ЯКЩО ВТОМА НЕ МИНАЄ...
Тривалий час такого діагнозу не існувало. Він з’явився лише у 1980-х роках. Утім, нині багатьма вченими вже названий «чумою XXI століття». Деякі з них стверджують, що найближчим часом ця патологія уразить півтора відсотка мешканців планети. Наскільки небезпечною є ця хвороба, і чим вона загрожує людині? На ці запитання ми попросили відповісти доктора медичних наук, професора кафедри неврології Національної медичної академії післядипломної освіти Олену Ткаченко.
— Підвищені розумові та фізичні навантаження суттєво впливають на обмінні процеси в організмі. Незбалансований енергообмін, тобто кількість витраченої й отриманої енергії, призводить до накопичення шлаків у клітинах і тканинах. У підсумку маємо зашлакованість організму і відповідно слабку імунну систему та беззахисність перед хвороботворними елементами й вірусами.
Такі симптоми, як депресія, м’язова слабкість, головний біль характерні для інфекційних недуг після гострого періоду їхнього перебігу, втім, вони зникають з остаточним одужанням. Якщо подібні скарги мають місце протягом тривалого часу, тобто кілька тижнів, місяців, то це викликає тривогу й змушує замислитися: у чому справа?
Зазвичай маємо типовий синдром хронічної втоми. Насамперед звертає на себе увагу втома, що ніяк не проходить. Ще одним характерним супутником захворювання є безсоння. Сон стає неповноцінним, із перервами, людина не відчуває вранці, що вона відпочила. Крім того, можливим є порушення теплообміну — температура довго залишається підвищеною, або, навпаки, зниженою. Часом спостерігається втрата ваги або (надто рідко) її збільшення.
— Хто найчастіше страждає від синдрому хронічної втоми?
— Існує така закономірність: жінки хворіють на неї частіше від чоловіків, а молоді люди частіше за літніх. Як правило, хворіють люди, котрі цілковито віддаються роботі, тобто йдеться про так званих трудоголіків. У цьому разі йдеться про молодих, успішних і активних.
— Якими є типові скарги хворих із синдромом хронічної втоми?
— Пацієнти скаржаться здебільшого на знижений тонус, хронічну застуду, мігрень, болі у суглобах, безсоння. Часто їх хвилює власна роздратованість, погіршення пам’яті. Іноді недуга зачіпає емоційну сферу. Хворі відзначають розлад настрою, панічний стан. Крім цього, випадає волосся. В деяких випадках усе минає за кілька місяців, а у переважної більшості хворих спостерігається лише несильна лихоманка, ночами їх кидає у піт. Дехто скаржиться на біль у суглобах і збільшення лімфовузлів.
— Що спричиняє розвиток хвороби?
— Як я зазначила, це зашлакованість організму, переїдання та дефіцит вітамінів і мінералів, що, у свою чергу, викликає зниження імунітету, порушення сну. Втім, останнім часом багато дослідників наполягають на вірусній етіології захворювання. Вони переконані, що синдром хронічної втоми викликається герпес-вірусом людини Ns6.
— Якими є основні підходи у лікуванні?
— Головний принцип — комплексність. Терапія має обов’язково включати нормалізацію режиму праці й відпочинку, розвантажувальну дієту, відновлення вітамінного та макро- і мікроелементного балансу. Серед препаратів на першому місці мають бути імунокоректори загального плану з вираженим адаптогенним ефектом. Для комплексної терапії синдрому хронічної втоми з-поміж численних препаратів на основі рослинної сировини найефективнішими виявились ті, що виготовлені з морських водоростей. Непоганим фітотерапевтичним засобом є елеутерокок, він зумовлює стан неспецифічної резистентності, підвищує здатність людини протистояти багатьом несприятливим фізичним умовам, активізує розумову діяльність. Добові його дози рекомендую такі: сухого кореня — 2–4 г на добу, настою (1:5) — 10–20 мл на добу, рідкого екстракту 2–4 мл. Уживати слід протягом 60 днів, перерва — два-три тижні.
Щодо дієти, то тут основними є такі вимоги до харчування: відмовтеся від кофеїну, очищених вуглеводів (білого хліба, булочок), макаронів, слід пити багато рідини, переважно натуральні соки й харчуватися в один і той самий час.
Важливо навчитися правильно дихати. Зверніть увагу на те, як дихають маленькі діти. У них діафрагмальне дихання, що забезпечує вентиляцію майже всіх ділянок легенів, чого не спостерігається при грудному диханні. Цікавою видається програма лікування, що складається з іммунореабілітації. До неї входять біоплацентарні препарати й препарати кордової крові, які дають змогу швидко відновити нейрофізіологію кори головного мозку, що порушується при синдромі хронічної втоми.
— Багато говорять про тибетську медицину та її унікальні можливості.
— З позицій тибетської медицини, хронічна втома пов’язана із занепадом життєвої основи — Вітру, так здавна позначають на Сході нервову систему. При лікуванні хронічної втоми застосовують процедури, що підвищують енергетику організму, стимулюють циркуляцію крові та енергії. Другим завданням вважається нормалізація обміну речовин і детоксикація організму, тобто йдеться про очищення від шлаків, що накопичуються з роками.
Надзвичайно важливо «включити» механізм самовідновлення організму завдяки нормалізації сну. Для цього у тибетській медицині застосовують фітопрепарати у комплексі з рефлексотерапією. Такий вплив на організм дозволяє успішно долати синдром хронічної втоми традиційними засобами. Це важливо не лише для поліпшення якості життя, а й запобігання іншим, ще більш грізним захворюванням.