КОМЕНДАНТСЬКА ГОДИНА: «ЗА» І «ПРОТИ»
Згідно з інформацією Ради Європи за 2008 рік, за кількістю малолітніх ув’язнених — 3000 дітей — Україна посідає перше місце серед європейських країн. Ця статистика — дуже тривожна, вона свідчить не лише про досить гостру проблему, а й про те, що соціальну і кримінальну політику стосовно дітей слід переглянути.
Серпнева заява керівництва Всеукраїнської громадської організації «Комітет боротьби з організованою злочинністю і корупцією» про намір найближчим часом підготувати і передати на розгляд Верховної Ради законопроект, котрим передбачено запровадження в Україні обмеженого перебування дітей на вулиці після 22.00, викликала суперечки. Серед фахівців, правозахисників, у молодіжному середовищі вона спричинила неоднозначну реакцію. Погодьтеся, поняття «комендантська година» щодо дітей звучить досить жорстко і аж ніяк не демократично, бо асоціюється з військовою термінологією. Невже все так серйозно?
Думки з цього приводу розійшлися. Про це свідчать і результати бліц-опитувань, здійснених Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда— Україна». Отже, із 153 опитаних 100 осіб висловилися за комендантську годину для дітей, а 52 — проти. До того ж чим старший вік респондентів, тим більше людей наполягає на тому, щоб законодавчо обмежити перебування дітей на вулиці.
Ті, хто заперечує радикальні заходи, переконані, що запровадження комендантської години для дітей та підлітків не допоможе подолати злочинність. Краще посилити відповідальність батьків і контроль за реалізацією неповнолітнім сигарет та спиртного. А намагання батьків залишити дітей вдома, на їхню думку, лише призведе до зайвих конфліктів у сім’ї, бо дитина після 15–16 років вважає себе дорослою.
Начальник департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС України Тетяна Бухтіарова належить до тих, хто підтримує запропоновані обмеження. Свої переконання вона аргументує позитивним досвідом багатьох держав. «За кордоном діти без супроводу дорослих у вечірній час по вулицях не ходять»,— зауважує вона.
Аналіз ситуації в регіонах України, зокрема в найбільших за населенням областях — Донецькій, Дніпропетровській, Полтавській, за словами представника МВС, засвідчив, що 7343 дитини стали жертвами злочинів або самі були їх ініціаторами. Зазвичай злочини найчастіше скоюють увечері. Саме тому з ініціативи держадміністрацій Житомира та Вінниці тут уже запровадили обмежене перебування дітей на вулиці пізньої години.
Заступник директора держдепартаменту з усиновлення та захисту прав дитини Оксана Філіпішина, яка також є прихильницею нововведення, повідомила, що Міністерство сім’ї, молоді та спорту підготувало відповідний законопроект щодо впровадження обмеженого перебування дітей на вулиці після 22-ї години. Категорично проти нього виступили Мін’юст та Міносвіти. Але це ще не означає, що проект буде відхилений, попереду — обговорення. До речі, цивілізований світ йде шляхом запровадження таких обмежень. Це — США, Велика Британія, Німеччина, Литва, Бельгія, Франція. Недавно набрав чинності федеральний закон Росії.
Однак експерт спільного проекту Європейського Союзу та Ради Європи зі зміцнення та захисту прав жінок і дітей в Україні Моніка Платок дотримується протилежної думки. Вона зазначила, що чіткої позиції Ради Європи з цього приводу немає і бути не може. У кожної країни свої можливості і свої традиції. І хоча закон сам собою може бути й непоганим, але його впровадження може справити протилежний ефект. «Наприклад, у Болгарії введено штраф для батьків дітей-порушників до 500 євро. Якщо ви думаєте, що через цей штраф що-небудь покращилось, ви помиляєтесь. У Польщі ми такий досвід також мали,— запевнила Моніка Платок.— І це нічого не дало — безлад був навіть гірший, ніж раніше. Інший момент — з’являється величезне поле для зловживань з боку правоохоронців. І таке в Польщі теж спостерігалось. Проти поліцейських, які вимагали інтимних послуг від неповнолітніх дітей в обмін на «не створення проблем» з їхніми батьками, навіть порушували кримінальні справи. Або взяти проблему дитячого алкоголізму. Увечері в Києві пиво купити значно простіше, ніж, скажімо, молоко чи кефір. То в чому тут проблема і для чого потрібна комендантська година?»
На думку пані Моніки, слід більше допомагати батькам. «Подивіться, скільки українців вимушені працювати за кордоном, залишаючи дітей удома. У Польщі, наприклад, більш як 100000 дітей, чиї батьки працюють далеко від домівки саме задля забезпечення достойного рівня життя своїх родин. Або візьміть проблему організації дозвілля дітей. Де вони можуть проводити вечори? Отже, ще є багато невикористаних резервів, тож юридичні заходи впливу мають бути останніми»,— переконана вона.
Більш слушною щодо впровадження комендантської години для дітей є позиція голови правління української секції Міжнародного товариства прав людини Андрія Сухорукова, яка полягає в тому, що перш ніж вдатися до радикальних заходів, варто підійти до них зважено і ні в якому разі не поспішати з ухваленням рішення.