Нещодавно ухвалений парламентарями закон про мораторій на підвищення цін на лікарські засоби викликав жваві дискусії в суспільстві.
Фармацевти стоять на тому, що три чверті українського ринку становлять імпортовані ліки, які «прив’язані» до курсу долара, тож якщо примушувати продавати їх за старими низькими цінами, припиниться постачання медпрепаратів з-за кордону. А потім нас чекатиме епідемічна катастрофа. Ніби логічно і можна б повірити, коли тільки заплющити очі на те, що насправді товар завозять в Україну за надто смішною ціною, а «тіньовий» фармацевтичний ринок вражає своїми масштабами та ціновою вакханалією. Про це свідчать матеріали Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДДСБЕЗ) МВС України.
Фармацевтичне свавілля Перевіряючи інформацію Антимонопольного комітету стосовно оптових і роздрібних реалізаторів, правоохоронці з’ясували, що лікарські засоби ввозять на територію України за заниженою вартістю, а реалізовують за цінами, які щонайменше у 33 рази перевищують задекларовані.
Приміром, згідно з митною декларацією вартість препарату італійського походження «Гліатилін» становить сім гривень, а роздрібна ціна — 250 гривень за 4 мл.
Ще більш неймовірною виявилася різниця між задекларованою і роздрібною вартістю індійського «Цефеніма» (25 копійок проти 1567 грн за 1 грам) або швейцарського «Гонал-Ф» (6 гривень проти 1688 за 1 мл).
— Ми викрили низку схем, за якими створюють надприбутки. Скажімо, ліки та медобладнання ввозять і реалізують за штучно завищеними цінами шляхом надання до митних органів фіктивних контрактів офшорних компаній Кіпру чи Панами. До таких оборудок причетні чимало фірм із Києва, Дніпропетровська, Харкова,— розповідає Леонід Скалозуб, начальник ДДСБЕЗ МВС України.— Поширеним явищем є проведення замовних тендерів, коли за попередньою змовою з посадовцями МОЗ їхні учасники заздалегідь узгоджують необхідну ціну та визначають постачальника-переможця, а потім розподіляють «відкати» і постачають другосортний товар за цінами в десятки разів вищими від світових.
Нині проводяться перевірки, чи дотримувалося МОЗ законності під час укладання договорів у 2008–2009 роках на постачання лікарських засобів і медобладнання.
Вузькопрофільний монополізм у закупівлі медтехніки та медикаментів також не сприяє поліпшенню ситуації. Наразі використання понад 90 відсотків державних коштів, передбачених на фінансування цільових програм, контролюється групою компаній «Укрмед», «Київспецресурс», «Укрспецмед».
Більш ніж 75 відсотків коштів із держбюджету (це приблизно двісті мільйонів гривень) на закупівлю імунобіологічних препаратів отримала група компаній «Інтерфарм», «ТРИ — Центральний аптечний склад» і «Фарма-Лайф». Закупівлю лікарських засобів за програмами «Онкологія», «Туберкульоз», «СНІД», «Розсіяний склероз» та іншими (п’ятсот мільйонів гривень позаторік і сімсот — торік) поділили між собою дві фінансові групи, які контролюють практично 90 відсотків державних закупівель за названими цільовими програмами. В одній з них компанії «Ганза» та «Сумська аптечна компанія», в іншій — «Л-Контракт» і «Фармацевтичні препарати регіонів».
До того ж ми встановили, що ціна протитуберкульозних ліків, які постачались однією з названих груп, удвічі-утричі є більшою за світові, а якість не відповідає міжнародним стандартам, бо вміст активної речовини значно нижчий, ніж потрібно за нормою. Скажімо, препарат «Капреоміцин» було закуплено на 11 мільйонів гривень по 119 гривень за флакон, водночас як, за даними ВООЗ, цей препарат закуповується в Азербайджані та Молдові по десять гривень, а в Румунії — по сім. Аналогічна ситуація і з препаратом «Циклоресин».
