ЩОБ ЗАБУТИ ПРО МИЛИЦІ, ПРАЦЮЮТЬ ФАХІВЦІ ІНСТИТУТУ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ АМН УКРАЇНИ, ПОВЕРТАЮЧИ ДО ПОВНОЦІННОГО ЖИТТЯ ТИСЯЧІ ЛЮДЕЙ
Київ, вулиця Воровського, 27... За цією адресою знаходиться Інститут травматології та ортопедії. Він відомий тисячам наших співвітчизників, котрих саме тут — у прямому розумінні цього слова — поставили на ноги, допомогли повернутись до повноцінного життя. Зустрівшись з його керівником, я попросив розповісти про історію очолюваного ним інституту, здобутки колективу.
Візитна картка співрозмовника Георгій Гайко народився на Буковині. Після закінчення у 1960 році Чернівецького медінституту працював хірургом у лікарнях Чернівецької та Запорізької областей, а також Казахстану, Алжиру. У 1964–1989 роках — науковий співробітник, аспірант, лікар ортопед-травматолог, старший науковий співробітник, учений секретар, заступник директора з наукової роботи Київського науково-дослідного інституту ортопедії. З 1989-го Георгій Васильович очолює державну установу «Інститут травматології та ортопедії АМН України».
Заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, член Американської академії ортопедів-хірургів, член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор. Він є автором 413 наукових праць, підготував 6 докторів і 11 кандидатів медичних наук, які успішно працюють в різних медичних закладах. Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня, іншими відзнаками.
— Витоки інституту сягають далекого 1919 року, коли в Україні вирувала громадянська війна, а в Києві, незважаючи на тогочасні політичні колізії, було відкрито спеціалізовану установу з лікування ортопедичних хворих,— говорить Георгій Васильович.— Називалась вона Будинком калічної дитини, який у 1924-му трансформувався у Всеукраїнський державний дитячий ортопедичний інститут, який очолюю.
— Гадаю, нашим читачам буде цікаво дізнатись, як відбувалося його становлення, про людей, котрі зробили вагомий внесок у розвиток української травматології та ортопедії, трудові будні колективу інституту, його здобутки.
— Не можу не згадати добрим словом людей, які зробили величезний внесок у наш інститут. Це, зокрема І. Фрумін, І. Олексієнко, К.Клімов, Є. Меженіна, М.Воробйов, котрі в різні роки його очолювали. Великої подяки заслуговує І. Шумада, що керував інститутом 20 років. Це завдяки їм нині він є одним із провідних центрів у галузі травматології та ортопедії, де працюють понад 650 співробітників, серед яких 132 науковці, в тому числі 23 доктори і 32 кандидати медичних наук, а 54 співробітники мають вищу лікарську категорію.
Нашими фахівцями вперше запропоновано методику оперативного лікування вродженого вивиху стегна, розроблено нові методики оперативного лікування вроджених і набутих деформацій у дітей, а також функціональний антибактеріальний метод лікування кістково-суглобового туберкульозу на ранніх стадіях, упроваджено методи артропластики за деструктивних уражень суглобів.
У післявоєнні роки інститут успішно працював над проблемами ампутацій кінцівок і їхнім протезуванням, пластичних операцій, лікування вогнепального остеомієліту, диспансеризації й лікування інвалідів війни. Ще у 80-х роках минулого століття ми спільно з асоціацією «Остосинтез» уперше в Україні розробили систему стабільно-функціонального остеосинтезу, одно- і двополосні ендопротези кульшового суглоба, налагодивши їхній серійний випуск.
Значних масштабів набула також розробка реконструктивно-відновлювальних операцій на суглобах, сучасних технологій ендопротезування. За успішне вирішення цієї проблеми співробітники інституту І.Шумада, Г. Гайко, О. Рибачук, Є. Скляренко удостоєні звання лауреатів Державної премії України.
У 1968 році вперше у Радянському Союзі в нашому інституті відкрито лабораторію консервування трупних тканин, розроблено нові методики консервування, транспортування і трансплантації кістково-хрящових трансплантатів, отримано нові дані щодо закономірностей їхньої перебудови тощо. Здобуто певні успіхи і в лікуванні післятравматичного та гематогенного остеомієліту — розробили ефективні кістково-пластичні операції, відкрили перший вітчизняний центр кістково-гнійної хірургії й відповідні відділення в регіонах. Словом, нам є чим пишатись у своїй роботі.
— Тривалий час Ви і Ваші колеги працювали над розробкою і виготовленням ефективного і відносно недорогого ендопротеза...
— Авторство цього винаходу належить науковим співробітникам В. Підгаєцькому та О. Сулимі, керувати якими маю честь. А також фахівцям інститутів НАНУ — електрозварювання, проблем матеріалознавства, надтвердих матеріалів. Виконавцем робіт є ВАТ «Мотор-Січ». Не переповідатиму всі перипетії, пов'язані з дослідницькими роботами, скажу лише, що маємо патент на виробництво і застосування сучасної системи для первинного та ревізійного ендопротезування кульшового суглоба, більше того, маємо дослідну партію ендопротезів. Зупинка — за інструментарієм. Проте сподіваємось, що цю проблему невдовзі успішно подолаємо і забезпечимо наших пацієнтів сучасними ендопротезами, які суттєво дешевші за імпортні аналоги. Адже через їхню дорожнечу чимало українців не може оперуватися.
