ЯК ЇХ НЕ ЛЮБИТИ?
Сучасна людина кроку ступити не може «без копійки в кишені». Ми настільки звикли до паперових банкнот і металевих монет, що не переймаємося тим, звідки вони з’явилися, чому мають саме такий вигляд, як їх виготовляють... Я не кажу про фальшивомонетників, котрі тільки про це й думають.
З історії Перші гроші з’явилися ще 4–6 тисячоліть тому, але відтоді вони мали різний вигляд і форму. Спочатку в кожного народу був універсальний товар, що використовувався як гроші. Скажімо, у Китаї в давнину функцію грошей виконували дрібні знаряддя праці. В Єгипті, багатьох африканських племенах розраховувалися золотими, срібними і мідними браслетами (від них відламували шматочки, щоб заплатити більше або менше). При колонізації Америки на роль грошей висувалися такі товари, як тютюн, цукор, боброві шкури, какао... А от ескімоси могли виміняти будь-що на хутро. Однак виникали проблеми, коли потрібно було подорожувати до інших країн, де хутро не сприймали в ролі грошей. Тож не дивно, що виникла потреба в загальновживаному міжнародному грошовому еквіваленті. З часом ним стали металеві монети (частіше золоті, бо золото у всі часи було ознакою багатства).
За легендою греків, першу монету із зображенням бика запровадив Тезей в Аттиці. Римляни ж вважали, що найдавніші монети вибив Янус на честь бога часу Сатурна. Вперше гроші почали називати монетами на честь богині Юнони Монети, храм якої знаходиться в Римі. Монети виготовляли не лише для готівкових розрахунків, а й на сувеніри. Піч для виготовлення пластів срібла й золота, ножиці для вирізання монетних кругів, молотки для карбування і штемпелі — ось перелік примітивної техніки середньовічного монетного двору.
Перші станки для монетної справи були створені в епоху Ренесансу: Леонардо да Вінчі сконструював пристрій для вирізання монетних кругів, Бенвенуто Челліні придумав прес для відтискання рельєфного зображення. Перші витвори медальєрного мистецтва з’явилися в Італії та Франції. Монети навіть виконували роль дорогоцінних прикрас. У Росії механізована техніка карбування монет виникла за Петра І.
Фальсифікатори Підробка грошей — справа така ж давня, як і гроші. В усі часи й дотепер були і є фальшивомонетники, котрі розвинули ціле мистецтво з підробки. Найневиннішими були злодії (зазвичай кредитори), через яких розміри монет постійно зменшувалися: вони обпилювали краї монет і назбиравши достатню кількість металу, виготовляли нові кружечки. Згодом по краях монет почали накатувати гурт, щоб їх не можна було обрізати. Та це не спинило «винахідників». Вони вигадали новий спосіб підзаробити: натирали золоті монети грубим шовком, збираючи золотий пил, із якого карбували нові гроші. Серед найвідоміших підробників — прусський король Фрідріх, французький імператор Наполеон... Вони скеровували свої зусилля на підривання економіки ворожих країн. Бонапарт відкрив друкарню для підробки австрійських грошей. Згодом перепрофілював її на випуск російських купюр. Проте наймасштабнішу аферу провернуло німецьке СС. Підроблені англійські та російські банкноти не лише увійшли в обіг у всьому світі для підривання економіки держав, а й використовувалися для оплати послуг власних агентів розвідки.
Здрастуй, гривня! Із проголошенням незалежності України відкрився шлях до запровадження повноцінної національної валюти. Такою валютою, згідно з традиціями доби Київської Русі й визвольних рухів 1917–1920 рр., мала стати гривня. 1992 року перші зразки національної валюти були виготовлені в Канаді за ескізами В. Лопати.
Однак спочатку в обіг запровадили тимчасову валюту — карбованець або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця стала жертвою інфляції 90-х років ХХ ст.
Нині в Україні працює Банкнотно-монетний двір, який виконує замовлення не лише українських структур, а й іноземних.
