права, але не критикував безпосередньо Китай за порушення прав людини. Чимало противників глави держави були розлючені тим, що задля спокою хазяїв Піднебесної він не зустрівся перед візитом із Далай-ламою. Білий дім пояснював, що президент зробить це іншим часом. Деякі розраховували на те, що він зустрінеться з китайськими дисидентами. Проте і до цього не дійшло. З одного боку, Вашингтон не може переконати Пекін у своїй правоті, особливо у сфері економіки, а з іншого — китайці не спроможні переконати американців у правильності своєї точки зору, особливо щодо Тайваню, Тибету чи дотримання прав людини. Барак Обама перебуває в складнішому становищі у переговорах із Пекіном, ніж його попередники. Економічна криза, перебування в Іраку й Афганістані послаблюють американців. Показово, що не китайці їздять до Вашингтона, щоб отримати щось для себе, а навпаки. Президент супердержави їде до Пекіна і намагається переконати китайців у своїх підходах до вирішення світових проблем. Як зауважив Хю Чен ізшанхайського інституту міжнародних досліджень, Америка має багато претензій і прохань до Китаю, але обмаль пропозицій. Євген ПЕТРЕНКО також у паперовій версії читайте:
|