НА ШЛЯХУ ДО ПОРОЗУМІННЯ
Словенія і Хорватія — дві європейські держави, незалежність яких проголошено після розпаду Югославії у 1991-му. Словенія вже п’ять років є членом ЄС, а тепер хоче підтримати прагнення свого сусіда зайняти місце у цій шанованій організації. У Євросоюзі компроміс відіграє важливу роль. У межах компромісного рішення обидві країни намагаються залагодити прикордонну суперечку, яку вели багато років. Серед членів ЄС, як і в НАТО, немає місця сваркам, приміром, щодо встановлення спільного кордону. Ще зовсім недавно Словенія блокувала офіційні намагання Хорватії вступити до Євросоюзу: у грудні 2008 р. Словенія офіційно заявила про своє вето щодо бажання Хорватії стати членом ЄС. Прем’єр Словенії Борут Пагор поінформував, що вже ніщо не стоїть на перешкоді до вступу Хорватії у Європейський Союз. Про це офіційно було проголошено під час зустрічі глави словенського уряду з прем’єром Хорватії Ядранкою Косор у Любляні. Хорватія погодилась завершити свій спір зі Словенією стосовно лінії кордону між двома країнами. Обидві держави вели суперечку відтоді, як проголосили незалежність. Ідеться про вузьку смугу суходолу і водний басейн на узбережжі Адріатики. Словенія — одна з найменших у світі держав за своєю територією з кількістю жителів трохи більш як два мільйони. Зате тут найбільший ВВП на душу населення з-поміж десяти країн, котрі вступили до ЄС у 2004 році. Низька інфляція, приватизована економіка, що добре функціонує, належать до сильних сторін Словенії. 84 відсотки населення становлять словенці, державною мовою — словенською розмовляють майже 88% громадян. Серби і хорвати складають по 2% населення, а боснійці — лише один відсоток. Найбільші міста — столиця Любляна (приблизно 280 тис. жителів) і Марібор (майже 150 тис.). За площею Хорватія є удвічі більшою від Словенії, а також у два рази більше має населення — майже 4,5 мільйона. Економіка країни незначно поступається Словенії, в обох країнах найкращі показники з-поміж усіх держав, які виникли після розпаду Югославії. Довга берегова лінія в Адріатиці дає змогу Хорватії майже 60% ВВП отримувати в галузі послуг, передовсім від туризму. Майже 90% населення становлять хорвати, а 4,5% — серби. Серед інших національних меншин треба назвати принаймні боснійців та італійців (обидві групи становлять по 0,5% суспільства), а також угорців і албанців (в обох випадках трохи більш як 0,3%). Найбільші міста — столиця Загреб (понад 700 тис. жителів), Спліт (приблизно 190 тис.) і Рієка (десь 170 тис.). Прикордонна суперечка за територію на узбережжі затоки Піран тепер, після 18 років, має всі ознаки компромісу. Посередником у переговорах між двома країнами останнім часом був уряд Швеції, яка головує у ЄС. Сприяння у минулому надавали й австрійці. Тепер Хорватія мусить відкликати свої територіальні претензії до Словенії, взамін за це Словенія не блокуватиме прагнення сусіда стати членом Євросоюзу. П’ятиособова, двостороння погоджувальна комісія до кінця поточного року має визначити остаточний кордон на спірній ділянці. Йдеться про спеціальну структуру, яка спільно управлятиме спірною територією, так званий кондомініум (своєрідна колонія під спільним управлінням двох держав), як одну з можливих альтернатив вирішення спору. Консерваторка Ядранка Косор, відтоді як стала прем’єром Хорватії, у липні нинішнього року багато разів зустрічалась зі своїм хорватським колегою, соціал-демократом Борутом Пагором. Проте обидві сторони домовились інформацію про перебіг переговорів не оприлюднювати. Як бачимо, засади так званої тихої дипломатії дали результати. Тепер про це говорять вголос, як і про участь у переговорах обох політиків — представників Австрії в особі канцлера, а також міністра фінансів і віце-канцлера. Зрештою, навіть частина переговорів проводилась на території Австрії. Офіційно факт цих перемовин ніхто не підтверджує, але й не заперечує. Проте австрійці говорять про добру волю обох прем’єрів — Словенії й Хорватії. Серед авторів договору небезпідставно називають також колишнього комісара ЄС, австрійця Франца Фішлера, котрий є радником уряду Хорватії у питанні цього спору вже кілька місяців. Країна відкликає свою версію перебігу кордону через затоку Піран, згідно з якою кордон проходить через середину затоки. Словенія вважала, що вся затока належить їй, посилаючись на територіальні права, набуті після розпаду колишньої Югославії. Переговори Хорватії з Європейським Союзом про вступ ще не завершені по чотирнадцятьох пунктах. Словенія, відкликавши своє вето, зробила можливим їхнє продовження. Тому існують шанси, що п’ять із 14 пунктів будуть закриті протягом найближчих переговорів із комісією по прийому, які відбудуться 16 жовтня. Це дасть змогу розблокувати переговори по решті дев’яти пунктах. Спірна територія важлива з економічної точки зору, оскільки там знаходяться цікаві місця, які відвідують сотні тисяч туристів. Морський кордон Словенії в Адріатиці становить неповні 25 км. Тому виник багаторічний спір за доступ до моря для Словенії. У минулі роки у переговорах між Словенією і Хорватією посередництво пробували здійснювати Чехія (коли головувала в ЄС) і Македонія. Проте успіху вони не досягли. Тепер багато що вказує на те, що австрійці були переконливішими. У Хорватії немає великого вибору. Якщо вона бажає скористатись з переваг членства в ЄС, то мусить припинити прикордонний спір зі Словенією. Але вже тепер пролунали голоси опозиції в обох державах. Навіть чути «великі й високі» слова про нелегальність домовленості. Проте міністр закордонних справ Австрії Міхаель Шпінделеггер надто хвалить договір, підписаний у Любляні: «Не йдеться тільки про Хорватію і поступ у розмовах про вступ. У стратегічній перспективі набагато важливіша довіра до політики Євросоюзу на Балканах». Вступ Хорватії до Євросоюзу призначено на 2011 рік, якщо насправді на хорватсько-словенському кордоні все буде врегульовано і ЄС на цей час визначить своє ставлення до прийому у свій клуб нових членів. Одним із бар’єрів залишався Лісабонський договір. Проте позитивний результат референдуму в Ірландії практично означає, що цей договір найближчим часом почне діяти. Євген ПЕТРЕНКО також у паперовій версії читайте:
|