Зараз експерти намагаються визначити, на якому етапі знаходиться світова економіка — чи вона почала одужувати, чи нинішній її стан є лише конвульсіями перед черговим обвалом. Одне із припущень щодо української економіки полягає в тому, що услід за черговим пожвавленням, котре почалося у березні й тривало влітку, восени має початися черговий етап спаду. Реальний підйом почнеться приблизно з грудня–січня 2010-го.
Але ось що цікаво, жодних особливих грошових вливань, як у інших державах, у нашу економіку уряд не робив. Тому вітчизняна промисловість обвалилася на понад 30% за перший квартал. Наступний провал буде для України менш глибоким хоча б тому, що банки не встигнуть почати активного кредитування до того, як нетривале пожвавлення зміниться новим обвалом.
Поки фінансова криза впевнено крокує планетою, українці потроху адаптуються до економічних реалій. Якщо раніше наші громадяни легко оперували такими поняттями, як демократія, плюралізм і гласність, то впродовж останніх місяців їхній лексикон збагатився новими термінами: стагнація, рекапіталізація та рефінансування. Коли урядовці заявляють, що показники промислового виробництва (особливо сільського господарства — єдиної галузі, яка демонструє зростання відносно 2008-го) вказують на те, що криза в Україні як мінімум зупинилась, то у населення виникає надія, що незабаром стан економіки суттєво поліпшиться.
На це сподіваються і вітчизняні бізнесмени. Причини такого оптимізму приписують сезонності — восени ділова активність традиційно зростає. Головною ж проблемою для бізнесу лишається надмірне оподаткування та зарегульованість ринку. Підприємці звикли не чекати на допомогу від держави, а вирішувати проблеми самотужки — 41,8% опитаних керівників підприємств планують збільшити випуск продукції, 37% його не зменшували, і тільки 21% налаштовані скоротити обсяги виробництва (у торішньому четвертому кварталі таких було майже 60 відсотків).
До речі, підприємства харчової промисловості активно намагаються вийти з кризи. Про це свідчать цифри, приміром, у червні виробництво харчів збільшилось на 0,9% порівняно з торішнім червнем. Харчовикам сприяє і девальвація гривні. Вітчизняні виробники завойовують внутрішні ринки завдяки скороченню імпорту, що подорожчав. Та й прописної істини про те, що навіть під час кризи люди не перестають купувати продукти харчування, ніхто не скасовував. Тішить й те, що металургійне виробництво у червні зросло на 16 відсотків.
Не все так гладко Проте у президентському Секретаріаті стриманого оптимізму не поділяють. Там після аналізу реального стану економіки дійшли висновку, що галузі промисловості переважно перебувають у стані стагнації, а рівень роздрібного товарообігу істотно знизився. Нарікають у Секретаріаті й на маніпуляції уряду з виконанням держбюджету. Реальне його виконання є нижчим, ніж звітують урядовці. Для вирішення бюджетних проблем наперед збирають податки та використовують ресурси, які мали б іти на відшкодування ПДВ.
Аморальною називають у Секретаріаті політику із неповернення ПДВ, держава заборгувала підприємцям 13,5 млрд грн, а прострочена заборгованість сягає близько 4 млрд грн. Експерти вважають, що неповернення ПДВ є податковим кредитом, який бізнес надає уряду.
Якщо уряд і парламент не змінять тактику боротьби з кризою, навряд чи галузі отримають фінансову підтримку зі Стабілізаційного фонду, прогнозують у Секретаріаті.
Вітчизняні аналітики не схильні обнадіювати громадян швидким завершенням кризи. Однак і не роблять песимістичних прогнозів. Істина десь посередині, зазначають вони. Україна перебуває в такому стані, як і всі експортно орієнтовані країни. У Німеччині падіння ВВП сягнуло 7%, у США — 5, Росії — 10, Литві, Латвії, Естонії — 15, в Україні — 20%. Та в нашій державі є низка чинників, котрі ексклюзивно впливають на зниження ВВП. Зокрема за 17 років незалежності в промисловості не проводилась модернізація виробництва. Крім того, у нас погано розвинута сфера послуг, тоді як у інших країнах вона становить 65–70% ВВП.
