УКРАЇНА СЛАВИТЬ ГЕРОЇВ-ВИЗВОЛИТЕЛІВ
«УКРАЇНА — ВИЗВОЛИТЕЛЯМ» — монумент з таким написом побачите нині на Ворошиловградщині, в тих місцях, де в грудні 1942 року зусиллями радянських воїнів була очищена від ворога перша п’ядь української землі. У жовтні 1944-го боями на західних наших кордонах завершилося визволення всієї України. Між двома цими датами лежить ціла історична смуга, що вразила світ своїм епічним розмахом, безсмертним подвигом радянських воїнів — синів і дочок усіх народів Країни Рад. УКЛІН ПРАПОРОНОСЦЯМ Олесь ГОНЧАР Тисячі обелісків стоять сьогодні на українській землі, квіти народної шани і вдячності лягають на могили тих, що віддали життя за спільну соціалістичну Вітчизну, проявивши в боях проти фашистських загарбників найвищу патріотичну самопожертву, велич духу, вседолаючу силу радянського побратимства. Ніколи не померкне в пам’яті народній подвиг тих, хто визволяв нашу землю, хто під ленінськими прапорами утверджував велику правду соціалістичного братерства, відкривав світлі обрії для життя майбутніх поколінь. Визволення України було передвісником тієї всесвітньо-історичної Перемоги, що так могутньо засяяла народам у незабутньому травні 1945-го. Тим-то, святкуючи визволення України, невіддільно від цієї події, кожен із учасників великого визвольного походу знов і знов відтворює в душі сонячний образ всеосяжної Перемоги, 40-річчя якої невдовзі будемо відзначати. Адже той день, коли над Європою пролунав останній постріл, назавжди вкарбувався в солдатську, в народну пам’ять як найбільш сонячний день нашого життя. З якими труднощами і стражданнями йшли люди до того квітучого дня! Захисники й визволителі рідної соціалістичної Батьківщини, ті, що крок за кроком ступали важкими фронтовими дорогами, добре знають, якою ціною здобувалася Перемога, яку мужність учасникам походу треба було проявляти, форсуючи крижані ріки, долаючи гори і доли, орошуючи їх чесною солдатською кров’ю, неухильно наближаючи благословенний день всенародного торжества. Скільки їх, обелісків, височать сьогодні на полях тодішніх боїв, нагадуючи про безсмертний подвиг, про незліченні жертви, що їх принесли в ім’я свободи й прогресу народи Радянського Союзу та інших європейських країн. А коли, нарешті, пролунав той останній постріл над Європою, то наче вперше ми побачили зелені дерева і трави, і височінь неба ясного, яке, здавалось, ніколи більше не потьмариться тривогою. Ми бачили справді щасливі обличчя людей, які спізнали після всіх жахів і принижень щастя свободи, людей, охоплених почуттям палкої вдячності тим, хто приніс їм радість визволення, світло нового життя. Ранок Перемоги, наставши, немов розмежував солдатське життя: позаду лишилися страждання, смертельні небезпеки, пекучі болі втрат, попереду ж відкрилося щось безмежно нове, ми наче вступали в іншу дійсність, де людині дано буде відчути всю красу світу, всю повноту життя, і сонце дружби, згоди світитиме людям віки й віки. Літа майбутнього уявлялися нам у безхмарному світлі, і якщо багато кому з нас довелося тоді віддати данину ілюзіям, то хто не зрозуміє цей стан солдатської душі, сповненої всеобіймаючої радості й величі єднання? В зоряні години Перемоги всі наші думки й почуття були спрямовані в майбутнє — мирне, будівниче, творче. Разом з тими, кого ми визволяли, судилося нам відчути ні з чим незрівнянне почуття братерства. Збережемо ж вірність тому великому Дню, тому почуттю дружби і єднання, почуттю, яке підносить людей, виповнює їхні душі надіями й чистотою. Велич Перемоги увінчує наше життя, нагадуючи, що мир — понад усе, що мир — це найдорожче надбання людства. ЩОБ ЖИЛА ТИ В ДОБРІ Якби випало знов — Щоб жила ти в добрі, Пам’ятаєш ти їх ...Я шляхами іду, А коли я впаду Якби випало знов — Щоб жила ти в добрі, Щоб ти вічно жила — також у паперовій версії читайте:
|