Бізнес
на недоношених немовлятах Торік у Кривому Розі передчасно народилося двоє немовлят — одне масою 1,6, інше — 1,4 кг. У них діагностували синдром дихального розладу. Багаторічний досвід Всесвітньої організації охорони здоров’я переконує, що подібні випадки не слід сприймати як безнадійні: можуть вижити і згодом повноцінно розвиватися навіть малюки масою 500 г. Коли, звичайно, їм надати відповідне лікування і догляд. Аби врятувати дітям життя, медики пологового будинку порадили убитим горем батькам негайно придбати по два флакони препарату «Куросурф», що застосовується для лікування і профілактики респіраторного дистрес-синдрому у недоношених немовлят. Ті, як і слід було чекати, не пошкодували на це «якихось» 8 тисяч гривень. На жаль, вони не знали (якби й знали, то навряд чи стали б сперечатися з лікарями), що «Куросурф» закуповується за бюджетні кошти згідно з програмою «Здоров’я нації» на 2002–2011 роки. Тобто обходиться батькам безплатно. За цими та іншими фактами прокуратура вже нинішнього року порушувала кримінальну справу проти посадових осіб пологового будинку, які привласнили 18 флаконів згаданого лікарського засобу вартістю майже 80 тисяч гривень, а потім продавали їх ошуканим батькам.
Аналогічно діяли й посадовці закладу для новонароджених, що на Тернопільщині. Головний лікар давав вказівки завідувачці відділу дитячої терапії вимагати гроші з батьків за «Куросурф». А за звітністю препарат списували як використаний безоплатно. Здирники, котрі нині перебувають під слідством, устигли «назбирати» з батьків торік майже 45 тисяч гривень.
Правоохоронці вважають махінації з «Куросурфом» поширеними в багатьох регіонах. Проте якщо викрити лікарів у розкраданнях і здирництві таки вдається, то довести їхню причетність до загибелі немовляти внаслідок незастосування у лікувальному процесі необхідних препаратів украй складно. Адже відвідування дітей, котрі перебувають у спеціальних палатах, не дозволяється навіть батькам, тому проконтролювати медиків нікому. Утім, істина все ж досяжна, якщо після смерті дитини провести відповідні експертизи, пов’язані з ексгумацією тіла, але чи кожна матір дасть на це згоду?
Інсуліновий дерибан бюджетних коштів Злочинні оборудки із закупівлею інсуліну, на перший погляд, неможливі, оскільки всі хворі на цукровий діабет суворо обліковуються лікувальними закладами, а потреба у придбанні ліків для них чітко визначена. Проте у реальному житті трапляються випадки навіть зі сфери чорного гумору. Приміром, у Запорізькій області було викрито посадових осіб ендокринологічного відділення лікарні, які у 2008–2009 роках виписували рецепти на отримання інсулінів померлими громадянами, а також хворими, котрим за рецептами вони були непотрібні.
Заявка на постачання інсуліну починає формуватися лікувальними закладами селищного і районного рівня, а закінчується на обласному. Якщо усі ланки цієї вертикалі діють у змові, то розкрадання виявляються масштабними.
Особливо це стосується процедури закупівель. Головні розпорядники держкоштів — управління охорони здоров’я облдержадміністрації та відповідний регіональний клінічний заклад — зазвичай розподіляють тендерні лоти між одними і тими самими постачальниками, домовляючись із ними про завищену ціну з урахуванням «відкатних» відсотків. При цьому лікувальний заклад нерідко завищує обсяги закупівлі необхідного інсуліну.
Так, прокуратурою Дніпропетровщини було порушено кримінальні справи проти посадових осіб комунального закладу «База спеціального медичного призначення», тендерний комітет якого, всупереч розрахункам обласного управління охорони здоров’я, закупив інсулін лише в одного виробника майже на 10 мільйонів гривень за ціною, яка, звичайно, була вигідна йому, а не державі. Безпідставно було завищено потребу в ліках. Відповідно до неї у підприємства-постачальника необхідно було закупити їх лише на 3 мільйони гривень, але один із керівників комунального закладу, перевищивши службові повноваження, здійснив закінчений замах на розтрату державних коштів у сумі 7 мільйонів гривень.
До цього варто додати, що у подібних випадках надлишок препаратів, який згодом втрачає термін придатності, викидають на смітник або «впарюють» малозабезпеченим хворим.