НА ОБГОВОРЕННЯ — ШИКУЙСЬ!
ВІКТОР ЮЩЕНКО ВИСТУПАЄ З ЧЕРГОВОЮ КОНСТИТУЦІЙНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ
В Україні знову «запахло» конституційним процесом. 24 серпня, тобто у день найголовнішого державного свята, Президент Віктор Ющенко повідомив про підписання указу, котрим оголошується всенародне обговорення його власного проекту тексту нового Основного закону.
Узагалі подібна ініціатива є надто серйозною. Інше питання, чи за нинішньої «політичної погоди» вона буде спроможна щось змінити в суспільстві? Адже, по-перше, в країні є чимало політиків, які також бажають переписати Конституцію. Причому їхнє бачення цього процесу мало не діаметрально протилежне до президентського. По-друге, ті, кому нині пропонується взяти участь у громадському обговоренні (тобто ми з вами, шановні читачі), неабияк стомилися від нескінченних конституційних намірів «сильних світу цього».
Тримісячні «інформаційні дощі» Отже, Віктор Ющенко нагадав, що його пропозиції щодо оновлення Основного закону були викладені у відповідному проекті на початку весни. «Однак досі Верховна Рада не спромоглася розглянути їх,— поскаржився глава держави.— Я переконаний, і не спроможеться. Відтак хочу оголосити, що підписую указ про проведення загальнонаціонального обговорення проекту Конституції, внесеного Президентом. Я готовий вислухати думку кожного українця. Вірю, що таке обговорення викличе широку громадську реакцію, яка змусить членів парламенту подбати не про свої крісла, а про власний народ».
Буквально наступного дня згаданий президентський указ з'явився на сайті глави держави. Як виявилося, його текст містить кілька цікавих нюансів. Передовсім це стосується термінів проведення згаданого обговорення. Його, на думку Віктора Андрійовича, варто завершити до 1 грудня нинішнього року. Тобто фактично Президент дає людям часу «на роздуми» рівно стільки, скільки у нас було в 1991 році, щоб визначитися з долею держави на Всеукраїнському референдумі.
Відчуваєте аналогію? Тоді: 24 серпня 1991-го — проголошення Верховною Радою Акта про незалежність України; 1 грудня 1991-го — підтвердження цього Акта на референдумі. Тепер: 24 серпня 2009 року — указ про всенародне обговорення; 1 грудня 2009-го — завершення такого обговорення, після якого, за логікою, має йти щось важливіше. Але що?
Наразі дати однозначну відповідь на це запитання непросто. В указі також сказано про те, що Національний інститут стратегічних досліджень має «забезпечити узагальнення пропозицій, що надходитимуть у процесі всенародного обговорення законопроекту». Себто теоретично лишається можливість внесення до запропонованого главою держави проекту змін. Скажімо, якщо свідомо налаштовані громадяни масово виступлять, скажімо, проти скасування депутатської недоторканності чи двопалатності.
Власне, про суть ключових новацій, котрі містяться у президентському законопроекті, нагадаємо далі. Поки звернемо увагу ще на низку розділів нинішнього указу про громадське обговорення.
Отже, згаданий Національний інститут стратегічних досліджень має організувати за участю Національної академії наук проведення соціологічних досліджень щодо ставлення громадян України до основних положень проекту. Про результати цієї роботи потрібно поінформувати до 15 листопада, тобто коли обговорення ще триватиме. Чи не для того, щоб якось «підкоригувати» його майбутні результати?
Секретаріату Президента доручається забезпечити проведення «за участю Національної академії наук України, Академії правових наук України, правозахисних громадських організацій, провідних учених-юристів, політологів Інтернет-конференцій, дискусій у режимі он-лайн, інших заходів для обговорення та роз'яснення змісту положень проекту змін до Конституції з використанням офіційного сайту Президента». Тобто пропонується залучити потужний ресурс.
