ШАНС
ДЛЯ
МОЛДОВИ
Формування 25 вересня нового уряду Молдови означає прихід до влади справжніх проєвропейських політичних сил, для яких європейська інтеграція цієї країни, за словами нового прем’єра Володимира Філата,— «абсолютний пріоритет». Це може принести фундаментальний перелом у молдовській внутрішній політиці. Проявом проєвропейського курсу стало здійснення Філатом першої закордонної подорожі 28 вересня до Брюсселя. Проте нова влада стоїть перед низкою неабияких проблем. Передовсім — це глибока економічна криза з політичними наслідками через ймовірне блокування комуністичною партією виборів президента. Це призведе до необхідності проведення ще одних парламентських виборів. Крім того, нова влада зазнаватиме економічного і політичного тиску з боку Росії, для якої різкий поворот Молдови в бік Євросоюзу сприймається як виклик, і зустріне протидію. У такій ситуації швидка фінансова допомога західних структур, особливо ЄС,— умова успіху нової проєвропейської владної команди. Уряд Володимира Філата презентує нову якість у молдовській політиці. Її становить широка коаліція політичних сил країни, котрі вирішили кинути виклик авторитарній системі влади, збудованій протягом восьми років компартією на чолі з Володимиром Вороніним. Головна мета нового уряду — проведення внутрішніх реформ, які ліквідують наслідки перетворення держави на інструмент економічної експлуатації Молдови групою Вороніна і створять умови для звернення країни до Євросоюзу із заявкою про вступ. Пріоритетами мають бути лібералізація економіки, повернення правопорядку, реформа поліції, прокуратури і судівництва, відновлення плюралізму у медіа, подолання корупції, децентралізація адміністрації й повернення реального місцевого самоврядування. Хоча коаліції не бракує політичної волі для проведення реформ, існує небезпека, що нова влада не уникне спокуси використання існуючої системи неформальних зв’язків між владою і бізнесом, замість їхньої ліквідації. Певною гарантією є коаліційний характер уряду, котрий створить систему взаємоконтролю. У зовнішній політиці новий уряд має намір припинити політику лавірування між Європейським Союзом і Росією, яку проводив президент Воронін, і однозначно прийняти європейський вектор. Пріоритетом є підписання з ЄС угоди про асоціацію, яка має охопити договір про зону вільної торгівлі та отримання перспективи безвізового режиму з країнами ЄС. Водночас новий уряд не має наміру змінювати нейтральний статус Молдови, ні відмовлятись від членства у СНД, вважаючи, що це дасть змогу утримати нормальні відносини з РФ. Сподівання на реформи підтримує не тільки прихід до влади нових політичних сил, а й нового політичного покоління, яке сформувалось після розпаду СРСР під благотворним впливом західних культурних зразків. Воно значною мірою здобуло освіту на Заході, знає іноземні мови (прем’єр Володимир Філат, міністр оборони Віталій Марінута, міністр закордонних справ Юрій Ланка, міністр фінансів В’ячеслав Негрута). Це покоління має реальні шанси зробити у Молдові політичний перелом і позбутись пострадянської олігархічної моделі держави. Якщо нова команда утримається при владі довший час, одним із тривалих наслідків буде поступова культурна і мовна «румунізація» країни (не потрібно ототожнювати з політично мертвою програмою об’єднання з Румунією). Перед новою владою постає низка складних економічних і політичних викликів. Найнебезпечнішим нині є бюджетний дефіцит унаслідок глибокої економічної кризи і безвідповідальної фінансової політики попереднього уряду. У першій половині 2009 року ВВП знизився на 7,8%, експорт — на 12,5, імпорт — на 28, а надходження від ПДВ — на 15%. За оцінкою нового міністра економіки, дефіцит бюджету наприкінці року може становити 8,4 мільярда лей (приблизно 760 мільйонів доларів). Такий значний дефіцит може зробити неможливими виплати зарплат для бюджетників в останні місяці року. У Молдови немає можливості фінансувати такий дефіцит. Тому питання фінансової допомоги для країни є нагальним. Тим часом перший візит прем’єра Філата до Брюсселя 28–30 вересня приніс новому урядові розчарування. ЄС пообіцяв цього року підтримку десь на рівні 30 мільйонів євро. Міжнародний валютний фонд натомість не зможе надати таку суму раніше від початку наступного року. Фінансові проблеми нової влади ускладнюються політичними проблемами через відсутність більшості у парламенті для обрання нового президента. У правлячої коаліції є 53 мандати, а решту — 48 — має компартія. Для обрання глави держави потрібний 61 голос. Якщо протягом двох місяців не вдасться обрати президента, відповідно з конституцією повинні бути оголошені нові парламентські вибори; вони можуть відбутись лише наступного року, бо основним законом забороняється проведення більш ніж одних дострокових виборів упродовж року. Коаліція розраховує на те, що їй пощастить переконати комуністів проголосувати за її кандидата на президента, голову Демократичної партії Маріана Лупу. Оскільки це малоймовірно, уряд розглядає можливість перенесення терміну парламентських виборів на 2011 рік шляхом початку процедури змін у конституції. Коаліція розраховує, що до цього часу їй вдасться розпочати глибокі структурні реформи, які наближатимуть Молдову до європейських стандартів і позитивно впливатимуть на суспільство. Додатковою проблемою є реакція Росії на нову політичну ситуацію у Кишиневі. Для Кремля нова влада з її проєвропейськими симпатіями і приліпленою комуністами етикеткою «румунофілів» буде складним для сприйняття партнером, що ми вже спостерігали на прикладі України і Грузії. Поки незрозуміло, чи Кремль визнає політичну стабільність Молдови такою, що відповідає його інтересам. Існує вірогідність, що в Москві захочуть «пограти мускулами» і показати новій владі свої можливості тиску, приміром, підвищивши ціну на газ або створивши напружену ситуацію навколо Придністров’я. Очевидно, якщо проєвропейський поворот у політиці Молдови, за яким стоять прагнення і очікування найактивнішої й найосвіченішої частини суспільства, має досягти успіху, то це не може бути без реальної підтримки з боку Європейського Союзу і міжнародних фінансованих установ. З огляду на розміри Молдови, навіть незначна, з точки зору Заходу, допомога може стати вирішальною і дати новому урядові у Кишиневі шанс на реалізацію своєї програми. Доля нового уряду і ставлення Брюсселя до нього — тема для аналізу у пострадянських державах. Європейський Союз опинився перед черговим шансом суттєвого зміцнення проєвропейських і демократичних тенденцій на просторах СНД. І навпаки, поразка нового уряду Молдови зменшить привабливість і вплив ЄС в очах суспільства і еліти нашого регіону. також у паперовій версії читайте:
|