Нинішню фінансово-економічну кризу багато хто порівнює з «Великою депресією», яка спалахнула 80 років тому в Сполучених Штатах. Вона почалася з падіння нью-йоркської біржі, коли знецінились акції, а відтак і гроші. Падіння курсу акцій тривало понад три роки. На березень 1933-го загальна вартість акцій впала порівняно з 1929 р. у 4,5 раза. За чотири роки припинили своє існування майже п'ять тисяч банків, тобто п'ята частина банківської системи країни.
Мільйони дрібних вкладників втратили гроші, впало промислове виробництво, і насамперед це зачепило галузі важкої промисловості. Приміром, із 285 доменних печей в середині 1932-го діяло лише 46. Збільшилось безробіття, поширювалось часткове безробіття. На кінець 1932-го в США майже 17 млн осіб втратили роботу. Це прирікало багатьох американців на голодну смерть. Лише в Нью-Йорку в 1931 р. було офіційно зареєстровано майже дві тисячі смертей від голоду.
Фермерам стало невигідно продавати свої товари, бо ціни на продукцію землеробства і тваринництва у 1932 році знизились порівняно з 1929-м у три-чотири рази. Тож вони почали знищувати її. З 1929 р. до березня 1933-го більш ніж 14% фермерських господарств розорились і були примусово розпродані за несплату банківських кредитів і податків.
Тодішня влада у Сполучених Штатах зробила все, аби подолати кризу. 9 березня 1933 року, через кілька днів після приходу до влади, президент США Франклін Рузвельт скликав спеціальну сесію Конгресу. Вона тривала понад три місяці, було ухвалено чимало законів, які охоплювали важливі сфери життя країни. У перші сто днів президентства Рузвельта закладено основи нової урядової політики. Хоча вперше він ужив поняття «новий курс» ще 2 липня 1932 року під час висунення своєї кандидатури на посаду президента США.
І ось новий курс запрацював. Він включав зміни у внутрішній політиці США, допомогу безробітним, низку соціальних реформ, запровадження заходів державного регулювання економіки. Було ухвалено жорсткі антимонопольні закони і широко запроваджено громадські роботи. За часів депресії спорудили 122 тис. будинків, проклали 664 тис. миль нових доріг, збудували 77 тис. мостів, 285 аеропортів. У США влада взяла курс на виживання, і результат був вражаючий — Рузвельт вивів свою країну з безодні.
Нинішню кризу Америка теж переживає важко. Дефіцит державного бюджету за останній рік зріс утричі, сягнувши рекордної позначки трильйон 400 млрд дол. За співвідношенням до ВВП він є найбільшим від 1945 року. Торік дефіцит становив трохи більш ніж 450 млрд дол., що теж було рекордним показником.
Основними причинами такого великого дефіциту бюджету експерти називають низький рівень державних доходів у період рецесії й великі витрати, особливо через рішення президента США виділити чималі кошти на стимулювання економіки.
У США вже збанкрутувало 100 банків. Сотим банком, який припинив своє існування, був невеликий «Партнерс-банк» зі штату Флорида. Закриття фінустанов цьогоріч обійшлося Федеральному агентству зі страхування вкладів у 25 млрд дол. Нагадаємо, що більшість американських банків гарантує своїм вкладникам повернення грошей у 100 тис. дол. у разі фінансового краху банку. Гарантом у таких випадках виступає Федеральне агентство зі страхування вкладів. Це державна фінустанова, яка страхує вклади і повертає гроші вкладникам за банкрутства банку. Тож зрозуміло, чим більше банків розорюється, тим більше грошей агентство має повертати клієнтам.
До речі, на час нинішньої фінансово-економічної кризи Федеральне агентство підвищило суму повернення вкладів у 2,5 раза. Цікаво, що своєрідний рекорд у новітній історії США встановили 20 років тому, коли протягом року закрили 534 фінустанови. Згідно з прогнозами експертів, упродовж найближчих років у США зникне майже півтисячі банків (нині там діє 10 тис. банків), що коштуватиме агентству сотні мільярдів доларів.
Справедливість торжествує? Нещодавно Федеральне казначейство США запропонувало план, за яким високі зарплати і бонуси мають бути суттєво урізані в компаніях, що отримали урядові субсидії для виходу з кризи. Від пропозицій казначейства мають постраждати, зокрема, «Банк оф Америка», «Сіті-груп», «Дженерал-Моторс», «Крайслер».
Так, винагороди 25 найоплачуваніших менеджерів тих компаній обмежуватимуться сумою 500 тис. дол. на рік. Загалом грошове скорочення зачепить 175 працівників. Незважаючи на численні заперечення, що такі дії підривають основи вільного ринку, американська влада заявляє, що вони потрібні, аби продемонструвати платникам податків, що їхні гроші не витрачаються на збагачення керівників збанкрутілих компаній.