Причому це ще не все. «Запропонувати телерадіоорганізаціям, друкованим засобам масової інформації запровадити рубрики та цикли передач, публікації з обговорення основних положень проекту,— читаємо далі в указі.— Залучити до участі в них провідних учених у галузі конституційного права, інших науковців та широкі кола громадськості». Зрозуміло, далеко не всі ЗМІ відгукнуться на таку президентську пропозицію — це справа добровільна. Та все-таки конституційна тема надто важлива, щоб її принципово й постійно ігнорувати упродовж найближчих трьох місяців. Так що «інформаційні опади» відповідного змісту нам гарантовані.
Не забувайте про... Президента До речі, низка опонентів Віктора Ющенка уже тепер помітили в цьому указі потенційний піар. Мовляв, в умовах наростання передвиборчої конкуренції Вікторові Ющенку, щоб зайвий раз нагадати про себе, потрібний будь-який привід. Приміром, Віктор Янукович прямо так і говорить: «Ставитися серйозно до цього документа, звичайно ж, не можна. Яка його мета? Розуміючи, що починається президентська кампанія, можна сказати так — це одна з технологій, яка дає можливість Президентові прикувати якимось чином до себе увагу. Практичного сенсу від цього не буде».
А ось слова іншого політика, котрий, на перший погляд, не є стовідсотковим антиподом Віктора Ющенка: «Президент винайшов нову форму — всенародне обговорення, але не зрозуміло, які правові засади тут діють. Цілком очевидно, що у цьому разі присутній політичний і деякою мірою моральний вимір. Висновок для мене очевидний — це передвиборчий захід». Так заявив Голова Верховної Ради Володимир Литвин.
Нагадаємо, у 2003 році Леонід Кучма також проводив всенародне обговорення власних конституційних ініціатив, котрі згодом були покладені в основу кількох проектів змін до Основного закону, один із яких, зрештою, було ухвалено парламентом 8 грудня 2004 року в розпал попередньої президентської кампанії. Суть тих змін на слуху багато років, тому наголосимо лише на головній — розширення повноважень парламенту.
Що найцікавіше, за три роки до того всенародного обговорення попередній президент був активним прихильником скорочення парламентських повноважень. З цього приводу в Україні навіть провели дещо сумнівний референдум у 2000 році, до якого ми також повернемося.
Звідки ідеї? Тепер саме час нагадати про сенс ключових ініціатив, що їх намагатиметься активно відстоювати перед співвітчизниками Віктор Ющенко протягом найближчих трьох місяців. Перше, що впадає у вічі: Президент не надто оригінальний, бо у своєму проекті повторює ідеї, котрі виношував його попередник десять років тому на початку своєї другої каденції.
Найперше це стосується ідеї про двопалатний парламент. Ця тема давно мусувалася в Україні. Наприклад, у першому варіанті проекту Основного закону, поданого президентом Леонідом Кучмою до парламенту ще в 1996-му, також була присутня норма про бікамералізм. Потім у квітні 2000 року на згадуваному всенародному плебісциті народ підтримав ідею про переведення вітчизняного законодавчого органу на двопалатність. Проте результати того референдуму так і не були імплементовані Верховною Радою.
Показово, що і тоді, й тепер чимало експертів скептично ставляться до запровадження у нашій державі двопалатного парламенту. Чи не найвагоміший аргумент — його утворення ускладнить систему державного управління та процедуру ухвалення законів. А ще призведе до нових конфліктів. Скажімо, між сенатом і палатою депутатів (саме такі дві палати відстоює у своєму проекті Віктор Ющенко), або між сенатом і Президентом та його Секретаріатом, між сенатом і Кабінетом Міністрів. Перелік, на жаль, можна продовжувати.
Дехто зауважує, що за двопалатної системи значно ускладниться законодавчий процес, адже закони розглядатимуться як нижньою, так і верхньою палатами парламенту. Водночас за Президентом залишається право вето. Зрозуміло, що Конституцію пишуть не на один день, та все ж в умовах нинішньої кризи потрібно ухвалювати оперативні рішення. А кризовий чи, принаймні, напівкризовий стан у нашій державі спостерігається близько двадцяти років і його завершення не надто помітне.
