Хоча питання відновлення довіри до української банківської системи не вирішене повністю, та ситуація у ній є набагато кращою, ніж у грудні— січні, зазначають експерти Світового банку. Відплив депозитів із фінустанов припинився, більше того, їхні обсяги почали зростати. А дії уряду з рекапіталізації ще більше посилюють впевненість у стабілізації банківської системи. Одначе це лише перші кроки, попереду неабияка робота з відновлення нормальної діяльності банківського сектора.
Як відомо, рекапіталізація, яку дехто називає націоналізацією,— це входження держави в капітал фінустанови. Вона проводиться шляхом додаткової емісії цінних паперів, котрі викуповує держава і стає власником банку. А рефінансування — надання коштів у позику на певний період. Це підтримка ліквідності банку, спроможності своєчасно виконувати кредитно-фінансові зобов'язання. (Ліквідність визначається співвідношенням розмірів заборгованості та ліквідних засобів, що є у розпорядженні фінустанови. До них належать наявні кошти, залишки на поточних рахунках, цінні папери). Але потім кошти рефінансування банк має повернути.
В Україні, як і на Заході, багато хто переконаний, що рекапіталізація — спроба врятувати приватні банки за рахунок грошей платників податків. Це правда, кажуть експерти, але вказують на кілька нюансів. Кошти найперше спрямовуватимуть на повернення вкладів клієнтів, насамперед фізичних осіб. Та це не зовсім кошти платників податків, оскільки джерелом додаткової капіталізації є грошова емісія. Держава випускає облігації внутрішньої державної позики, які викуповує Нацбанк. Ці гроші не відразу потраплять в економіку, а певний час будуть у банку і їх частково видаватимуть вкладникам. Цей механізм забезпечить мінімальну інфляцію, запевняють урядовці.
Необхідно банківську систему рятувати від банкрутства. Якби фінустанови «прогоріли», то вкладники остаточно б утратили довіру до банківської системи. Оскільки Фонд гарантування вкладів має лише 4,6 млрд грн, сума, яка гарантується у всій системі, в десятки разів більша. А рекапіталізація показує, що держава підтримує системні банки, котрі мають великий вплив на банківську систему, і це дасть змогу поступово відновити довіру населення і юридичних осіб до неї, тож вони знову понесуть гроші до фінустанов.
Деякі аналітики зазначають, що ліквідувати банк легше, ніж націоналізувати. Та для підприємств, що є платниками податків і ведуть нормальну діяльність, але є менш захищеними, можуть бути непередбачувані наслідки.
Вірити чи не вірити? Результати соціологічного дослідження свідчать про те, що динаміка довіри українців до банків дещо поліпшилась порівняно з лютим-березнем, коли на піку фінансово-економічної кризи фінустановам довіряли лише 4%. Втрата заощаджень, заблоковані рахунки пенсій і зарплат, нічні черги за депозитами — такими були реалії у відносинах між банками та їхніми клієнтами від торішнього жовтня. Тому не дивно, що згідно з опитуваннями, банкам зовсім не довіряли більше половини респондентів, ще третина — швидше не довіряли. Тепер фінустановам довіряє майже 13 відсотків.
Підвищенню довіри сприяла розпочата урядом рекапіталізація і те, що люди адаптувались до кризи, та й вона почала вщухати. Мала значення і певна стабілізація на фінансовому ринку, незважаючи на те, що гривня залишається нестійкою. Водночас в Асоціації українських банків запевняють, що за нинішньої ситуації в політикумі й постійних чвар між гілками влади банки виявили себе з кращого боку під час масштабної економічної кризи. Минулоріч у жовтні, коли розпочалась банківська криза, експерти АУБ сподівались, якщо уряд нічого не робитиме в економіці або траплятимуться помилки, банківська система протримається три місяці. А вона встояла аж дев'ять місяців. Це говорить про те, що тут працюють хороші фахівці, хоча є й винятки. Але коли законодавча і виконавча влада діють неадекватно, НБУ припускає чимало помилок, перед головами банківських правлінь треба знімати шапку, констатують в АУБ.
Проте довіру до банків можна виміряти в інший спосіб — грішми. Лише за півроку кризи (під час мораторію на дострокове зняття депозитів), за офіційними даними, українці забрали з них 60 млрд грн, за неофіційними — удвічі більше.
Зміцнити довіру до банківської системи має націоналізація фінустанов, сподіваються в уряді. У Мінфіні запевняють, що відбирання банків для рекапіталізації було публічним, уряд і НБУ не робили з цього секрету. Її критерії розроблено за допомогою експертів МВФ, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку. Вони відтворені у нормативних документах, із якими кожен може ознайомитись.
НБУ подав пропозиції щодо рекапіталізації семи банків — «Надра», «Родовід», «Фінанси і кредит», «Укргазбанк», «Укрпромбанк», «Імексбанк», «Київ». Як відомо, «Імекс» відмовився від рекапіталізації, «Фінанси і кредит» офіційно цього не зробив, але вдався до численних публічних заяв про те, що не зацікавлений у рекапіталізації.
