ПОСТУП УКРАЇНСЬКОЇ «АРКТИДИ»
У Богуславському районі, що на Київщині, протягом трьох осінніх днів реалізовано перший етап розробленого українськими ентузіастами проекту «Арктида». У попередньому номері «ДУ» розповіла про початок цієї операції. Сьогодні — закінчення матеріалу.
Методика — в дії Після сніданку Олександр Прєсний і Олександр Бойко стартували від воріт санаторію «Чайка» й вийшли на трасу першого із запланованих переходів. Його замкнений кільцевий 60-кілометровий маршрут було прокладено дорогами Богуславщини так, щоб учасники модельного експерименту долали найрізноманітніші складові рельєфу пересіченої місцевості — численні підйоми і спуски на шляхах, які йшли через пагорби, схилами долини річки Рось та її притоків, через ліси і повз поля.
Час від часу нашу прес-групу вивозили на ту чи іншу ділянку маршруту, аби ми мали змогу подивитися, як розмірено двоє Олександрів долають дистанцію. Робили вони це без обідньої перерви, лише зрідка зупиняючись на короткий перепочинок. Інколи втамовували спрагу чаєм з термоса та трохи підживлювалися «кишеньковим» харчуванням.
Того дня Прєсний і Бойко йшли загалом понад десять годин. А отже їхня середня швидкість на 60-кілометровій відстані складала близько шести кілометрів на годину.
Подальшу програму її учасники скоригували й відчутно ускладнили, об’єднавши відстані, які спочатку планувалися для другого (80 км) та третього (60 км) днів, тобто вирішили подолати протягом другого дня богуславського етапу одразу 140 кілометрів (!). А третій день було залишено на ділові переговори зі спонсорами та представниками різних структур (і вітчизняних, і зарубіжних — з Росії, Польщі та інших країн), які виявили зацікавленість проектом «Арктида».
Тому на 140-кілометровий маршрут другого дня дует вийшов рано-вранці і крокував різними шляхами понад двадцять годин — аж до ночі, врешті-решт успішно подолавши таку наддовгу дистанцію.
Після цього Прєсний і Бойко знову потрапили до рук науковців з Інституту фізіології імені С. Богомольця НАНУ.
Досліджують
медики і біологи Уже після завершення комплексних обстежень учасників першого етапу проекту «Арктида» кореспондент «ДУ» взяв інтерв’ю у керівника групи дослідників доктора медичних наук Євгена Моісеєнка. До речі, він не лише працює провідним науковим співробітником в Інституті фізіології, а й є ще і координатором медико-біологічної служби Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ), — і тому має багаторічний досвід організації обстежень кандидатів на участь у чергових українських антарктичних експедиціях з метою річної зимівлі на станції «Академік Вернадський», а також після повернення зимівників з Антарктиди в Україну.
— Хоча взагалі-то піша ходьба є для людини одним з найбільш фізіологічних процесів,— говорить Євген Васильович,— проте переходи на дуже великі відстані створюють досить-таки серйозні навантаження на організм. Тим більше що обом учасникам проекту «Арктида» вже за п’ятдесят. Проте медико-біологічні обстеження перед початком цього етапу програми засвідчили, що здоров’я і функціональний стан обох піддослідних — на рівні фізіологічної норми, тож якихось протипоказань для їхніх дальніх переходів не було.
— При кількох дослідженнях богуславського етапу — до переходу першого дня, між першим і другим днями та після завершення переходу другого дня — ми вимірювали у Прєсного та Бойка різноманітні фізіологічні показники (частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск тощо),— веде далі Моісеєнко.— Також брали у піддослідних аналізи, за якими визначалися біохімічні параметри, котрі характеризують перебіг білкового, жирового та вуглеводного обмінів у їхньому організмі, насичення киснем гемоглобіну артеріальної крові та ін. Крім того, за допомогою енцефалограм ми досліджували різні показники діяльності мозку та центральної нервової системи учасників експерименту, а також тестували їхній психо-емоційний стан, визначали психологічну сумісність одного з одним (адже це має чимале значення при тривалому постійному перебуванні людей у кількісно обмеженій групі). Проведені дослідження дали змогу скласти об’єктивну картину функціонування усіх систем організмів Прєсного і Бойка — перш за все, зовнішнього дихання, серцево-судинної, системи крові тощо. Обстеження показали наявність у них чималих функціональних резервів.
Взагалі-то у деяких видах спорту з циклічним характером рухових дій (наприклад, стайєрський біг на довгі дистанції, шосейні велогонки тощо) в організмі спортсмена у процесі роботи накопичується молочна кислота. Цей недоокислений продукт призводить до утворення кисневого боргу, через що організм, якому не вистачає кисню, вже не може справлятися з подальшими навантаженнями.
— Що ж до Прєсного і Бойка, то в них під час виконання згаданих модельних піших переходів тією чи іншою мірою включалися якісь механізми пристосування, відбувалася адаптація до таких фізичних навантажень,— зазначає Моісеєнко.— Мабуть, запропонована і реалізована ними методика спеціального тренування обумовлює те, що переважна більшість утворюваної в організмі молочної кислоти не накопичується, а розпадається. Через це підвищується витривалість і зменшується втомлюваність. До того ж цікаво, що за деякими показниками організми піддослідних, які під час дальніх переходів уже «втягнулися» в роботу, функціонували навіть краще, ніж у передстартовому стані.
