БЛИСКАВКИ — ПЕРЕДВІСНИКИ ЗЕМЛЕТРУСІВ?
Перед землетрусами часто доводиться спостерігати дивний феномен — яскраве сяйво в повітрі. Можливо, тому і виникли легенди про «вогняних вершників», які спускаються на землю, щоб сповістити людей про майбутню біду. І все ж — що це таке?
Північне сяйво
над Японією У 1847 році перед землетрусом у Сінсю (Японія) на тлі темного неба виникла вогняна хмара. Обертаючись, вона рухалася в бік гори Ідуна і, досягши її, зникла. У квітні 1966 року на Кавказі над епіцентром землетрусу з’явилася блискуча хмара у формі еліпса... У 1911 році напередодні землетрусу в Німеччині в безхмарному небі раптом з’явилися вогняні кулі. А 26 листопада 1930 року перед землетрусом на півострові Ідзу (Японія) в небі можна було спостерігати смуги північного сяйва.
Ташкентський факел Один з тих, хто пережив ашгабатську катастрофу 1948 року, розповідає, що напередодні землетрусу він побачив дугу з електричних розрядів, що летить по небу, а потім зникає під землю біля водонапірної башти, всього за 30–40 м від того місця, де стояв очевидець. Потім, майже відразу після пориву вітру, стався перший підземний поштовх...
Під час ташкентського землетрусу 1966 року з-під землі вирвався велетенський променистий факел. Він миттю піднявся вгору і на очах здивованих очевидців розчинився у повітрі над дахами будинків. У 1976 році стався найсильніший землетрус у Тянь-Шані, під час якого світловий спалах спостерігали за сотні кілометрів від епіцентру.
Газ чи електрика? Найчастіше подібні явища пояснюють спалахами підземного газу. Уфологи пов’язують їх з НЛО, тим більше, що часто при цьому з’являються кулясті сяйливі об’єкти. Але є ще й гіпотеза про підземні грози.
Ця теорія виникла в 1885 році. У 1903-му вчений Жорж Дарі в книзі «Електрика в усіх її застосуваннях» вказував на електрику як на причину землетрусів. За словами дослідника, бурі, спричинені підземними розрядами, руйнують нашу планету зсередини так само, як атмосферні грози порушують структуру повітряного простору. Часто розряди електрики скупчуються поблизу покладів крейди, металу, кремнію і виходять назовні крізь тріщини, западини і міжгір’я, викликаючи при цьому сильне двигтіння шарів ґрунту.
З плином часу теорія підземних гроз була забута. Проте на початку 1970-х професор томського політехнічного інституту А. Воробйов спробував експериментальним шляхом довести її правильність. Він висловив припущення, що під час підземної грози, як і за атмосферних розрядів, генеруються радіохвилі. Таким чином, якщо вдасться їх зареєструвати, то це слугуватиме підтвердженням гіпотези.