ПЕРЕМОГА
АНГЕЛИ МЕРКЕЛЬ
Відбулися вибори нового складу німецького бундестагу. Цього разу волевиявлення виборців у ФРН було позначене деякими політичними рекордами. Участь у виборах брало 28 партій, але тільки шість з них у підсумку пройшли до бундесрату — нижньої палати німецького парламенту. Це християнські демократи, їхні баварські побратими з Християнсько-соціального союзу, ліберальна Вільна демократична партія, соціал-демократи, «зелені» та Ліва партія. Загалом право голосу мало понад 62 мільйони громадян Німеччини, причому явка на виборчі дільниці була досить високою. Нарешті, ці вибори для державного бюджету стали найдорожчими — коштували вони близько 65 мільйонів євро. Це лише офіційні витрати держави, адже фінансування виборчої кампанії партій відбувалося з їхньої гаманця та під суворим контролем німецької податкової служби. Натомість результати голосування були передбачуваними. Соціологічні опитування давно фіксували перевагу християнських демократів на чолі з Ангелою Меркель над «молодшим партнером» у «великій коаліції» — соціал-демократами під проводом Франка-Вальтера Штайнмайєра. Хоча розрив між двома великими народними партіями до дня виборів скоротився, сенсації не сталося. Соціал-демократи, «зелені» та Ліва партія у будь-якій конфігурації не спроможні сформувати нову коаліцію. За офіційними результатами, переміг блок консервативних Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального союзів (ХДС/ХСС) на чолі з нинішнім федеральним канцлером Ангелою Меркель. За цю політичну силу свої голоси віддали 33,8% виборців. Ймовірний коаліційний партнер консерваторів — ліберальна Вільна демократична партія (ВДП) — набрав 14,6% голосів. Таким чином, разом ХДС/ХСС і ВДП мають 48,4% — це на 2,8% більше, ніж інші три партії загалом — і формуватимуть більшість у бундестазі. Чорно-жовта коаліція отримає 232 депутатських мандати із 622. Оскільки парламентська більшість формує уряд країни і обирає канцлера, Ангела Меркель залишиться на цій посаді на наступні чотири роки, а лідер ВДП Гідо Вестервеллє стане віце-канцлером. Така коаліційна конфігурація матиме і внутрішньополітичні, і зовнішньополітичні наслідки. Заради її створення ХДС та вільні демократи мають передусім узгодити питання податкової реформи. Ліберали наполягають на радикальному скороченні оподаткування, насамперед великого капіталу. Християнські демократи вбачають у цьому ризик втратити імідж «народної партії» та підрив засад соціально орієнтованої ринкової економіки. Втім, у цьому питанні, напевно, буде знайдений компроміс, адже чотири роки «великої коаліції» запам’яталися християнським демократам непростими погодженнями курсу соціальних реформ. Катастрофічним став результат виборів для Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). Її підтримали лише 23% виборців — це рекордно низький рейтинг партії за всю історію ФРН. Соціал-демократи 11 років були при владі у Німеччині, останні чотири з них у складі «великої коаліції» з ХДС. Одразу після оприлюднення перших результатів виборів кандидат на посаду канцлера від СДПН, нинішній глава МЗС Франк-Вальтер Штайнмайєр заявив, що його партія йде в опозицію, а він особисто очолить партійну фракцію у бундестазі 17-го скликання. Крім того, відхід соціал-демократів від коаліції позначиться на східноєвропейському курсі країни. Вільні демократи знані своєю послідовною критикою проросійської орієнтації соціал-демократів. Тож не можна відкидати ймовірного «охолодження» німецько-російських відносин, звісно, не до такої міри, аби відмовитися, наприклад, від побудови стратегічно важливого балтійського газопроводу. Водночас вільні демократи наполягають на наданні Україні історичної перспективи членства в Євросоюзі. Правда, рішення залежить не тільки від Німеччини. Щодо ще одного зовнішньополітичного питання, то Ангела Меркель запевнила: до 2013 року ФРН виведе свій контингент з Афганістану. Натомість у внутрішній політиці Меркель змушена буде виявити чудеса політичної майстерності, аби домогтися від верхньої палати парламенту — бундесрату підтримки назрілих неоліберальних реформ. Нині в бундесраті представлені уряди федеральних земель, у багатьох з яких при владі залишаються опозиційні на федеральному рівні соціал-демократи, «зелені» та Ліва партія. Отже, Ангелі Меркель доведеться чимало енергії витрачати на пошук дієвого компромісу, але саме завдяки такому підходу демократія є ефективною. також у паперовій версії читайте:
|