ЯК НЕ НАЇВСЯ,
ТО НЕ НАЛИЖЕШСЯ?
ЧИ МОЖЛИВЕ ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ Тиждень, що минає, міг ознаменуватися принципово новим політичним забарвленням в нашій країні. Кілька днів на високому державному рівні велися активні дискусії з приводу можливого запровадження надзвичайного стану. Причина — епідемія грипу та гострих респіраторних захворювань. Поки що прибічники такого сценарію залишилися в меншості, однак це зовсім не означає, що спроби «номер два» не буде. Саме тому ми вирішили проаналізувати: наскільки можливий цей сценарій в майбутньому і чого від нього можна очікувати. Отже... Передусім варто нагадати, що, відповідно до статті 106 Конституції нашої держави, Президент України «приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України». Себто зрозуміло: для того щоб розмови про НС стали реальністю, самого лише рішення Віктора Ющенка замало, потрібно ще, як мінімум, 226 депутатських голосів. А у Верховній Раді щодо можливості запровадження надзвичайного стану узгодженої позиції також не існує. Скажімо, спікер Володимир Литвин (а відтак і підконтрольна йому парламентська фракція) взагалі заперечує наявність у державі епідемії, котра «потягла б» на якісь особливі заходи. БЮТ епідемії не заперечує (ще б пак, адже саме їхня лідерка ще 30 жовтня оголосила про її настання), однак до надзвичайного стану доводити ситуацію не бажає. Бо побоюється зриву виборчої кампанії. «Наша Україна — Народна самооборона» та Партія регіонів своїх офіційних позицій щодо цього ще не оприлюднювали. Однак зрозуміло: «НУ–НС», як завжди, цілісним не буде, а ПР орієнтуватиметься на потенційні вигоди для себе поближче до розв’язки. Хоча цікавим є ще й такий факт — найбільшим прихильником запровадження надзвичайного стану є колишня активістка «регіоналів», а нині секретар Ради безпеки й оборони Раїса Богатирьова. До речі, лікар за освітою. Втім, до політичних уподобань наших фігурантів ми ще повернемося. А поки варто звернути увагу на те, що, окрім Конституції, запровадження НС регулюється ще й спеціальним Законом «Про правовий режим надзвичайного стану». Ухвалений він був майже десять років тому і, на щастя, від його запровадження Україну поки що Бог милував. Одна з норм цього документа передбачає, що НС може вводитися «при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян». Словом, нинішня епідеміологічна ситуація цілком може пасувати до цього пункту. Власне, найгарячіші голови сподівалися, що саме цього понеділка вітчизняний Радбез ухвалить рішення рекомендувати Президентові Віктору Ющенку, керуючись саме цією нормою, оголосити про запровадження надзвичайного стану. Щодо потенційного парламентського рішення можна було діяти за старою схемою — запровадимо, а там — як Бог дасть. Однак, як уже було сказано, поки що ця стратегія зазнала фіаско. Навіть уже згадувана Раїса Богатирьова заявила цього тижня, що Президент Віктор Ющенко не має наміру обговорювати питання про введення надзвичайного стану в країні. Ніби кількома днями раніше не вона говорила буквально наступне: «Така кількість померлих сама за себе говорить. Щоб інших врятувати, можливо, потрібен надзвичайний стан, і конституційні підстави є». Насправді одна з причин відтермінування НС може полягати в тому, що котрийсь із президентських радників... просто уважно вчитався в українське законодавство. Річ у тім, що пропозиція щодо запровадження надзвичайного стану саме в такому випадку — «виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (...застосування засобів ураження, пандемій... тощо), які створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення» — має, згідно із законом, вноситися урядом. А уряд, як уже було сказано, не є прихильником НС. Більше того, Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко мало не щодня інформує про успіхи в боротьбі з недугом. Саме тому, навіть у разі запровадження надзвичайного стану і підтримки цього президентського рішення Верховною Радою, з’являться підстави для судового оскарження такого кроку. Ще один цікавий нюанс полягає в тому, що в Законі «Про правовий режим надзвичайного стану» йдеться (увага!) про збереження повноважень усіх органів державної влади. Відтак Юлія Тимошенко на певний час стає недоторканною і керуватиме Кабінетом Міністрів принаймні до скасування НС. А в українському політикумі останнім часом щось знову активізувалися чутки про наміри змістити керівника уряду ще до проведення президентських виборів. І чутки ці, судячи з усього, також не позбавлені логіки. Але це — дещо інша тема. Хоч би там як, а нинішні розмови про можливе запровадження надзвичайного стану більше мають політичну, а не епідеміологічну причину. Навіть така дрібничка — оголошення про відповідне рішення РНБО, за задумами, мало статися 9 листопада. Тобто того-таки дня, коли Центрвиборчком припинив приймати документи від пошукачів президентської булави. Ті ж, хто розглядає запровадження надзвичайного стану виключно під політичним кутом зору, головною метою бачать відтермінування «великих перегонів». Однак і тут ініціаторам цього дійства ще довго буде потрібно зважувати всі «за» і «проти». Бо законодавство відводить доволі обмежені терміни дії надзвичайного стану. Це — 30 діб (в особливих випадках в окремих регіонах — 60) з можливим продовженням ще на 30 діб. А це, у свою чергу, означає, що відтерміновувати всенародне волевиявлення під таким «соусом» можна не більш ніж на три місяці. Звичайно, для вітчизняних сильних світу цього і це — певний строк. Однак тут доречнішою видається інша приказка: «Якщо не наївся, то вже не налижешся»... Ярослав ГАЛАТА також у паперовій версії читайте:
|