Виділивши 110 млрд грн на рефінансування банків, Нацбанк підтримав вітчизняну банківську систему на плаву в часи, коли потужні міжнародні фінансові велети падали, як карткові будиночки. Ці гроші пішли на те, аби перекрити відтік фінансових ресурсів з банків. Адже тільки в торішньому четвертому кварталі наші співгромадяни і підприємства забрали з фінустанов 71 млрд грн. А цьогоріч депозити підприємств зменшилися на понад 20 млрд грн, а населення — на 10 млрд грн. Тож на кредитування економіки у банків немає грошей, запевняють їх очільники. Якби НБУ не дав коштів на рефінансування, вся банківська система сьогодні стояла б і гроші довелося б носити у валізах, бюджетні платежі не проходили б.
Проблеми в банківську систему прийшли з реальної економіки, запевняють банкіри, а не навпаки, як у США та Європі. Адже тамтешні банки активно працювали з цінними паперами (їх у банківських портфелях було 60–70%), особливо з похідними, у тому числі й з іпотечними. Їхня вартість знецінилась, і фінустанови збанкрутували. Вітчизняні банки в торішньому жовтні мали у своїх портфелях 3–4% цінних паперів. Нацбанк примусив комбанки позбавитись їх ще в 2007 році, підвищивши резервування за цими активами до 100%. І банкам стало невигідно їх приймати.
Відсутність будь-яких структурних зрушень у промисловості за роки незалежності, надмірне домінування декількох галузей (металургія і хімічна промисловість) в експортному потенціалі нашої держави (майже 40% ВВП) у поєднанні з вкрай застарілими технологіями виробництва призвели до втрати конкурентоздатності вітчизняної експортної продукції на зарубіжних ринках. Саме в експортних галузях відбувся чи не найбільший спад виробництва.
У свою чергу, різке падіння експорту в поєднанні з масовим відтоком іноземного капіталу в умовах світової фінансової кризи (на відміну від докризових років, коли капітал ішов в Україну) не могло не позначитись на національній економіці, обмінному курсі гривні, платіжному стані вітчизняних підприємств і населення. Вони почали забирати гроші з банків. Тож звинувачування банків у фінансовій кризі в Україні не відповідає дійсності, запевняють банкіри.
Скрутні часи
ще попереду Падіння в банківській системі набагато менше, ніж в інших галузях економіки. Але й досі десятки вітчизняних банків перебувають на межі банкрутства. А наші банкіри побоюються другої хвилі фінансової кризи. За даними НБУ, від початку року збитки українських банків перевищили 18 млрд грн. На початку листопада у процесі ліквідації перебувало 12 фінустанов.
Коли перша хвиля фінансової кризи в Україні була пов'язана з тим, що банки не повертали депозитні гроші своїм клієнтам, то друга хвиля може бути спричинена неповерненням позик, які фінустанови надавали юридичним та фізичним особам. За офіційною інфомацією, на початок жовтня частка проблемних кредитів у загальному обсязі позик, наданих українськими банками, перевищила 7%. Крім того, за інформацією НБУ, від початку 2009 року проблемна заборгованість збільшилась утричі.
Проте офіційна статистика виглядає досить скромно на тлі оцінок міжнародних експертів. Зокрема, за підрахунками рейтингового агентаства Fich, вже до кінця цього року частка проблемних кредитів у наших банках складатиме майже третину.
Розбіжності між даними Нацбанку та експертів Fich пояснюються тим, що НБУ рахує лише ті кредити, які не повертаються, а Fich додає й реструктуризовані. Тобто виплати за ними за погодженням між банками та їхніми клієнтами були відтерміновані.
Рівень проблемних кредитів в Україні наближається до критичної межі, констатують міжнародні експерти. Але коли її буде подолано, залежить від багатьох факторів. Зокрема, від того, як повертатимуться реструктуризовані позики, чи зможуть позичальники повертати гроші за новими розкладами, узгодженими з банками. Важливо й те, наскільки швидко відновлюватиметься економічне зростання в Україні і наскільки стабільним буде курс національної валюти, як швидко відновиться політична стабільність після президентських виборів.
Ще одним потужним фактором стане подальший розвиток стосунків між Києвом та МВФ. Відновлення співпраці з Фондом можливе й до президентських виборів, якщо представники української влади досягнуть консенсусу між собою. Президент України Віктор Ющенко переконаний, що найближчим часом наша країна не отримає грошей від МВФ.
Рік тому Фонд ухвалив надання Києву 16,5 млрд дол., аби підтримати українську економіку під час кризи. Це один з найбільших пакетів, виділених окремій країні. У листопаді Київ розраховував отримати останній транш з цього кредиту в майже 4 млрд дол.
