ІНДІЙСЬКА АРМІЯ:
ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ОЗБРОЄННЯ
Від самого початку свого існування індійська армія будувалась на основі озброєння, закупленого в СРСР, а пізніше в його правонаступника — Російської Федерації. За різними оцінками, ще у 2004 році російське озброєння становило приблизно 75–80% індійського військового потенціалу. Майже монопольну позицію Москви визначали такі спільні військові заходи як маневри в Індійському океані у 2003-му. Проте кілька останніх років спостерігається прагнення зменшити залежність від Росії й розширити військові відносини зі США. Залишається питання мотивів і мети такої політики: це справді нова військова політика чи спроба тиску на головного партнера? Сучасна Індія вважається одним із найбільших перспективних ринків збуту зброї. Влада у Делі охоче витрачає гроші, які потоком надходять до країни, на сучасне й ефективне озброєння. Протягом останнього часу держава підписала дві десятирічні військові угоди з Росією загальною вартістю понад 5 мільярдів доларів, а також порозумілась з Москвою щодо початку роботи над ракетами нового покоління. Індія підписала договори з різними країнами, у тому числі про поставки патрульних і транспортних літаків, радарних станцій і танків. Більше того, нині держава збирає пропозиції щодо проведення великомасштабного тендера на постачання 126 винищувачів. Його вартість оцінюється у 7,5–10 мільярдів доларів. Не дивно, що перспектива такого заробітку змушує до участі всіх великих гравців цього ринку. Фірми, які готові зробити пропозицію, це «Боїнг» із літаком «Boeing F/A-18», американський «F-16» концерну «Lockheed Martin», французький «Rafale» (концерн «Dassault»), російський «MiG-35», шведський «Gripen і Eurofighter Typhoon», продукт консорціуму трьох європейських виробників. Здавалось, що фаворитом у цьому тендері, як і подальшого озброєння індійської армії, є Росія і її «MiG-35». Десять років тому, напевно, воно так і було. Росія — найбільший і вже традиційний партнер Індії у сфері озброєнь. Однак на початку ХХІ ст. ситуація починає змінюватись. За президентства Клінтона політика США щодо Індії переорієнтувалась. Замість вбачати в Делі суперника американці шукають можливості для співпраці, також і військової. Ці зусилля набули ще більшої динаміки під час правління Буша. Підтвердженням військової співпраці між країнами став також спільний фронт боротьби з тероризмом, десятирічне порозуміння про співпрацю у сфері оборони від 28 червня 2005 року. Відтоді Індія почала цікавитись можливостями співробітництва з американським військово-промисловим комплексом. Упродовж кількох років країна придбала у США шість транспортних літаків «Геркулес», десантний корабель і шість локаторних станцій. Це був початок закупівель. Під час минулорічного вересневого візиту міністра оборони Індії до Сполучених Штатів Вашингтон запропонував Індії придбати ракети «Гарпун» вартістю 170 мільйонів доларів, Індія прийняла пропозицію. Наступна умова була ще масштабнішою. У січні нинішнього року Делі підтвердив купівлю восьми патрульних літаків «Боїнг» вартістю 2,1 мільярда доларів. Ведуться також переговори про можливість продажу Індії системи протиракетної оборони. Підсумком дружніх військових відносин Індії зі США були великі індійсько-американські суходільні маневри, проведені кілька тижнів тому. У контексті такого динамічного розвитку торгівлі на лінії Делі— Вашингтон важко говорити про Росію як фаворита цього величезного тендера. Проте не треба робити висновок, що Москва здалась, або що Індія вирішила торгувати тільки зі США. Це підтверджують як події останнього місяця, так і аналіз можливого розвитку у майбутньому. Треба зауважити, що водночас із маневрами, проведеними спільно зі США, Індія домовилась з Росією щодо закупівлі й ремонту російського озброєння. Договори, які будуть підписані цього року, стосуються контракту на поставку 80 російських вертольотів «Мі-17» вартістю мільярд доларів, пристосування індійських ракет «Брахмос» до російських винищувачів і ремонтно-технічної підтримки для озброєння. Завершено перемовини щодо спільних досліджень над новою версією ракет «Брахмос». Нова ракета може мати характеристики, набагато кращі від подібної зброї інших армій світу (вона повинна бути утричі швидшою від ракет «Томагавк»). У вересні 2008-го обидві країни підписали військовий договір, який діятиме до 2020 року. Утім, тепер індійський ринок озброєнь належить росіянам і американці мають його завойовувати. Найважливішим тестом на те, чи їхня політика приносить успіхи, буде результат тендера на купівлю винищувачів. Зараз складно говорити про поворот в індійській військовій політиці. Вона, здається, є логічним наслідком загального посилення позиції країни у світі. Як усе потужніше країна може ставити умови і шукати ефективніші економічні рішення. Тому важко дивуватись диверсифікації торговельних партнерів. Звичайно, закупівля зброї має й політичну складову, але складається враження, що для індусів важливішим від ідеології є реальна економічна користь. Так думають і більшість аналітиків, які наголошують, що надто рано говорити про переорієнтацію індійської оборонної політики. Петро ПЕТРІВ також у паперовій версії читайте:
|