БЕРЕЖІТЬ ЧОЛОВІКІВ! ЗАКОНОДАВЧО
Українське суспільство поступово усвідомлює, що порушеними є права не лише жінок, а й чоловіків. Це породжує не менший конгломерат проблем і ризиків, із яким свого часу стикався рух за жіночу емансипацію. Детальний аналіз ситуації має відбуватися водночас з вагомими кроками для її збалансування і досягнення реальної паритетності обох статей. Такою була основна думка учасників організованої комітетом Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин презентації збірки матеріалів на цю тему, виданої за підтримки «Програми сприяння парламенту України».
ДИСКРИМІНАЦІЯ СИЛЬНОЇ СТАТІ ЗАКЛАДЕНА
В НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТАХ
Відпустку для догляду за дитиною отримали троє військовослужбовців Найбільш гендерно розбалансованим є вітчизняне трудове законодавство, стверджує експерт Тетяна Макійчук. Нагадаємо, жінка має право на відпустку для догляду за дитиною. Чоловікові її надають лише в тому разі, коли жінка не бере участі у вихованні дитини. А якщо дружина заробляє більше, і родині вигідно, аби відпустку брало те з подружжя, чий заробіток менший? Інший випадок: жінка успішніше робить кар'єру, тому перерва у кілька років для неї небажана, і протягом цього часу хранителем сімейного вогнища міг би бути чоловік? На такі виклики сучасності наше законодавство відповісти нездатне.
Ще одна дискримінаційна щодо чоловіків норма: жінок, які мають дітей певного віку, заборонено залучати до роботи у нічний час. Чоловіків це не стосується (виняток зроблено лише для інвалідів та неповнолітніх). До проекту нового Трудового кодексу, ухваленого в першому читанні, перейшло зі старого Кодексу законів про працю дискримінаційне формулювання: «жінки, які мають дітей віком до трьох років». Хоча з погляду рівних прав слово «жінки» належало б замінити словом «працівники».
Законодавство не залишає чоловікам ні часу, ні можливостей для виховання дітей. Отож наших хлопчиків виховують жінки (що породжує відомі негативні наслідки), і з цього замкнутого кола не вирватися. Гендерну сліпоту, небажання забезпечити рівні права обом статям можна розглядати як сучасний варіант боротьби радянської влади із сім'єю — «останнім оплотом буржуазії» — у 20–30-ті роки минулого століття, яку згадувала кандидат психологічних наук, директор Міжнародного гуманітарного центру «Розрада» Валентина Бондаровська.
Між тим у Норвегії військовослужбовець може взяти навіть лікарняний для догляду за дитиною (не кажучи про відпустку), і ніхто не робить з того проблеми, оскільки у мирний час на обороноздатність армії такі дрібниці не впливають. Задля справедливості зазначимо, що й в Україні зафіксовано три випадки, коли військовим надали відпустку для догляду за дитиною. Експерти закликають не вважати це прецедентом, а результатом гендерного просвітництва.
Пенсійний перекос Держава створила необхідне підґрунтя для паритетності обох статей у суспільстві й родині. Рівність прав задекларована в Конституції, міжнародних угодах, до яких приєдналася наша країна. Ухвалено Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Три роки тому Кабінет Міністрів затвердив «Державну програму з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року». Згідно з цим документом серед характерних проблем, що потребують вирішення найближчим часом, є згадуване недостатньо розвинуте законодавство і відсутність умов для суміщення фахової діяльності та сімейного життя як чоловіків, так і жінок.
У багатьох державах світу для поєднання сімейних і трудових обов'язків є поширеною практика надання гнучкого графіка родинам, в яких є діти. В Україні керівництво йде назустріч жінкам у питанні гнучкого робочого часу (аби вони могла відвести чи забрати дитину зі школи або садочка), для чоловіків через усталені стереотипи це залишається недосяжним.
Існує велика проблема із реалізацією права сильної статі на безпечні умови праці. Адже, як свідчить галузева статистика, щороку на виробництві гине дві тисячі осіб, а рівень травматизму на шахтах становить 24 особи на тисячу працюючих. Чоловіки зазвичай трудяться на складних, небезпечних ділянках, куди дорога жінкам закрита, і дехто вбачає в цьому їхню дискримінацію. Насправді держава свідомо не хоче піднімати стандарти безпеки праці до такого рівня, щоб там могли працювати жінки, тож у цьому разі йдеться про дискримінацію чоловіків, які обходяться роботодавцям значно дешевше, зазначає завідуюча сектором соціальної і демографічної політики відділу економічної й соціальної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень Ольга Піщуліна. Таке становище є типовим не тільки для України, а всього світу.
Письменник, правозахисник, економіст Уоррен Фаррелл підрахував: якби всі будівельні фірми США вкладали необхідні кошти в охорону праці й брали на роботу таку саму кількість жінок, як чоловіків, то їхня продукція була б утричі дорожчою, ніж нині.
Увагу суспільства не перший рік привертає пенсійний перекос. Голова Національної комісії із захисту суспільної моралі Василь Костицький називає його «морально-етичною проблемою у праві». Середньостатистичний чоловік йде з життя у 58–62 роки, пенсіонерів-чоловіків в Україні вдвічі менше, ніж жінок. Чоловіки не доживають до пенсії, тож заробляють її для жінок. Останні отримують її згідно зі своєю зарплатою, яка зазвичай нижча, ніж у представників сильної статі. Тому В. Костицький ставить питання про морально-етичну відповідальність держави за те, що вона привласнює зароблені чоловіками гроші й прогнозує: в майбутньому це може стати предметом для масштабної дискусії.
Хто нині є«слабкою ланкою»? У всі часи теза про те, що сім'я — основний осередок суспільства і опора держави — є і буде актуальною. І чоловік, і жінка відповідальні перед суспільством за виховання дітей, є рівними у правах і обов'язках. Однак три покоління наших чоловіків виховувалися під впливом тоталітарної ідеології, що сформувала неприродний стереотип самореалізації чоловіка за межами родини: в професійній, соціальній, громадській, творчій сферах, але не як батька. На думку голови Всеукраїнського громадського комітету з підтримки сім'ї та відповідального батьківства Олександра Марченка, чоловік через це став «слабкою ланкою» не тільки в родині, а й у суспільстві. Це негативно позначається на реалізації його прав, а також прав дітей. Наслідком є високий рівень дитячої злочинності, підліткової наркоманії й алкоголізму, низька самооцінка молодого покоління, а ще цифра, над якою варто замислитись нашим керманичам: більше половини дітей виховується в неповних сім'ях. Аби подолати кризу батьківства, згадана організація проводить форуми, семінари, групи підтримки для чоловіків, які мають дітей або очікують їхнього народження найближчим часом.
Спільну думку активних учасників дискусії можна сформулювати так: наше законодавство потребує подальшої гендерної експертизи, оскільки воно не забороняє дискримінацію, яка більшою мірою зачіпає чоловіків.