КОЖНОМУ «КОТУ» — ПО «МІШКУ»
БРАК НОВИХ ІДЕЙ ЗМУШУЄ ПОТЕНЦІЙНИХ КАНДИДАТІВ НА НАЙВИЩУ ДЕРЖАВНУ ПОСАДУ ПРИГАДУВАТИ ДАВНІ МЕТОДИ Попри те, що до офіційного старту передвиборчої кампанії залишається понад півмісяця, цього тижня підготовка до цього дійства в політикумі неабияк активізувалася. Представники Центрвиборчкому знову вийшли з «тіні» — «на люди», зробивши кілька важливих заяв. Скажімо, заступник голови ЦВК Андрій Магера спробував заспокоїти громадськість, мовляв, відомство, котре він представляє, робитиме все, щоб не допустити внесення до списків виборців одних і тих самих прізвищ по кілька разів. Показово, що ця заява зроблена нібито на випередження подій. Адже нині з різних політичних таборів не надто лунають звинувачення у потенційній фальсифікації результатів волевиявлення. Вітчизняні «сильні світу цього» усе більше вправляються в риториці на кшталт: наші опоненти зроблять усе, щоб зірвати проведення виборів президента. Ще трохи і всі справді повірять у можливість саме такого розгортання подій... «На двох» чи «на трьох»? Нагадаємо: до остаточного ухвалення нової редакції закону про вибори глави держави подібні закиди найбільше лунали з «регіонального» табору. За версією представників Партії регіонів, «помаранчеві» (у таких випадках Президента та прем’єра вони намагаються особливо не розрізняти, незважаючи на постійну й послідовну ворожнечу між Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко), відчуваючи неминучість поразки, усіма способами намагаються пустити хід новітньої історії так, аби відтягнути всенародне волевиявлення якомога далі. Абсурдність такої версії стала для всіх очевидною 21 серпня, коли Партія регіонів спільно з БЮТ подолали президентське вето на новий закон про вибори глави держави. Тут інтереси двох найбільших фракцій ВР збіглися (до речі, востаннє на сьогоднішній день — після того спостерігається суцільна гризня, принаймні на публіку). Якось так сталося, що після цього подолання вето «регіонали» не надто згадують про прийдешню виборчу кампанію. Таке враження, що всередині ПР визріло чимало проблем. Узагалі це окрема тема, та все-таки пригадаймо, що упродовж останнього року з лав «регіоналів» скандально пішли (чи «пішли») Тарас Чорновіл, Інна Богословська, а нещодавно Василь Кисельов. Останньою краплею, котра нині здатна підточити міць партії, може стати доведена до абсурду ситуація з парламентським блокуванням. Саме це блокування стало причиною того, що цими днями в потенційному зриві президентських виборів були звинувачені... представники Партії регіонів. Голова Верховної Ради Володимир Литвин, котрий раніше сяк-так знаходив спільну мову з усіма політичними силами, схоже, тепер має «алергію» на ПР. Спікер висловив припущення, що у разі продовження блокування Верховної Ради і визнання неконституційними деяких положень закону про вибори президента, вибори взагалі можуть не відбутися. Ми вже повідомляли, що Віктор Ющенко звернувся до Конституційного Суду з клопотанням перевірити на відповідність Основному законові окремі положення ухваленого БЮТ і ПР законодавчого бестселера. Нещодавно до КС надійшло ще й відповідне депутатське подання. Так от, Володимир Литвин вважає: конституційні судді цілком можуть прислухатися до занепокоєння супротивників нової редакції закону про вибори. «Навіть сьогодні уже внесені пропозиції щодо зміни цього закону,— зазначає спікер.