Відомо, що адаптація виникає поступово — внаслідок тривалого чи багаторазового впливу на організм певних подразників. У підсумку відбувається нагромадження певних змін в організмі, який завдяки цьому набуває нової якості й із неадаптованого перетворюється на адаптований. Між іншим, таке поняття як адаптація тісно пов’язане з уявленням про функціональні резерви, тобто приховані можливості людського організму, котрі у разі потреби можуть бути реалізовані в екстремальних умовах. При цьому біологічні резерви адаптації визначаються на різних рівнях — окремих клітин, тканин, органів, систем та нарешті усього цілісного організму, коли у ньому стають можливими реакції, які забезпечують розширення рухових завдань різної складності водночас із адаптацією складних умов навколишнього середовища.
— Отримані під час модельних переходів результати комплексних обстежень учасників експерименту,— підкреслює Євген Васильович,— становлять інтерес як для самих виконавців проекту «Арктида», так і для нас, науковців, допомагаючи глибше пізнавати особливості процесів адаптації людського організму до великих навантажень. З огляду на все це ми були б зацікавлені й у подальшому проведенні додаткових досліджень. Тим більше що як і Прєсний та Бойко, ми теж усвідомлюємо, що дальні лижні переходи в Арктиці відбуватимуться у набагато складніших, ніж українські, природних умовах. Там, у суворому Заполяр’ї, додадуться такі кліматичні фактори як сильні морози, хуртовини та інші метеорологічні чинники, а також — залежно від того чи іншого сезону року — полярна ніч (вона на 80-й північній широті триває із середини жовтня до кінця лютого, а на Північному географічному полюсі — понад 178 діб) або ж полярний день (він на тій самій 80-й північній широті — з середини квітня до кінця серпня), а все це викликає порушення біоритмів у функціонуванні людського організму.
На черзі — полярні випробування Олександр Прєсний розповів авторові цих рядків, що він та його колега Олександр Бойко планують незабаром вирушити на Шпіцберген (його назва норвезькою мовою — Свальбард, а адміністративним центром є селище Лонгйїр). Там відбудеться міжнародна конференція з проблематики наукової та іншої діяльності в Арктичному басейні. Польські партнери,— веде далі Прєсний,— виявили інтерес до розробленого нами проекту «Арктида» і обіцяли допомогти, аби ми мали змогу подати на розгляд цього форуму повідомлення про особливості нашого проекту.
А згодом — у грудні 2009-го — Прєсний та Бойко мають намір здійснити дуетом лижний 1000-кілометровий перехід від Шпіцбергена на схід — до архіпелагу Земля Франца-Йосифа, долаючи приблизно по 50 кілометрів на добу.
Оскільки острови, що входять до складу Землі Франца-Йосифа, є такими територіями Росії, які мають статус прикордонної зони, то громадянам України будуть потрібні перепустки туди. Тож, як сказав мені Прєсний, вони надсилають до відповідних відомств Російської Федерації запит — і не просто на відвідання згаданого архіпелагу, а на перепустку із правом перебування там з вогнепальною зброєю та патронами до неї. Адже там при мандрах полярними крижаними просторами та й на самих арктичних островах вогнепальна зброя конче потрібна через велику вірогідність небажаних зустрічей з лютими хижаками тих країв — білими ведмедями. Тому-то там діє беззастережне правило: навіть якщо ідеш кудись недалеко від полярної станції чи селища (не кажучи вже про далекі мандри), зброю (як мінімум ракетницю) обов’язково треба брати з собою. Про те, яка доля може спіткати тих, хто знехтував таким правилом, свідчать на тамтешніх кладовищах могили людей, загризених білими ведмедями...
Отож на черзі у Прєсного і Бойка — згаданий вище перехід від Шпіцбергена до Землі Франца-Йосифа. Проте може статися так, що в ці плани доведеться вносити корективи. Останніми роками природно-кліматичні умови в Арктиці складаються так, що в тому її районі, незважаючи на зимові холоди, можуть траплятися великі простори незамерзлих відкритих водних поверхонь, які, ясна річ, завадять лижним переходам. У цьому випадку, якщо метеорологічні дані засвідчать таку ситуацію між Шпіцбергеном та Землею Франца-Йосифа, Прєсний і Бойко здійснюватимуть дальні лижні переходи навколо островів Шпіцбергена.
А на 2010 рік намічено основний захід проекту «Арктида» — лижний перехід двох Олександрів до Північного географічного полюса. Місцем старту скоріш за все буде обрано полярне селище Алерт, що на острові Елсмір, який входить до складу Канадського арктичного архіпелагу. Алерт є найнаближенішим на нашій планеті до Північного полюса пунктом із постійним населенням: від цього селища до полюса — «усього лише» 900 кілометрів. Північний кінець Гренландії до полюса дещо ближче, проте там немає жодного селища. До того ж в Алерт можна дістатися літаком (адже там є аеродром розташованої біля селища канадської військової бази).
Прєсний і Бойко на перспективу налаштовані оптимістично. Хоча й усвідомлюють чималі труднощі, які очікують на них в Арктиці. І йдеться не лише про суворі природно-кліматичні фактори. Треба ще й подбати про пошук джерел спонсорського фінансування полярних етапів проекту.
Побажаємо ж нашим співвітчизникам удачі.