Кому дати,
а кого послати Щодо «Надра» та «Укрпромбанку» ведуться роботи технічного характеру, запевняли раніше у Мінфіні. Проте недавно Кабмін звернувся до НБУ з відкритим листом з приводу ситуації з рекапіталізацією системних банків і 13 дрібних. Він звинуватив Центробанк у гальмуванні процесу їхнього фінансового оздоровлення. Нацбанк теж відповів письмово, оприлюднивши текст на своєму сайті, де зазначив, що пропозиції стосовно рекапіталізації відправив до Кабміну місяць тому.
У президентському Секретаріаті здивовані таким спілкуванням, адже створено експертно-аналітичну групу на чолі з главою уряду, яка розглядає питання рекапіталізації, й там треба їх вирішувати.
У Мінфіні конфлікт між урядом та НБУ пояснили тим, що «Надра» й «Укрпромбанк», які посідали 11-те і 18-те місця у банківському рейтингу, мають велику зовнішню заборгованість. Тож аби рятувати їх державним коштом, треба з'ясувати, хто і коли розраховуватиметься з боргами, які сягають близько 1,5 млрд дол. Це майже стільки, скільки уряд виділив на порятунок трьох фінустанов. Банк «Київ» не має зовнішніх боргів, «Родовід» і «Укргазбанк» — незначні. Зовнішні кредитори, з якими Мінфін проводив переговори, пішли назустріч і вибрали гнучку позицію щодо цих банків, а стосовно «Надра» та «Укрпромбанку» позитива нема. У них є внутрішня заборгованість перед НБУ, яка майже дорівнює зовнішній. Прогрес у вирішенні цих питань відсутній. На пропозиції Кабміну Нацбанк не реагує.
Частково таке пояснення загострення відносин між урядом і НБУ підтримують й аналітики. Вони зазначають, що на відміну від інших фінустанов, власником яких у процесі рекапіталізації стала держава, банк «Надра» й «Укрпромбанк» є справжніми банкрутами, і державних коштів вистачить лише на те, аби провести розрахунки із вкладниками та кредиторами. Тоді як навзаєм держава нічого, крім будівель, не отримає. Крім того, якщо ті гроші будуть виплачені відразу, то підуть на валютний ринок, і це викличе шалений попит на іноземні гроші.
Нещодавно уряд почав рекапіталізацію банків «Київ», «Родовід», «Укргазбанк». Під час входження держави в їхній капітал до статутних капіталів внесено 9 млрд грн. При цьому «Родовід» і «Київ» стануть фактично державними, бо державі належатиме понад 99% їхнього капіталу, в «Укргазбанку» його частка трохи менша — 82 відсотки.
Ці банки отримали достатньо капіталу від держави, кажуть в уряді, для того, аби поновити нормальну роботу («Укргазбанк» — 3 млрд грн, «Родовід» — 2,5 млрд, «Київ» — 3,5 млрд). Після відновлення їхньої платоспроможності вони будуть продані на відкритих аукціонах і набудуть нових власників. Причому брати участь в аукціонах зможуть їхні колишні господарі.
Три кандидати на рекапіталізацію мали приватних власників, які не впорались із керівництвом. Проте уряд запевняє, що рятує не їх, а понад 700 тис. вкладників фінустанов і банківську систему загалом. Без входження держави в їхній капітал у них не було шансів на відновлення нормальної діяльності. Уряд розраховує, що три банки після внесення таких потужних капіталів працюватимуть успішно.
Серед рекапіталізантів за розміром активів найбільшим є «Укргазбанк», який посідав 17-те місце у рейтингу, «Родовід» був двадцятим, а «Київ» — сороковим зі 180 українських банків. Уряд не викуповував акцій у колишніх власників, а вкладав гроші у додаткову емісію облігацій внутрішньої держпозики, як передбачено антикризовим законом.
Стабілізація банківської системи, а простіше порятунок низки фінустанов, була однією з умов МВФ при виділенні кредиту у 16,5 млрд дол. Водночас з-поміж аналітиків немає одностайної думки щодо користі участі держави у рекапіталізації приватних банків. Є ті, хто називає рекапіталізацію порятунком поганих менеджерів за рахунок грошей платників податків. Чимало експертів зазначають, що 44 млрд грн, виділених у бюджеті на рекапіталізацію, варто спрямувати у Фонд гарантування вкладів. А банки-невдахи мали б пройти через процедуру банкрутства. Так їхні власники отримали б належну оцінку своєї діяльності, а вкладники пораділи своїм грошам.
Є й такі експерти, котрі вважають: МВФ надає Україні кредити, які уряд використає на порятунок банків, що зробили величезні запозичення у закордонних фінустанов.
