ДАРУНОК
СЕРЦЯ
В Україні є місто, куди народний художник Леонід Андрієвський не може приїхати порожнем, без особистого дарунка. Лубни — місто його дитинства, шкільних днів, початкового становлення як митця під учительством заслуженого художника України Василя Семенюти. Тепер лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, визнаний художник книги, директор київського видавництва «Криниця» постійно передає рідному місту, його культурним закладам чудові витвори свого таланту, розуму і рук.
Добра традиція була започаткована Леонідом Андрієвським дарунком Лубенському краєзнавчому музею видатної книги з історії мистецтва, архітектури та історії нашої держави «Мистецькі роди України. Кричевські і українська художня культура ХХ століття. Василь Кричевський». Криничанська книга, над якою Л. Андрієвський працював чимало років, зробив її макет, стала в музеї окрасою стенду оригінальних творів видатних художників, письменників, культурологів, учених.
І от недавно вдячний лубенчанин Леонід Андрієвський збагатив краєзнавчий музей і рідну школу № 3 новим вагомим інтелектуальним і художнім дарунком — низкою книг понад тридцяти назв. У поїздці митця з готовністю погодилися супроводжувати головний редактор видавництва «Криниця» Тетяна Майданович, радіожурналіст, поет Станіслав Шевченко і автор цих рядків. Ми ні на крихту не обманулися у своїх сподіваннях на радість зустрічі й сердечність спілкування з лубенчанами — музейниками, художниками, вчителями. Кажу це як свідок і учасник свята книги.
Відбулося воно в мистецькій галереї міста, в добрій аурі живописних картин і кольорових фотографій. Бачили б ви, як трепетно і вдячно приймала кожну книгу директор краєзнавчого музею Тамара Дяченко! Було від чого радіти й хвилюватися. Як дорогоцінні раритети Леонід Іванович передавав із рук у руки книги видавництва «Криниця», представляючи їхніх авторів і назви: Запаско Я. П. «Пам'ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга», Забочень Михайло та інші. «На спомин рідного краю. Україна в старій листівці», Яцюк Володимир. «Не забудьте пом'янути... Шевченківська листівка як пам'ятка історії та культури. 1890–1940», «На межі ІІ–ІІІ тисячоліть. Художники Києва. Із древа життя українського образотворчого мистецтва. Живопис. Графіка. Скульптура», «Пісенний вінок. Українські народні пісні з нотами», «Шевченкова криниця. Збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка», Дзюба Іван. «Спогади і роздуми на фінішній прямій», Махінчук Микола. «Переяславський скарб Михайла Сікорського», «Рукопис. Український альманах спогадів, щоденників, листів, документів, світлин» та інші перлини видавничої справи.
Від такої книжкової розкоші загорілися очі не тільки у Тамари Миколаївни, не залишилися байдужими й присутні на зустрічі лубенський архітектор Володимир Семенюта, брат першого художнього наставника школяра Леоніда Андрієвського — Василя Семенюти, і вчитель історії загальноосвітньої школи № 3 Микола Щербина. Здавалося, споминам і розповідям не буде кінця. Микола Миколайович показав нам зшиток, де він виклав історію свого шкільного закладу і в якій він, колишній директор третьої школи, виокремив прізвище учня Андрієвського, вже тоді вірячи в його мистецький хист і майбутнє визнання.
Третю в'язку книжок Леонід Іванович довірив розпакувати мені, що я охоче зробив, бо відчував, точніше знав, що відразу потраплю в неповторний духовний світ «Криниці». Першою поклав на подарунковий стіл книгу Тетяни Майданович «Калиновий птах», книгу, яка не тільки заворожує читача першокласною поезією, а ще й співає, бо посторінково помережена нотами. «Крилатий птах» — не єдина книга талановитої поетеси, ось підважую на долоні ліричну поему «Христос і Прометей», скільки в ній високих почуттів і прекрасної божої віри! За нею з'являється на світ ще один її твір — збірник лірично-духовної поезії «Покаянна молитва».
Узагалі немає жодної криничанської книжки, на якій би не позначився вдумливий і вимогливий редакторський почерк Тетяни Майданович. Вона додає до повного подарункового кошика ще десяток творів — «Книгу про матір», «Розповіді про батька» Ю. Стефаника, поетичну збірку «Квіти небесні земної любові» Станіслава Шевченка, «Святий Київ наш великий...» Дмитра Лаврова, «Одіссею Ольги Горошко» Софії Буняк, есей Вітольда Кирилюка «Любов славетних письменників у листах і в житті» та інші. Щиро вдячний видавництву і я, бо до лубенського музею потрапили й мої криничанські книги — «Іду за Сковородою» та «Лоно Дунаю».
Не примітив я в подарунковому кошику книжок серії «Бібліотека Шевченківського комітету» (мабуть, залишені на майбутні поїздки в Лубни), але не можу не сказати про великий внесок видавництва в літературну Шевченкіану. Саме «Криниця» виступила ініціатором заснування Бібліотеки Шевченківського комітету і вона ж видала перший том бібліотеки: книгу Миколи Бажана «Політ крізь бурю» і далі активно поповнювала бібліотечну полицю творами Шевченківських лауреатів. «Криниця» — видавництво молоде, але за десять років свого існування випустило понад сто книг. Кожна з них — цінний подарунок читачеві.
Від імені лубенчан директор краєзнавчого музею Тамара Дяченко подякувала заступникові голови Українського фонду культури Леонідові Андрієвському за цінний книжковий дарунок, безпосередню участь у культурному й освітньому житті міста. А в її очах я прочитав дружнє запитання: «Як скоро Ви, шановний Леоніде Івановичу, знову завітаєте до рідного міста?»
Знаний митець ніколи і ні в чому не підводив земляків.