ІРАН УНИКАЄ САНКЦІЙ
Днями з’ясувалась ситуація щодо іранської ядерної програми. Цьому посприяли об’єктивні інтереси іранської сторони й нормалізація російсько-американських відносин. Передовсім спостерігачі за іранською внутрішньополітичною «кухнею» вважають, що після загибелі командування «стражів ісламської революції» в іранській еліті перевага виявилася на боці «голубів», а не «яструбів». Через це президент Махмуд Ахмадінежад був змушений погодитися з компромісом, який запропонувало Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ). Йдеться про згоду Ірану вивозити свій уран для його доведення до потрібних для ядерного палива кондицій на російських заводах. Після цього паливо, яке можна буде використовувати для отримання атомної енергії (ступінь його «збагачення» перешкоджатиме застосуванню в ядерній боєголовці), повертатиметься до Ірану. Такий компроміс став можливий завдяки зближенню позицій Росії та США. Вважається, що Кремль в обмін на згоду президента Сполучених Штатів Барака Обами не форсувати процес розміщення стаціонарних баз системи протиракетної оборони на території Польщі й Чехії погодився посилити тиск на Тегеран. Насамперед Москва відмовилася від укладення з Іраном контракту на постачання систем протиповітряної оборони «С-300», які мали прикривати від загрози ізраїльських ударів атомні реактори у Бушері. Крім того, РФ вплинула на позицію Китаю, котрий також погодився, аби Іран отримував ядерне паливо під міжнародним контролем. Унаслідок цього Тегеран відкрив свої колишні таємні атомні об’єкти для інспекцій експертів МАГАТЕ. Наразі здається, що іранська проблема принаймні відсунута з кризового порядку денного міжнародних відносин. Хоча підстав вважати, що передумови для чергових криз зникли, немає. Адже іранські «яструби» продовжують вважати, що компромісом із МАГАТЕ країна обмежена у своєму суверенітеті, зокрема щодо створення власного «замкненого» (від видобутку урану до «поховання» атомних відходів) ядерного циклу. Тому у разі зміни внутрішньополітичної кон’юнктури в Ірані не можна виключати можливості перегляду його позицій в ядерному питанні. Регіональне середовище, в якому перебуває Іран, є неабияким дестабілізуючим чинником. Напередодні відвідування Ірану турецький прем’єр-міністр Реджеп Ердоган звинуватив Захід в упередженості щодо іранської ядерної програми. Іранські представники висловили компліменти з приводу недавньої нормалізації турецько-вірменських відносин. Поки що Туреччину та Іран зближує курдська проблема. Обидві держави категорично проти розширення автономії іракських курдів, що може посилити політичну активність курдської меншості на території Ірану й Туреччини. Тому Анкара і Тегеран стурбовані посиленням терористичної активності в сусідньому Іраку. Отже, остаточна відмова Ірану від військової ядерної програми буде можлива лише за умов стабілізації становища на Великому Близькому Сході, що поки є однією з перських казок «тисячі й однієї ночі». Андрій МАРТИНОВ також у паперовій версії читайте:
|