Із оперативністю
не склалось Уряд вирішив рекапіталізувати тільки системні банки, пояснюють у Мінфіні. Адже держбюджет не безмежний, і всі фінустанови неможливо врятувати коштом платників податків. Системні банки мають велике значення для економіки країни, вони проводять багато фінансових операцій між собою, у них найбільші кредитні й депозитні портфелі. Тож якщо вони збанкрутують, постраждає чимало громадян і підприємств.
Таке рішення було ухвалене з урахуванням міжнародного досвіду, зокрема Угорщини і Туреччини, які раніше від України почали використовувати механізм рекапіталізації національних банків. Хоча й ми могли взятись за цю справу оперативніше. Адже після того, як почались кризові явища у банківській системі, було ухвалене рішення про проведення для банків стрес-тестів. Для фінустанов 1–2-ї груп, які мали понад 85% кредитного портфеля банківської системи, вони почались у грудні за допомогою міжнародних аудиторських компаній за методологією, розробленою ними та НБУ. До початку 2009 року ті банки були готові до рекапіталізації. Треба було лише узгодити методологію відносин із Мінфіном і входженням держави в комбанки, які НБУ пропонував для націоналізації. Робота, кажуть у Нацбанку, була інтенсивною, консультації й опрацювання документів проводились щодня і навіть вночі.
Фахівці зазначають, що стрес-тестування — серйозна робота, майже як річний аудиторський звіт, тільки більш детальна та специфічна, зорієнтована на якість кредитного портфеля, можливості ризиків і впливу показників діяльності комбанку на всю систему. У великих фінустановах така діагностика триває два-три місяці. Дані швидко старіють, їх треба оновлювати, адже Мінфіну, як майбутньому власникові банків, потрібна свіжа інформація на момент входження у фінустанову. Тому затримався початок рекапіталізації.
Експерти зауважують, що на рекапіталізацію банків 1–2-ї груп до кінця цього року знадобиться ще 9,2 млрд грн, а з дрібних треба підтримати 15.
Восени НБУ запропонував власникам і акціонерам фінустанов розглянути питання про докапіталізацію власними силами. Багато з них погодилось. Нині понад 50% узятих зобов'язань виконані, затримки з рештою — технологічні. Деякі банки знайшли вітчизняних чи іноземних інвесторів, що стали їхніми новими акціонерами і ввели капітал. Щоправда, є й пасивні власники, до їхніх банків НБУ вводитиме тимчасові адміністрації або застосовуватиме інші заходи адмінвпливу.
На жаль, банкам 3–4-ї груп ефективну діяльність з докапіталізації заважає проводити політичний чинник, кажуть аналітики. Вони за активами не є системними, але підтримуються політиками з Верховної Ради чи місцевих рад. В уряді вирішили: якщо докапіталізацію такі фінустанови не проводитимуть, то НБУ введе до них тимчасову адміністрацію. Коли моніторинг засвідчить, що банк не має можливості виконувати зобов'язання, знайти інвесторів, то НБУ рекомендуватиме їх для ліквідації.
Українська влада не розглядала питання про рекапіталізацію банків з іноземним капіталом, бо їхні «материнки» подбали про підтримку «дочок». Хоча в деяких державах відмовились від цього. У нас іноземці засвідчили зацікавленість у роботі на фінансовому ринку. Значить Україна є інвестиційно привабливою.
Є позитив В «Укргазбанку» під час рекапіталізації створили прецедент — не запровадили мораторій на видавання вкладів, хоча діяли певні квоти. Клієнти сприйняли це позитивно, адже мораторій — це шок. Після рекапіталізації банк прийняв нових вкладів від фізичних осіб на понад 200 млн грн, а 400 млн грн перевклали (70%). Відплив 30%, вважають в банку, є природним, адже люди відкладали гроші на «чорні дні», які й настали.
Опитування довели, що 40% нових вкладників вирішили віддати гроші цій фінустанові, бо вона стала державною. Банк створювався для обслуговування підприємств нафтогазової галузі. Нині його керівництво веде перемови з деякими підприємствами «Нафтогазу» щодо співпраці.
Банк «Родовід», про який багато розповідали у ЗМІ, широко пропіарений, кажуть його керівники. Проте чимало клієнтів, особливо з Донецького регіону, відреагували на це негативно і залишили фінустанову, чого не скажеш про центральні регіони. Банк має великі проблеми з кредитами, що не обслуговуються. Непрацюючі активи не дають змоги створювати кеш-фонди і нормально розвиватись. «Родовід» надалі працюватиме як універсальний банк, розвиватиме роздрібний і корпоративний бізнес. Особливу увагу приділятиме роботі з токсичними активами, яких у нього майже 60 відсотків.
Банку «Київ» удалось залучити півмільярда нових депозитів від фізичних і юридичних осіб. Його специфіка полягала в активному фінансуванні девелоперських проектів. У результаті кризи в будівельній галузі фінустанова постраждала. Тому нині одним із пріоритетів буде робота з токсичними активами. Банк має досвід фінансування дорожнього будівництва, транспортної галузі. Формується команда професійних менеджерів, які мають вибудувати консервативну стратегію розвитку.