Як відомо, система вільного підприємництва найкраще діє, коли наполеглива праця винагороджується. Фінансовий добробут в Америці — не порок, там не прийнято висловлювати незадоволення чи заздрити тим, у кого непогано йдуть справи. Та коли під час кризи деякі керівники підприємств і банків продовжують отримувати великі бонуси, гроші для яких йдуть з кишень платників податків, це обурює американців.
До ініціативи казначейства додалась пропозиція Федерального резерву — контролювати виплати в багатьох інших американських банках, навіть у тих, які ніколи не одержували урядової підтримки. Все це для того, аби відучити банки ризикувати. Всього у списку Федерального резерву 6 тис. банків-кандидатів на перевірки.
Багато аналітиків вважає, що попри радикальні пропозиції влада навряд чи зможе досягти бажаних результатів і називає дії уряду символічними. Банкам, напевно, вдасться обійти встановлені правила. Приміром, за допомогою обіцянок виплатити бонуси через три-чотири роки, коли пристрасті ослабнуть і вони цілковито виплатять урядові позики й менше залежатимуть від урядових правил.
Експерти також передбачають, що жорсткі обмеження виплат можуть спровокувати відплив інтелектуального потенціалу з фінансових компаній. Цей аргумент використовуватимуть всі, кого уряд намагається зараз контролювати. До того ж і чиновники не виключають певних послаблень у запропонованих заходах. У їхніх проектах йдеться про те, що винятки можливі, коли це допоможе зберегти сумлінних працівників. Зарплату у понад мільйон доларів пообіцяли новому виконавчому директорові страхової компанії «Ей ай джі» й двом працівникам «Крайслера».
Згідно з останніми даними, американська економіка потроху починає оживати після року рецесії. Її зростання у третьому кварталі було 3,5% — це найбільший показник за останні два роки. Хоча недавно багато економістів боялося повторення «Великої депресії», якої країна зазнала у 1930-х роках. Але експерти попереджають, що зростання економіки не означає негайного збільшення кількості робочих місць.
Заспокоюватись зарано Битву за подолання другої «Великої депресії» виграла й Велика Британія. Її прем'єр зобов'язався вжити заходів проти надмірних банківських бонусів і покласти край махінаціям із кредитними картками. Він наголошує на важливості міжнародної співпраці у подоланні наслідків світової фінансової кризи.
За висновками експертів МВФ, результати цьогорічної економічної діяльності Словаччини будуть кращими, ніж передбачалось раніше. Аналітики прогнозують, що темпи економічного зростання, за підсумками 2009 року, знизяться на 4,7%. Однак наступного року ВВП зросте майже на 4%. Такий прогноз ґрунтується на припущеннях, що країни, які безпосередньо не постраждали від фінансової кризи, розвиватимуть свою економіку в більш вигідних умовах, ніж інші держави.
На думку міжнародних експертів, у Словаччині відновлення економічного зростання відбуватиметься набагато швидше, ніж у сусідніх країнах. Непогані шанси мають також Франція й Фінляндія. Словацькі аналітики висловлюються обережніше щодо потенційних можливостей національної економіки. Вони звертають увагу на рівень безробіття, який у Словаччині є найвищим за кілька останніх років. Однак і тут спостерігаються позитивні зрушення. Деякі підприємства, які на початку року звільняли працівників, зараз нарощують виробництво і створюють нові робочі місця.
А ось в Італії за часи кризи з'явилось майже три мільйони нових бідних. Реальними бідними в ній вважаються родини, які недоїдають, тобто чиї місячні витрати на харчі не перевищують 222 євро. З таким бюджетом люди не можуть щодня споживати м'ясо, макарони, навіть хліб.
Італійська влада занепокоєна такою великою кількістю бідних громадян. Адже ця проблема не просто економічна чи регіональна, бо більше стосується італійського Півдня. Якість життя безпосередньо пов'язана зі способом життя, найбільше бідних з-поміж самотніх людей.
Досить похмурі прогнози щодо латвійської економіки. Експерти кажуть, що там очікується фінансовий «спазм».
Колосальні втрати має російська економіка, яка залежить від цін на нафту, що стрімко падали. Втрати виявились набагато більшими, ніж прогнозувала влада й міжнародні експерти. За підсумками цього року, падіння ВПП може досягти 7,5%. Модернізація економіки Росії може відбуватись 10–15 років.