Те, що виділення цього траншу буде проблематичним, було зрозуміло вже по тому, як наприкінці жовтня без коментарів завершилась робота місії Фонду. Саме під час її роботи в Києві 21 жовтня парламент проголосував за закон, що передбачає щоквартальне підвищення мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму. 25 жовтня МВФ поширив заяву, у якій сподівався, що той закон буде заветовано Президентом України. Адже у Фонді вважають, що за нинішніх умов наша країна не може дозволити собі додаткові витрати.
Проте Президент підписав-таки закон. За кілька днів директор департаменту зовнішніх зв'язків МВФ пояснила позицію Фонду, зазначивши, що в Україні, як і в будь-якій іншій державі, ключовим моментом є порозуміння між гілками влади. І перш ніж Фонд продовжить співпрацю з Києвом, він хотів би бачити це порозуміння, яке б дозволило відновити тривалий і міцний розвиток української економіки.
Однак і після цього Київ вдався до подальших кроків з легалізації рішення про підвищення соціальних стандартів. 6 листопада парламент проголосував зініційовані Президентом зміни до бюджету-2009, що мали забезпечити збільшення соціальних виплат. Тим часом Віктор Ющенко твердить, що припинення співпраці між МВФ та Києвом пояснюється тим, що уряд систематично не виконував вимоги Фонду — із шести пунктів не виконано п'ять. Проте в уряді поки що сподіваються, що кошти Фонду надійдуть до України, як тільки представники влади відновлять консенсус. МВФ не міняв і не міняє своєї позиції щодо зацікавленості у продовженні співпраці з Україною.
Чи вистачить
запасу «міцності»? У НБУ теж кажуть, що співпраця з МВФ триватиме, а перерва у фінансуванні не матиме катастрофічних наслідків для курсу гривні, інфляції та виконання бюджету. Певний запас міцності для того, аби прожити якийсь час без грошей МВФ, у нашої країни є.
Водночас переважна більшість оглядачів, які коментують можливе призупинення співпраці Києва та МВФ, погоджується, що цей запас міцності не такий уже й великий. І що саме кінець 2009-го початок 2010-го для бюджету України буде найбільш проблематичним періодом. Цьогоріч МВФ уже пішов на безпрецедентні поступки Україні, дозволивши спрямувати кошти Фонду не тільки на рахунки НБУ для підтримки курсу національної валюти, а й прямо використовувати на покриття дефіциту держбюджету. Тому, якщо в Україну не надійдуть кошти четвертого траншу, нестача відчуватиметься не тільки у валютних резервах НБУ, а й у витратних статтях держбюджету.
Всі проблеми бюджету загострилися до останньої межі, бо підприємства сплачували податки наперед. Держава матиме серйозні бюджетні проблеми. На щастя, більш-менш збалансований торговельний баланс і прямого нищівного удару по курсу гривні немає. Але коли уряд почне друкувати гроші, то удар по курсу гривні буде відчутним.
Утім, треба пам'ятати, що четвертий транш мав бути останнім із загального кредиту в 16,5 млрд дол., виділених МВФ на підтримку України під час фінансовової кризи. І українській владі треба навчитися жити без позик МВФ.
Кошти Фонду йшли і на підтримку вітчизняних банків, рекапіталізувавши з їхньою допомогою кілька системних банків, держава врятувала їх від банкрутства. Стабілізація української банківської системи, а простіше порятунок низки вітчизняних банків, була однією з головних умов МВФ при виділенні Україні кредиту.
Є позитив В «Укргазбанку» при проведенні рекапіталізації створили прецедент — не вводили мораторій на видачу вкладів. Хоча й діяли певні квоти. Клієнти сприйняли це позитивно. Після рекапіталізації банк прийняв нових вкладів від населення на понад 200 млн грн, а 400 млн грн перевклали (70%). Відтік 30%, вважають у банку, є природним. Адже люди відкладали гроші на чорні дні, які й настали.
Опитування показали, що 40% нових вкладників вирішили віддати гроші цьому банку, бо він став державним. Банк створювався для обслуговування підприємств нафто-газової галузі. Нині його керівництво веде переговори з деякими підприємствами «Нафтогазу» щодо співпраці.
Банку «Київ» удалося залучити півмільярда нових депозитів від фізичних та юридичних осіб. Його специфіка полягала в активному фінансуванні девелоперських проектів. І в результаті кризи в будівельній галузі банк дуже постраждав. Тому нині важливий пріоритет — робота з негативними активами. У банку є досвід фінансування дорожного будівництва, транспортної галузі. Команда професійних менеджерів вибудовуватиме консервативну стратегію розвитку
«Родовідбанк», про який багато розповідали в ЗМІ, отримав широкий піар. Але чимало клієнтів, особливо з Донецького регіону, відреагували на це негативно і залишили фінустанову, чого не скажеш про центральні регіони. Банк і надалі працюватиме як універсальний, розвиватиме роздрібний і корпоративний бізнес. І особливу увагу надаватиме роботі з негативними кредитами, яких у нього влітку було майже 60%, а зараз — 30%. Банк активно працював з органами МВС та судами, в результаті у деяких клієнтів вдалося забрати заставне майно, інші самі повернули позики До речі, 50% клієнтів вирішили залишити свої вклади в цій фінустанові.