— Познайомте, будь ласка, із структурою інституту.
— Клініку інституту представляють дев'ять структурних підрозділів — кістково-гнійної хірургії, ортопедії й травматології для дорослих, захворювань суглобів у дорослих, дитячої ортопедії та травматології, хірургії хребта, захворювань суглобів у підлітків, хірургії стопи, мікрохірургії й реконструктивно-відновної хірургії верхньої кінцівки, спортивної та балетної травми. На базі клінічних підрозділів інституту проходять підготовку клінічні ординатори, аспіранти і практичні лікарі України та інших держав, навчаються курсанти Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Шупика, військової медичної академії, студенти Національного медичного університету імені О. Богомольця, Київського медичного університету української асоціації народної медицини. Ми — академічна наукова установа, тому важливим є проведення фундаментальних досліджень, вирішення теоретичних аспектів проблем діагностики і лікування профільних хворих. Для цього маємо сучасну лабораторно-експериментальну базу, зокрема відділи рентгенології, морфології з експериментально-біологічним відділенням, лабораторії імунології, біохімії, мікробіології та хіміотерапії, функціональної діагностики, нейроортопедії й проблем болю, центр заготівлі і зберігання трупних тканин.
Введено в експлуатацію клінічний корпус на 400 ліжок, цього року закінчено будівництво першої черги консультативної поліклініки на 200 відвідувань, триває будівництво другої черги.
— Чи всі пацієнти, які звертаються до Вас по допомогу, залишаються задоволеними?
— На жаль, останнім часом в Україні побільшало людей, що постраждали від травм (особливо під час дорожньо-транспортних пригод), які потерпають від захворювання суглобів і хребта. Вони потребують висококваліфікованого хірургічного лікування, в тому числі ендопротезування суглобів сучасними технологіями. Для цього наш інститут має клінічну базу на 400 ліжок, де щороку лікується понад шість тисяч хворих, виконується більш ніж п'ять тисяч складних реконструктивно-відновних операцій, отримують консультацію 32–33 тисячі громадян із усіх куточків України. Не візьму на себе сміливості стверджувати, що всі пацієнти залишають клініку задоволеними, але більшість з них, побувавши у нас, бачать, як мовиться, світло наприкінці тунелю. Я впевнений в цьому, бо спілкуюся з пацієнтами, їхніми родичами. До речі, останнім часом зменшилась кількість пацієнтів, які прагнуть потрапити на лікування за кордон.
— Як впливає діяльність вашого інституту на стан ортопедично-травматологічної служби в Україні?
— Наш інститут є головною профільною установою Міністерства охорони здоров'я з 1966 року, майже весь цей період співробітники І. Шумада, Є. Меженіна, А. Крись-Пугач, Г. Гайко, С. Герасименко були і є головними спеціалістами міністерства. Ми — куратори 13 областей і Києва, контролюємо якість надання медичної допомоги, організовуємо виїзди наших спеціалістів для надання організаційно-консультативної допомоги на місцях, проводимо міжобласні конференції, семінари, курси стажування та інформації з метою підвищення кваліфікації фахівців. На розширеному засіданні вченої ради заслуховуємо звіти головних спеціалістів про стан ортопедично-травматологічної допомоги населенню. На базі інституту функціонує проблемна комісія МОЗ України «Ортопедія і травматологія», головним завданням якої є координація досліджень, підготовка науково-педагогічних кадрів, упровадження новацій у лікувально-профілактичних закладах держави.
В інституті успішно працює спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських і докторських дисертацій, на засіданні якої захистилося понад 400 спеціалістів, у тому числі із зарубіжних країн. Уже десять років поспіль інститут видає фаховий журнал «Вісник ортопедії, травматології та протезування».
У різних виданнях співробітники опублікували понад сім тисяч наукових праць, з них 190 монографій, видано 305 патентів на винаходи.
За успіхи в розвитку медичної науки і підготовку висококваліфікованих кадрів інститут нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, восьмеро співробітників є лауреатами Державної премії України, 17 — заслуженими лікарями, четверо — заслуженими працівниками охорони здоров'я, дев'ятеро — членами Американської академії ортопедів-хірургів, четверо — членами міжнародного товариства ортопедів-травматологів.
— Георгію Васильовичу, розкажіть про плани на майбутнє.
— Якщо говорити про наукову діяльність, то розширюватимемо дослідження клітинної й тканинної трансплантації, тож тісно співпрацюємо з інститутами — генетики, невідкладної та відновної хірургії імені В. Гусака. До наших планів також входить розширення досліджень із мікрохірургії, для чого придбали новий електроміограф. Якщо раніше ми займалися тільки кістково-суглобовим апаратом, то тепер вивчаємо прилеглі до кісток тканини, що створюють цілісну опорно-рухову систему. Загалом планів чимало: хочеться працювати на благо наших співвітчизників, допомагаючи хворим повернутися до повноцінного життя. Сподіваюсь, що задумане нам пощастить втілити в життя.