Українські рекорди Українська влада вважає, що до рецесії вітчизняної економіки призвели три фундаментальні причини — відсутність кредитування реального сектора економіки через банківську систему; високі відсоткові ставки за банківські кредити; суттєва девальвація гривні. Наша держава вважається рекордсменом із економічного падіння. У першому кварталі ВВП упав на 20,3%, у другому — на 18% (у Польщі +2%, у Німеччині — мінус 6, у Росії — мінус 10%). Вітчизняне промислове виробництво за сім місяців скоротилось на 31,1%, будівництво — на 54,9, вантажообіг — на 32,6, добувна промисловість — на 18, переробна — на 36, харчова — на 5,8, легка — на 33,1, хімічна — на 34, металургійна — на 43, машинобудування — на 52,5, виробництво електроенергії — на 17 відсотків.
Видобуток коксу знизився до 86,6%, тож вітчизняні металургійні комбінати починають купувати коксівне вугілля у США. Роздрібна торгівля скоротилась на 15,2%, це свідчить про реальну платоспроможність населення. Прибутки підприємств упали в 5,5 раза, збитки зросли втричі, кількість збиткових підприємств побільшала на третину. Реальна зарплата зменшилась на 10 відсотків.
Національне господарство України після отримання державою незалежності успадкувало від радянської економіки фундаментальні диспропорції й суперечності, зазначає президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. Виробничі потужності нашого господарства у структурі, кількості й якості його продукції не відповідали комплексу потреб українського суспільства. Адже наявні потужності формувалися під потреби СРСР. Україна не потребувала, скажімо, такої кількості озброєння, які міг виробляти її ВПК, що був суттєво залежний від коопераційних поставок із колишніх радянських республік.
Проте для нашого сільського господарства було недостатньо продукції свого сільгоспмашинобудування. Не вистачало зерносховищ, елеваторів. Металургійний і хімічний комплекси створювалися під масштаби споживання СРСР, а не України, тому їхня потужність перевищувала її потреби. А потужностей легкої, місцевої, електронної промисловості в країні не вистачало для забезпечення внутрішнього попиту. Основні виробничі фонди вже тоді потребували оновлення, а структура суспільного виробництва характеризувалася неефективним використанням ресурсів. Такий стан господарства має назву «глибока структурна криза».
Господарству була притаманна й криза недовиробництва в деяких галузях, які обслуговували потреби населення країни. Коріння цієї кризи пострадянського господарства України — у відповідних пріоритетах економічної політики СРСР. Криза перевиробництва, яка є фазою економічного циклу ринкової економіки, до примусової, командної економіки не має відношення. Проте перевиробництво спостерігалось в зазначених та інших галузях.
Якщо до цього додати радикальне погіршення родючості землі, виснаження родовищ корисних копалин, погіршення екології, аварію на ЧАЕС, моральну кризу тогочасного українського суспільства, постає вражаюча картина суспільно-економічної кризи, залишеної у спадок від розпаду СРСР, наголошує Олексадр Сугоняко.
Завдання щодо її подолання стояло перед владою вже незалежної України. Проте до його виконання влада не приступила. Тягар цих проблем звалився на плечі народу. За роки незалежності в країні запроваджена імпортозалежність практично всіх галузей економіки, навіть сільського господарства і харчової промисловості. Легка, місцева і машинобудівна промисловість ледь жевріють.
Частка сировинних галузей (металургія, хімія) становить майже 50% в експорті країни, а весь експорт сягав 40% ВВП у 2008 році. Ця експортна монозалежність і негативне сальдо торгового балансу у 13 млрд дол. стали головною економічною причиною обвалу курсу гривні наприкінці минулого року.
Земля і надра нещадно експлуатують. Село і сільська інфраструктура, соціальна інфраструктура руйнуються. Кількість робочих місць за час незалежності в господарстві суттєво скоротилася. Населення країни зменшується небезпечними темпами під тягарем невирішених проблем.
Структурна криза, криза пере- і недовиробництва, власне, всепроникна господарська криза за роки незалежності була загнана всередину, схована під зовнішнім блиском імпорту, купленого українцями в борг. Від початку світової кризи, з відпливом іноземного капіталу з України ми демонструємо найвищі у світі темпи падіння промислового виробництва і знецінення національної валюти. Це випливають давні внутрішні, смертельно небезпечні хвороби української економіки, які були поза увагою суспільства і влади. Господарство, що перебуває у такій кризі, не має внутрішніх механізмів відродження. Воно продовжуватиме надалі деградувати, вважає Олександр Сугоняко.
Економічна криза вимагає від влади вироблення чесної й продуманої стратегії її подолання на нових світоглядних засадах, вимагає посилення ролі держави в її здійсненні. Таке втручання держави в економіку необхідне для того, аби господарство України і саму державу із ресурсної резервації світового використання перетворити на лідера подолання цивілізаційної кризи.