— Однак при непрацюючому парламенті ухвалити їх неможливо. Цілком очевидно, що той закон, який прийняли «на двох», явно недосконалий. І є загроза, що коли буде блокуватися парламент, а Конституційний Суд, я впевнений, визнає неконституційними низку положень цього закону і вони не будуть змінені, то вибори не відбудуться». Нерадісна спадщина Тепер погляньмо, звідки ростуть корені нинішніх побоювань щодо можливого зриву виборів президента. П’ять років тому представники тодішньої опозиції («Наша Україна», БЮТ, СПУ і меншою мірою комуністи) також не стомлювалися лякати суспільство подібним сценарієм. Різниця лише в тому, що тодішній глава держави Леонід Кучма стовідсотково відходив від великої політики. Себто й не намагався балотуватися на найвищу державну посаду, навіть попри вельми своєрідний «дозвіл» на це, даний попередніми суддями Конституційного Суду. Нині Віктор Ющенко, буцімто, ще не втратив надію поборотися за президентську «папаху» вдруге. Проте суть від того не змінюється. Якби вибори були зірвані у 2004 році, при владі залишився б Л. Кучма. Якщо волевиявлення не відбудеться тепер, «пролонгація» очікує В. Ющенка. «Єдиного» замовляли? Цікаво також, що саме тепер (незадовго до офіційного початку «великих перегонів») жартівники з «Нашої України» виступили з ініціативою висунення... єдиного кандидата від демократичних сил. Серйозно ставитися до такого заклику неможливо, оскільки реальний стан речей у вітчизняному «демократичному таборі» відомий усім. Однак ідея озвучена, тож кожен політик чи політолог, котрий поважає себе, вважає за потрібне її прокоментувати, тим самим ще більше дискредитуючи й без того кволе починання. Хай там як, а більшість коментарів зводиться до того, що гуртуватися потрібно навколо Юлії Тимошенко як кандидата, що має найбільший рейтинг. Зрозуміло, такі месиджі йдуть від тієї частини колись пропрезидентської фракції, котра торік у грудні фактично стала «підрозділом» БЮТ. Однак найбільший парадокс полягає в тому, що в момент цієї «дискусії» Юлія Володимирівна дозволила собі необережну обмовку, яка, мабуть, відгукуватиметься їй ще довго. Минулої п’ятниці в ефірі найскандальнішого протягом останнього часу випуску ток-шоу Савіка Шустера, вона необачно почала розмірковувати про роль... диктатури. «А чому ви вирішили, що після цього безвладдя, цієї, вибачте за непарламентське слово, «гавкотні» люди не хочуть диктатури? — риторично запитала Прем’єр-міністр.— Та я вже хочу, щоб у країні був порядок, стрункість і достатньо сильна система влади, а не те, що ми сьогодні маємо. Вам сьогодні абсолютно не відомо: хочуть люди диктатури чи ні». Ця фраза, що називається, просто зіскочила в неї з язика — надто вже некомфортні умови забезпечили їй того дня «випадкові гості студії» з Партії регіонів. Утім, слово, як відомо, не горобець. Тепер на нас чекає ще «ґрунтовніша» дискусія на тему: чи відстоює Тимошенко в Україні диктатуру? Найпарадоксальніше, що від «диктаторки-Тимошенко» нас найактивніше узялися захищати «партайгеносе» Віктора Януковича. Ті самі, що в минулому скликанні парламенту збиралися позбавляти бютівців недоторканності за блокування трибуни; ті самі, що Помаранчеву революцію-2004 іменували не інакше як «помаранчевою чумою»... Як мовиться, бережи нас, Боже, від такого «захисту». Відзначився цими днями й інший претендент на звання «єдиного кандидата» — Арсеній Яценюк. Одним зі своїх завдань після приходу до влади він задекларував... імплементацію результатів референдуму, зініційованого Леонідом Кучмою у 2000 році. Арсеній Петрович говорить, що вже тоді народ України висловився за скасування депутатської недоторканності, скорочення кількості народних обранців і впровадження двопалатного парламенту. По суті, так воно й було. Однак А. Яценюк, вочевидь, забув, як відбувався цей так званий «референдум». Що про нього говорили представники міжнародних структур, до думки яких він нібито прислухається. Зрештою, відмову Верховної Ради третього скликання імплементувати ці «новації», радше, можна назвати досягненням, а не саботажем. Тим паче, не надто зрозуміло, для чого зазирати так далеко. Наразі чинний Президент Віктор Ющенко знову ініціює схожі «ноу-хау». Можна просто приєднатися, втім, тепер це, м’яко кажучи, не модно. Ярослав ГАЛАТА також у паперовій версії читайте:
|