Крім цього, двопалатність приховує низку потенційних гострих кутів. Скажімо, згідно із запропонованими Віктором Ющенком змінами, до складу сенату довічно (!!!) можуть входити колишні президенти України. Для цього достатньо лише їхньої згоди: «До загального складу Сенату входять також сенатори, якими довічно стають після закінчення повноважень Президенти України за їх згодою, крім тих, яких було усунено з поста в порядку імпічменту»,— читаємо у ст. 86 проекту нової Конституції, що прямує до широкого громадського обговорення.
Тут чинний глава держави навіть перевершив свого попередника — у Леоніда Кучми подібних ідей не було. До речі, опоненти Віктора Андрійовича намагаються представити цю норму мало не як головну. Мовляв, Ющенкові, навіть попри його заяви про намір балотуватися у президенти, перемога навряд чи дістанеться. А отже, Віктор Андрійович готує собі «запасний плацдарм». Утім, це також далеко не аксіома, адже в сучасних політичних умовах ще не відомо, що легше: виграти президентські вибори чи пролобіювати конституційні новації.
Наступна зупинка «Референдум»? Варта уваги ще одна фраза, сказана Віктором Ющенком під час його виступу з нагоди Дня Незалежності. Президент, по суті, висловив переконання, що парламент не розглядатиме його варіант конституційних змін. Тож після обговорення (залежно від його результатів), ймовірно, можна очікувати, скажімо, оголошення конституційного референдуму.
Голова Верховної Ради Володимир Литвин, коментуючи нинішній указ глави держави, до речі, чимало «пофілософствував» у «референдумному» розрізі. «Візьму на себе сміливість стверджувати, що референдуму не буде, — говорить пан Литвин. — Адже для того, щоб проголосити референдум, треба виконати низку умов, зокрема, створити ініціативні групи, які повинні бути зареєстровані, після того зібрати три мільйони підписів громадян загалом, і при цьому не менш ніж по 100 тисяч у двох третинах областей».
Припустимо, цю роботу теоретично можна проводити й паралельно зі всенародним обговоренням. Однак в ініціаторів потенційного референдуму може виникнути дві перешкоди, про які нагадує чинний спікер парламенту: «Для того щоб зібрати підписи і оголосити референдум, треба мати відповідний рівень довіри людей, бодай відсотків двадцять. По-друге, після оголошення такого референдуму автоматично постане питання про відкладення референдумів, щодо яких уже були зібрані підписи, у тому числі з приводу вступу до НАТО. Референдум — це найповніший вияв демократії, але користуватися цим інструментом треба дуже відповідально».
Щодо цього з Володимиром Литвином важко не погодитися. Водночас не варто забувати ще про один нюанс. Деякі зміни, що їх нині пропонує Віктор Ющенко, народ на референдумі (нехай і сумнівному) уже ухвалював, зокрема й стосовно запровадження двопалатності. То що, виходить, нині і їх можна витягувати «із нафталіну»? Чи усе ж таки про те волевиявлення більше ніхто й ніколи не згадуватиме?
* * *
Власне, подальше розгортання ситуації багато в чому залежатиме від того, наскільки потужною буде чергова хвиля бютівсько-«регіональної» співпраці. Як ми й прогнозували в минулому числі, представники цих двох найбільших фракцій подолали минулої п'ятниці два президентських вето. Перше — на зміни до закону про бюджет-2009, що стосуються фінансування Євро-2012. Згідно з цим документом Нацбанк має виділити на ці цілі майже десять мільярдів гривень.
Інше подолане вето ще принциповіше. Воно стосується нових правил гри під час президентської виборчої кампанії. Чимало експертів називають останнє спільне голосування БЮТ і Партії регіонів своєрідною репетицією перед черговим етапом напівприхованої співпраці. Тут пригадують передовсім поки відтерміновані спроби внесення їхніх змін до Конституції, котрі консервують чинну політичну «еліту» в державі на довгі роки. Порівняно з тим проектом президентський конституційний новотвір видається просто-таки архіпрогресивним. До того ж його, принаймні, можна обговорювати.
НА ОБГОВОРЕННЯ — ШИКУЙСЬ!