«ПРОФЕСІЙНА» МАНДРІВКА
Американець Деніел Седдікі, який торік у вересні поставив собі за мету змінити 50 робочих місць у 50 штатах за 50 тижнів, завершив свій експеримент. До кінця року молодий чоловік планує видати книгу про свої пригоди, повідомляє Укрінформ.
До мандрів у такий спосіб Седдікі вдався через економічну кризу: він втратив усі заощадження, залишився без роботи і даху над головою. Батьки порадили йому звернутися до фахівця, котрий допоміг би йому відновити душевну рівновагу, а потім шукати нову роботу. Однак Деніел вирішив, що впорається з труднощами ліпше, коли освоюватиме нові професії.
Вибираючи роботу, чоловік керувався особливістю життя в тому чи іншому штаті й підбирав собі той вид діяльності, яким найбільше славиться регіон. Наприклад, у Лас-Вегасі, штат Небраска, Седдікі працював розпорядником на весіллях, на острові Мауї, штат Гаваї, обрав спеціальність інструктора з серфінгу, у Сіетлі, штат Вашингтон, випробував себе як морський біолог... За кожною з нових спеціальностей він працював не довше як тиждень.
Седдікі зізнався, що найбільше йому сподобалося бути барменом у музичному клубі в Новому Орлеані, штат Луїзіана. «Я зустрів там чимало хороших людей»,— згадує він. А не сподобалася професія ловця лобстерів. «Я зрозумів, що мене не вабить море, і лобстери дуже боляче щипаються»,— жартує Деніел.
Американець, який спромігся перемінити 50 професій трохи більш ніж за рік, висловив надію, що його приклад надихне багатьох людей, котрі шукають роботу. Сам Седдікі визначився зі своїм майбутнім — хоче стати дієтологом. Про цю професію він більше дізнався в Джексоні, штат Міссісіпі, на 22-му тижні свого експерименту.
ШЕДЕВР З ПАВУТИНИ Гобелен, сплетений з шовку понад мільйона павуків, виставлено на огляд в Американському музеї природної історії в Нью-Йорку, повідомляє Рейтер. Останній подібний унікальний витвір мистецтва демонстрували в Парижі століття тому, пізніше його загубили.
Експерт у сфері моди Ніколас Годлі й виробник текстилю Саймон Пірс взялися до справи після ознайомлення із записами французького проповідника Жакоба Пауля Комбує, котрий у 80-х роках ХІХ ст. на Мадагаскарі намагався працювати з шовком павуків як із звичайним шовком з коконів шовкопрядів. Фахівці дослідили й удосконалили його методи витягання шовковини із золотих павуків-колопрядів.
Над створенням шматка золотистої тканини завдовжки 3,4 метра і завширшки 1,2 м працювало вісімдесят осіб. Протягом року щоранку 70 робітників виходили на пошуки самиць золотих павуків-колопрядів у столиці Мадагаскару і збирали близько трьох тисяч на день. Кожна комаха виробляла близько 24 метрів шовковини. Аби сплести з цього волокна гобелен, знадобилося ще три роки.
«Сенс був у тому, щоб створити мистецьку річ, виготовити щось не просто видовищне, а й гідне бути представленим у музеї»,— сказав Годлі. Він сподівається, що цей гобелен не лише проллє світло на красу шовку павуків, а й відкриє світові його унікальні властивості.
Відомо, що павуковий шовк є надзвичайно міцним й водночас дуже еластичним, він добре розтягується. Учені роками намагаються виготовити подібний матеріал, аби використовувати його для виробництва різних речей — від легких бронежилетів до нового покоління скафандрів. Однак це складно зробити в лабораторії, оскільки шовк утворюється у відповідній залозі комахи спочатку в рідкому вигляді й набуває остаточної міцної форми лише після складних перетворень у тілі павука.