ТЕАТР ПЛЮС МУЗЕЙ
Увагу і уяву сучасної дитини, яка живе в суцільному потоці різноманітної рухливої інформації, можна привернути і втримати казкою, де юний школярик стає співучасником дивовижних подій. Доказ — новий проект Музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків «Театр — Живий Музей» і його перша програма, присвячена дітям.
В експозиційних залах мистецтва країн Сходу театралізована мандрівка із Синдбадом-Мореплавцем і Шехерезадою захопила не тільки дітей — учасників дійства, а й представників засобів масової інформації, запрошених на презентацію проекту.
Діти, зачаровані звуками музики, познайомились із казковою танцівницею — казкаркою Шехерезадою і, скинувши взуття, влаштувалися на справжньому килимі-кораблі серед океану — експозиційної зали, щоб пливти назустріч пригодам.
Казка є казка, тож експонати у вітринах розповідали про дивовижний світ, де герої перемагають піратів, а з-поміж багатьох таємниць трапляються і приємні. Скрутної хвилини на допомогу Синдбаду-Мореплавцю (артист В’ячеслав Материнський) прийшли київські школярі. Звісно, не без допомоги старшого наукового співробітника музею І. Хоборова, котрий цікаво вплітав у контекст казки розповіді про унікальні мистецькі твори, представлені в експозиції. Діти не просто пізнавали їх, а занурювались у суть старовинних речей, маючи змогу навіть доторкнутися до, скажімо, старовинного металевого бойового барабана і почути його мелодійний звук, або через стародавній глек, знайдений серед експонатів китайського мистецтва завдяки Синдбадовій карті, відчути шум старовинного моря і... голос власного серця. Зрозуміти його навчила дітей чарівниця-Шехерезада (артистка Ксенія Кожухова).
У рухливій казковій грі (адже дітям довелося долати хиткі піски, лісові зарості і йти по воді) малеча не зважала ні на телекамери, ні на фотоапарати, ні на захоплених дорослих, які дозволяли їм усе (бо музейних обмежень діти навіть не відчули). Вони сиділи в шкарпетках на старовинному килимі й уявляли, ніби пливуть океаном крізь незвідані краї, що їх не побачиш на телеекранах, уже назад, додому. Їм не хотілося розходитись, вони горнулися до чарівної Шехерезади і обіцяли намалювати для неї цю мандрівку, а потім передати до музею, у скриньку, що її казкарка обіцяла поставити там, де розміщається східна експозиція. Згодом, коли мандрівок із Синдбадом і Шехерезадою відбудеться багато, найкращі дитячі малюнки розмістять у виставковому залі музею.
Спостерігаючи все це зворушливе дійство, думалося, як потребують наші діти такого невимушеного доброзичливого спілкування, які вони легкі й артистичні, як природно вбирають у грі знання, без яких не існує культурної освіченої людини. Звісно, музей цим новим проектом не тільки виховує майбутніх постійних відвідувачів. Адже все, що запам’ятали ми в дитинстві, несемо крізь усе життя. У мистецькій казковій грі кожна дитина відчула себе особистістю, від якої багато залежить; вона всім серцем прагне примножити у світі доброту і милосердя, допомагаючи тому, хто потрапив у біду. Чуйність і відповідальність, пробуджені казковими героями в дитячих душах серед Ханенківської колекції,— то найбільший скарб і найбільша втілена мрія засновників музею Богдана і Варвари Ханенків.
...Музей, який відзначив цього року ювілей, незважаючи на утиски з боку місцевих депутатів і чиновників, знайшов нових друзів. Автор старовинних костюмів Олена Порецкова стала каталізатором, що об’єднав науковців музею, акторів і режисера, автора сценарію театру-студії «Оксюморон» Юлію Сулиму в багатогранному проекті, котрий розпочався східною мандрівкою на килимі-кораблі.
У репертуарі новаторів також другий пілотний захід — вечірнє театралізоване дійство «Дари волхвів» із традиційними дарунками та іншими новаціями — уже для дорослих. Щасливі сяючі личка дітей — найвища, найліпша рецензія на першу виставу театру в гостинній домівці Ханенків.