Монетний двір України Першим кроком у виготовленні монети є ескіз. Нацбанк оголошує конкурс серед художників. Перевагу віддають тим, хто знається на медальєрному мистецтві, адже це особливий жанр. Техніка ескізу вільна (малюнок, комп’ютерна графіка, акварель). Потім художня рада обирає один ескіз. Він має бути затверджений у вищих інстанціях. Часто такі ескізи (вибрані вищими інстанціями) є не найкращими і найпроблемнішими, адже рішення ухвалюють люди, які не тямлять у монетній справі.
Потім роблять модель із гіпсу, деякі елементи ліплять з пластиліну. Затверджену модель переводять у більш пластичну масу. Далі модель зменшують до справжнього розміру монети. Гравіювальники коригують штемпелі-матриці обох сторін, загартовують їх. За допомогою матриць і карбуються монети — з обох боків при одному ударі, а обрамлення по гурту (від нім. gurt — пояс, кант) накатується окремо.
Одна з проблем нашого монетного двору полягає в тому, що немає власного виробництва заготовок для монет, їх доводиться закуповувати за кордоном. До речі, більшість монет у світі має круглу форму (зрідка квадратну, 8-кутну або з отвором посередині). З одного боку, тому, що така склалася традиція (гроші ж у кишені носять, щоб не шкрябало), а з іншого — круглі штемпелі більш тривкі в роботі, не затупляються кути. З одного штемпеля можна викарбувати від 500 до 10 тис. монет.
Український банкнотно-монетний двір — передовий у світі за кількістю виготовлених монет на рік (не за їхнім тиражем). Такий темп невиправданий: часто виконуються приватні замовлення, нехтуючи тим, що монети мають увічнювати важливі історичні події. Доходить до смішного: один інститут увічнили до 71-ї річниці від його заснування...
На художню якість українських монет впливає також те, що найчастіше в однієї монети кілька авторів, тобто ескіз аверсу виконує один, а реверсу — інший. Але ж сторони монети — одне ціле.
Монети номіналом 2–5 гривень карбують із ньюзільберу (білий метал, зовні нагадує срібло, але не є дорогоцінним), 5, 10, 20 гривень — зі срібла. Золоті монети можуть номінуватися від 2 до 100 гривень. Виникає запитання: як визначається номінал монети? Наприклад, монета із зображенням Тараса Шевченка має номінал 200 грн, а з Катериною Білокур — 2 гривні. Чим Білокур гірша? Насправді — це політика банку, він задає тему і номінал.
Ювілейні та пам’ятні монети виходять або окремо, або в одній з 23 серій («Княжа Україна», «Видатні особистості України», «Золото Скіфії», «Стародавні міста України» та ін.). Щороку до кожної серії додається одна-дві монети.
Нумізмати Колекціонування монет — найпоширеніший вид колекціонування взагалі. Збирати сучасні ювілейні та пам’ятні монети — задоволення цікаве і недороге (звичайно, крім цінних монет). Раніше монети коштували за їхнім номіналом чи незначно більше. Зараз Нацбанк виставляє такі ціни: 2-гривнева монета — 7 грн, 5-гривнева — 12–13 грн. Тобто номінал не збігається навіть у простих монет із ньюзільберу. На вторинному ринку ціна підвищується, скажімо, якщо невеликий тираж. Іноді його частину випускають з помилкою. Такі монети підлягають знищенню, але часто вони якимось дивом зберігаються. Іноді помилку в монеті помічають після того, як тираж потрапив на ринок. Такі екземпляри можуть одразу подорожчати в десятки тисяч разів. Нумізмати не приділяють значної уваги художній цінності, а люблять збирати малотиражні зразки або ті, яких не вистачає в їхніх колекціях. Стародавній грецький філософ і нумізмат Епіктет вчив правильно оцінювати монети, керуючись п’ятьма аналізаторами: зоровим, смаковим, нюховим, а також тактильним і слуховим.