Нещодавно згідно з постановою НБУ та Кабміну прийнято рішення про передачу вкладів, зобов'язань та активів «Укрпромбанку» до «Родовідбанку». Для його докапіталізації виділено 5,6 млрд грн. Вже створюється електронний реєстр вкладників, зареєструватись можна за телефоном 0800 50 8888, або на банківському сайті. Тимчасова адміністрація банку сподівається, що 70% клієнтів «Укрпромбанку» залишать свої вклади у «Родовідбанку», буде збережено відділення «Укрпромбанку» і їхній персонал.
На першому етапі вклади видаватимуться через відділення «Родовідбанку», із 7 млрд грн переведених депозитів на 3,5 млрд вже закінчився термін договорів і їх видаватимуть у першу чергу. На вклади нараховуватимуть відсотки в обсязі, зазначеному в договорі з «Укрпромбанком». Адже «Родовідбанк» прийняв не тільки вклади, а й зобов'язання «Укрпромбанку». Гроші можна буде отримувати і за новооформленими банківськими картками у банкоматах (щодня до 25 тис. грн). Зазначена постанова забезпечує «Родовідбанку» доступ до валюти за курсом НБУ для виплати валютних кредитів, адже кошти для рекапіталізації банк отримав у гривні.
Без колекторів
не обійтися Що ж стосується другої хвилі фінансової кризи, то вітчизняні банкіри побоюються, що вона може спалахнути в середині 2010-го, коли очікується пік неплатежів за кредитами. Оцінки проблемних кредитів у наших банкірів є ближчими до розрахунків іноземних експертів. Вони кажуть, що до кінця 2009-го проблемні кредити можуть сягнути п'ятої частини усіх виданих позик. Якщо при 10% проблемних активів банк ще може функціонувати, то при 20% у нього будуть проблеми з платежами, а при 30% банківська система повністю зупинить свої платежі.
Спочатку в умовах кризи починає діяти фактор знецінення національної валюти. Він розгулявся торік і дійшов піку наприкінці 2009-го. Значну кількість неповернутих кредитів складають валютні позики, які видавались на покупку житла. За інформацією Українського кредитно-банківського союзу, мільйони вкладників, які втратили доступ до своїх депозитів, страждають через 300 тис. позичальників, котрі заборгували банкам за іпотеку понад 7 млрд грн.
Від торішнього листопада проблемна іпотечна заборгованість зросла удесятеро. На цьому тлі досить тривожним стало рішення Господарського суду Донецької області, яким позичальнику дозволено не повертати валютний кредит на підставі того, що єдиним платіжним засобом в Україні є гривня. Аби оцінити наслідки подібної практики, треба врахувати те, що частка валютних позик у кредитному портфелі фізичних осіб перевищує дві третини.
Водночас, закликаючи позичальників виконувати закони і повертати гроші, взяті в кредит, банкіри самі нехтують законом, оприлюднюючи списки найбільших боржників і в такий спосіб порушуючи банківську таємницю. В Асоціації українських банків (АУБ), коментуючи подібну практику, визнають, що вона є незаконною, і радять тим, хто відчуває себе скривдженим, звертатися до суду. Нацбанк, у свою чергу, закликає банки звертатись до суду і вдаватись до кроків, які б унеможливлювали виїзд за кордон найбільших боржників.
В АУБ вважають, що на кінець 2009-го обсяг негативних кредитів може сягнути 70–90 млрд грн. На це банківська система готова адекватно відповісти, сформувавши відповідні резерви (вже довелось виділити 20,5 млрд грн). Акцент треба робити й на збільшенні капіталізації банків, не завадить і використання послуг цивілізованих колекторів.
Нещодавно АУБ ухвалила рішення про прийняття до свого складу з правом дорадчого голосу Незалежної асоціації українських колекторських агентств (НАУКА) та Асоціації учасників колекторського бізнесу України (АКБУ). «З метою консолідації зусиль банків і спеціалізованих установ зі стягнення заборгованості для покращення роботи з обслуговування заборгованості за кредитами і повернення банкам боргів» — значиться в рішенні АУБ. Окрім цього рішенням Ради АУБ її виконавчій дирекції доручено підготувати меморандум про спільну діяльність АУБ та колекторських об'єднань — членів АУБ. Нині під крилом колекторських фірм перебуває 700 млн грн боргів, які вони намагаються стягнути з недбайливих боржників.