СВІЙ ДО СВОГО ПО СВОЄ?
РОЗБІРКИ ВСЕРЕДИНІ ФРАКЦІЇ «НАША УКРАЇНА — НАРОДНА САМООБОРОНА» ЗНОВУ АКТИВІЗУВАЛИ РОЗМОВИ ПРО БЛИЗЬКИЙ КІНЕЦЬ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ КОАЛІЦІЇ

Спостерігаючи за ситуацією, що раз по раз виникає всередині пропрезидентського блоку «Наша Україна — Народна самооборона», мимоволі доходиш висновку: останнім часом ця політична сила хоч якось тримається на плаву винятково завдяки різним скандалам. У вітчизняному політикумі, мабуть, немає іншої партії, котра з таким натхненням копала б собі яму до власного небуття, а політична смерть усе відтерміновується й відтерміновується...

Останній скандал у парламентській фракції «НУ–НС» оголив стару рану — ворожнечу між прибічниками Президента Віктора Ющенка та Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Причому нинішня політична ситуація перебуває в такій стадії, що саме на цьому етапі прояви ворожнечі видаються безглуздими, бо не несуть навіть потенційних дивідендів жодній зі сторін.
Ще тиждень тому у Верховній Раді поповзли чутки про те, що 38 депутатів із «Нашої України — Народної самооборони» начебто зібрали підписи за відставку голови цієї фракції Миколи Мартиненка. Сам собою цей факт не дуже зацікавив би — мало, що там відбувається всередині одного із суб'єктів ВР. Однак така постановка питання дала підстави політичним аналітикам продовжити цей «синонімічний ряд» — наступним кроком буде оголошення рішення про вихід «НУ–НС» із коаліції.
Узагалі дивно, чому депутати із колись пропрезидентської фракції «почухалися» так пізно. Нагадаємо, ще чотири з половиною місяці тому (в середині червня) народний депутат із «Нашої України — Народної самооборони», екс-мер Києва Олександр Омельченко написав заяву про свій вихід з більшості. На той момент у «НУ–НС» було лише 37 підписантів за коаліцію з БЮТ і блоком Литвина (мінімальна кількість для позитивного рішення фракції). Тож демарш Олександра Омельченка означав, що в «Нашій Україні — Народній самообороні» прибічники і супротивники подальшого перебування під спільним «дахом» із цими двома фракціями поділилися навпіл (по 36). Отже, «НУ–НС» ще тоді не можна було вважати повноправним учасником більшості.
Однак тоді цей очевидний випадок, що називається, спустили на гальмах. Навіть не згадували про «коаліційне здоров'я» аж до початку жовтня, коли ще двоє «нашоукраїнців» — члени УНП Ярослав Джорджик і Олександр Клименко пішли шляхом Омельченка. Проте річ у тім, що сякий-такий сенс «добивати» коаліцію був лише влітку. Тоді у Президента Віктора Ющенка було конституційне право розпускати Верховну Раду. Якби оголошення про припинення існування більшості було зроблене, скажімо, у червні, глава держави цілком міг би призначити дострокові парламентські вибори, але це право Віктор Ющенко втратив за півроку до припинення власних президентських повноважень.
Значно логічнішим є потенційний розпуск парламенту після президентських виборів. Тим паче що більшість кандидатів у президенти натякає на таку можливість. Найяскравіше це зробив Голова ВР Володимир Литвин, передбачивши, що майбутній переможець «великих перегонів» спробує закріпити успіх і оголосить про позачергові вибори до Верховної Ради. Формальний привід для цього, треба розуміти, тоді знайдеться.
Утім, повернімося до ситуації у фракції «Наша Україна — Народна самооборона». Головна інтрига полягає в тому, що досі незрозуміло: зібрана необхідна кількість підписів за відставку Миколи Мартиненка чи ні? Скажімо, заступник голови фракції й один із натхненників створення «коаліції трьох» Борис Тарасюк запевняє: цей процес не уник фальсифікації. «Там є люди, що однозначно заявляли, і не дуже давно, що вони дійсно ставили такі підписи навесні цього року, але вони однозначно відкликають їх і, якщо потрібно буде, зроблять заяву про відкликання своїх підписів з цього списку, оскільки цей список насправді є фальсифікацією»,— наполягає екс-міністр закордонних справ.
Далі більше. Віце-спікер парламенту Микола Томенко заявив, що БЮТ пропонуватиме Генеральній прокуратурі порушити справу за фактом фальсифікації протоколу засідання фракції «НУ–НС». За словами одного з керівників Верховної Ради, це потрібно зробити тому, що протокол цього скандального фракційного засідання буцімто не має навіть вхідного номера. А ще не підписаний жодним із заступників голови «НУ–НС».
