ХОЧУТЬ НАЦІОНАЛІЗУВАТИ АВТОВАЗ
Робітники найбільшого російського автомобільного концерну АвтоВаз провели демонстрації у Тольятті, вимагаючи націоналізації підприємства. Експерти попереджають, що вони є передвісником хвилі протестів, яка восени може прокотитись країною. Ситуація у 700-тисячному місті на Волзі все більше наближається до драматичної. Виробничі конвеєри на заводі, який дає працю 100 тисячам робітників, призупинили на серпень. Вони повинні запрацювати у вересні, але лише в одну зміну, а не у дві, як досі. Керівництво пообіцяло, що робітники отримають половину зарплати, тобто в середньому 6 тисяч рублів (1500 гривень) і восени буде звільнено 22–25% робітників. Скорочення необхідні, бо АвтоВаз, який торік виробив 802 тисячі автомобілів, передовсім застарілих «Лад», нинішнього року випустить їх не більше 332 тисяч, але майже половину з них не продасть. Нині на заводських майданчиках стоїть приблизно 80 тисяч автомобілів, яких ніхто не хоче. Одна за одною банкрутують фірми, що торгують автомобілями з Тольятті. Тим часом, як заявляють робітники, продукти першої необхідності у них коштують як у Москві. Демонстрації незадоволених працівників автогіганта проходили під гаслами: «АвтоВазу — справжню допомогу!», «Контроль за заводами — робітникам!». За оцінкою керівництва, в демонстрації взяли участь 600 робітників, а на думку організаторів акцій протесту — п’ять тисяч. Вони вимагали якнайшвидшої націоналізації потужного заводу і надання з боку держави фінансової підтримки. АвтоВаз працює у тепличних умовах. На початку року Росія запровадила митні обмеження на імпортні автомобілі, щоб захистити свої ринки від конкурентів. Уряд надав майже мільярд доларів допомоги на подолання кризи, а банки — більш ніж 3 мільярди доларів кредиту. Залізниця безкоштовно перевозить автомобілі по всій країні. Покупці «Лад» отримують кредити на вигідних умовах. Без відповіді залишається питання: «Чому занепадає завод?». На думку керівника профспілки підприємства Петра Золотарьова, керівники взагалі не дбають про фірму, а турбуються про наповнення власних кишень. Голова правління підприємства отримує за місяць 3 мільйони рублів — цю суму з вересня зароблятимуть 500 робітників. Профспілковий лідер вважає це грабунком. Західна людина не може зрозуміти, як керівники підприємства крадуть у самих себе. Та в цьому особливість російського капіталізму, яка сформувалась протягом майже двох десятиліть. Завод переходить з рук у руки, чергові керівники витягують з нього все, що можна, і віддають наступним. Єдиним виходом є націоналізація. Працівники підприємства вимагають її здійснення, бо тільки держава може піклуватись про робітників, дбати про розвиток фірми, захищати від конкурентів і регулярно платити зарплату. По всій Росії працівники великих підприємств вимагають націоналізації. Навесні після відвідування Комсомольська-на-Амурі прем’єром Володимиром Путіним держава взяла під своє управління військову верф, а адміністрація Приморського краю стала власником тамтешньої фірми «Російський Вольфрам». Нині націоналізації вимагають гірники шахт Кузнецького басейну та металурги з Уралу. Їх підтримують губернатори, бо Москва пригрозила звільненням керівників регіонів у разі зростання безробіття. На думку заступника директора московського центру політичних технологій, політолога Олексія Макаркіна восени посиляться протести, подібні до тих, що відбулись у Тольятті: «Про це говорять багато експертів. Ми відчуємо наслідки того, що у травні сталось у Пікальово, коли прем’єр Путін особисто наказав виплатити людям заборговані зарплати і знову ввести в дію завод, який спинився через кризу. Він показав громадянам, що тільки держава може і хоче ними опікуватись. Це сталось тоді, коли росіяни традиційно працюють на своїх городах і не цікавляться іншими проблемами. Тепер вони повертатимуться звідти і протестуватимуть проти наслідків глибокої кризи. Найкращий спосіб захисту, на думку більшості росіян, — сховатись під крилом держави». Але ж вона також звідкись мусить брати кошти? Данило ДАНИЛЕНКО також у паперовій версії читайте:
|