ІРЛАНДЦІ— ЗА ІНТЕГРАЦІЮ
Другого жовтня ірландці проголосували на повторному референдумі з питання ратифікації Лісабонського договору. Нагадаємо, що цей документ затверджено країнами — членами Європейського Союзу в грудні 2007 року замість проваленої в процесі ратифікації першої спільної конституції Євросоюзу. Однак торік улітку більшість ірландців на референдумі висловилася проти Лісабонського договору. Унаслідок цього ЄС опинився в стані внутрішньої політичної та правової кризи. Лише навесні поточного року вдалося вмовити ірландський уряд удруге провести референдум. Підставою для цього стали соціологічні опитування в Ірландії, які свідчили, що через світову економічну кризу ставлення більшості ірландців до європейського проекту змінилося. Річ у тім, що Ірландія, ставши членом Євросоюзу в далекому 1973 році, здобула чимало переваг. Упродовж 1980–1990-х років Ірландія перетворилася на країну з найліберальнішим режимом для іноземних інвестицій. Завдяки цьому на початку ХХІ ст. Ірландію називали «кельтським тигром». У вільних економічних зонах країни успішно розвивалися високотехнологічні галузі новітньої інноваційної економіки. Підштовхнуло іноземних інвесторів й запровадження в країні спільної європейської грошової одиниці євро. Вагомі економічні успіхи призвели до того, що ірландці почали егоїстичніше ставитися до потреби нести більший тягар спільних витрат у Євросоюзі. У європейській брюссельській бюрократії викликало невдоволення те, що ірландці надто зверхньо ставляться до східноєвропейських «бідних родичів», які щойно стали новими членами євроспільноти. Стріли критики полетіли на адресу націоналістичної ірландської партії «Шин фейн». Її активісти наголошували, що Лісабонський договір становить загрозу національному суверенітету Ірландії. Основу їхньої аргументації становили посилання на традиційні католицькі цінності. Ірландців залякували, нібито «після Лісабона» країну змусять легалізувати одностатеві шлюби та аборти. Крім того, посилення спільної зовнішньої та безпекової політики Євросоюзу було сприйняте як виклик традиційному нейтралітету країни. До тих самих аргументів опоненти договору вдалися й цього разу. Однак в ірландському суспільстві за рік світової економічної кризи змінилися настрої. Чимало громадян вважає, що уникнути дефолту вдалося лише завдяки співпраці в межах спільного ринку Євросоюзу. Позиція євроскептиків не посилилася навіть після того, як напередодні референдуму стало відомо, що чеські парламентарії звернулися до конституційного суду з приводу відповідності Лісабонського договору основному закону країни. У підсумку за ратифікацію Лісабонського договору проголосувало 67,1 відсотка громадян Ірландії, які прийшли на виборчі дільниці. Це означає перемогу прихильників поглиблення процесу європейської інтеграції. Лісабонським договором, зокрема, передбачено запровадження посади президента Євросоюзу, який обиратиметься Європарламентом на два з половиною роки. Поки що серед претендентів на цю посаду фаворитами є колишній британський прем’єр-міністр Тоні Блер та екс-прем’єр-міністр Іспанії Філіпе Гонсалес. Крім того, буде змінена процедура голосування в Євросоюзі. Тепер рішення з багатьох питань ухвалюватимуться так званою «подвійною більшістю», тобто більшістю голосів від держав-членів, які мають більшість населення Євросоюзу. Правда, за меншими за чисельністю населення країнами ЄС залишатиметься так зване «колективне вето», якщо вони голосуватимуть одностайно. Зрозуміло, що результат ірландського референдуму стане вагомим аргументом на користь посилення тиску на європейських скептиків у Польщі та Чехії, де невдовзі мають відбутися непрості процедури завершення процесу ратифікації. також у паперовій версії читайте:
|