«Крім того, серед нібито зібраних 38 підписів депутатів одне прізвище викреслено (Олександр Третьяков) і щонайменше один депутат сказав, що він цього документа не підписував (Тарас Стецьків),— продовжує викриття чергового замаху на коаліцію пан Томенко.— Ще чотирнадцятеро людей фізично були відсутні у Верховній Раді».
Власне, щодо відсутності депутатів — це, м'яко кажучи, не аргумент. Адже і під час формування коаліції наприкінці минулого року відповідне «рекрутування» в «Нашій Україні — Народній самообороні» відбувалося аналогічно — шляхом збирання підписів. Про це, як не дивно, пам'ятають не лише журналісти, а й дехто з опонентів чинної напівлегітимної більшості. Найцікавіше те, що саме тепер, коли над коаліцією нависла реальна загроза остаточного краху, її заповзятливо почали рятувати.
Питання щодо бунту в «НУ– НС» не вдалося закрити. Бо, скажімо, голова УНП Юрій Костенко не виключає: питання стосовно заміни керівника фракції буде вирішене наступного пленарного тижня. «Що стосується позиції Української народної партії, то ми незадоволені нинішнім керівництвом фракції, яке намагається підкорити її винятково лівому БЮТу — починаючи з підтримки Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко на президентських виборах і закінчуючи ініціативами, які вносить БЮТ, а це переважно ліво-популістські ініціативи»,— бідкається Юрій Костенко.
Така позиція лідера УНП — знакова. Адже цей сегмент «Нашої України — Народної самооборони» був представлений в коаліції лише частково, та й то, як було сказано, лише до початку жовтня.
Ще один цікавий нюанс, який може стосуватися подальшої долі Верховної Ради. Водночас зі збиранням підписів за відставку Миколи Мартиненка активізувалися чергові непублічні переговори з... Партією регіонів. Так, один із лідерів цієї політичної сили Олександр Єфремов заявив, що офіційний вихід «НУ–НС» з коаліції вигідний для Юлії Тимошенко.
«За виходом з коаліції в нас виходить ситуація, коли прем'єр стає виконувачем обов'язків,— прогнозує депутат.— І я думаю, що вона чекає цього рішення, щоб звалити всю свою безвідповідальність на одне гасло про те, що «мені не дали здійснити мої геніальні ідеї». Це, напевно, найбільш підходяще, що можна зробити сьогодні в подарунок Тимошенко».
Зрозуміло, що Єфремов лукавить, передовсім тому, що остаточний розпад коаліції аж ніяк не означатиме автоматичний перехід прем'єра в статус «в. о.». Бо торік, коли «НУ–НС» виходив із попередньої коаліції, ніщо не завадило Тимошенко залишатися на своїй посаді. Згодом, коли Президент Віктор Ющенко спробував позбавити її прем'єрського крісла через Конституційний Суд, у нього також нічого не вийшло. Адже служителі Феміди визнали: робити повторне подання на прем'єра новостворена коаліція не зобов'язана.
Наразі скинути Юлію Тимошенко з посади можна лише відповідним парламентським рішенням. Ймовірно, що такий сценарій також розглядається, хоча очевидно — «регіонали» поки не визначилися наскільки їм це потрібно. Згадуваний Олександр Єфремов, хоча й туманно, але припускає: «Можлива нова коаліція більшості, наприклад, якщо створиться безвихідна ситуація і потрібно буде організувати роботу тимчасового технічного уряду. Я допускаю варіант, що може бути створено тимчасову коаліцію, але це не буде коаліція в прийнятому сенсі цього слова».
А от Віктор Янукович категоричніший у висловлюваннях. Він спростовує варіант створення якоїсь коаліції з «помаранчевою командою». Принаймні поки що, бо радить... почекати до зими. «Припустимо, ми взяли і відправили уряд у відставку,— теоретизує кандидат у президенти.— Що далі робити? На це питання поки немає відповіді. Тож давайте доживемо до грудня».
Чому саме такий термін установив очільник ПР — наразі незрозуміло. Втім, це питання другорядне, бо вся увага поступово переключається на вибори глави держави. І тут любителів найрізноманітніших і найнеймовірніших припущень не спинити вже нічим.

Руслан ІВАНІВ

також у паперовій версії читайте:

---