Загалом, кажуть експерти, найближчим часом збережеться стагнація вітчизняної економіки, але справи на внутрішньому ринку не катастрофічні, пожвавились інвестиційні процеси. Ми досягли дна, і якщо правильно будуватиметься економічна політика, то є перспектива від стабілізації перейти до поміркованого позитивного розвитку. Це природно, адже у кризі падіння відбувається набагато швидше, ніж зростання.
Наша економіка, запевняють експерти, напрочуд адаптивна, люди і бізнес навчилися працювати в екстремальних умовах. Але є й інша точка зору. Вітчизняна економіка негнучка, експортно орієнтована, тож внутрішнього ринку майже не існує, є лише кілька експортних товарів, від яких країна повністю залежить.
До того ж економіка монополізована, її структура уразлива, тому маємо такі жахливі показники спаду промисловості та ВВП. Банківська система не діє, не видає кредитів, інвестиційних вливань немає, тож підстав для швидкого піднесення економіки поки не видно.
Від світової економіки не надходить серйозних позитивних імпульсів. А антикризова політика в Україні знаходиться на декларативному рівні й не впливає на відновлення економічного зростання. Антикризові зусилля влади деякі аналітики оцінюють негативно, бо вони виливаються у пожежне реагування на нагальні проблеми, відчутний потяг до адміністративних обмежень і дій. Ключові питання, пов'язані з ситуацією у банківському секторі, реальній економіці, соціальній сфері не вирішуються.
Нацбанк своєю недолугою курсовою політикою, яка знецінила активи і капітали банків, запровадивши «грошовий голод», аби стабілізувати гривню, довів банківську систему до недієздатного стану. Проте така ситуація довго триматись не могла, і курс гривні впав.
Поінформований — значить підготовлений
Як відомо, у лютому уряд відмовився від оприлюднення щомісячних розрахунків динаміки ВВП, замінивши їх щоквартальною статистикою. Даних за перший квартал очікували у травні, а отримали у липні. Експерти кажуть, що в інших країнах даними про динаміку ВВП люди особливо не переймаються, їх публікують після завершення кварталу. Це вважається нормальним. В Україні теж не варто перебільшувати значення такої статистики, адже чимало даних оприлюднюють. Щоправда, нестача повноцінної інформації заважає аналітикам робити коректні прогнози, а інвесторам, суб'єктам господарювання, бізнесменам доводиться враховувати ширший спектр ризиків і закладати їх у ціну своїх проектів і продукції. Адже, якщо ризики не можна ретельно прорахувати, використовується їхній гірший варіант.
Варто пам'ятати, що в Україні економічна статистика може бути використана у політичних змаганнях. Це девальвує таку інформацію та її сприйняття. Можливо, саме такими міркуваннями керувався уряд, коли ухвалював рішення про щоквартальне оприлюднення статистичних даних.
Своє ближче до тіла Аби захистити національних виробників під час кризи, влада вирішила вдатись до протекціонізму. Півроку тому депутати схвалили закон, яким запроваджено додаткове 13% мито на імпорт. СОТ і Єврокомісія, яка веде переговори з Києвом про зону вільної торгівлі, жорстко відреагували на таке обмеження. Згодом український уряд скасував додаткове мито для всіх імпортних товарів, крім автомобілів та холодильників.
Спостерігаючи за новим сплеском протекціонізму, особливо в українському парламенті, СОТ вирішила нагадати про зобов'язання, які взяла Україна, ставши її членом. Генеральна Рада СОТ знову критикувала існування додаткового мита на імпорт, що діє в Україні з березня, і наголосила, що воно має бути скасоване на початку вересня. Попри економічну кризу, члени СОТ не повинні вдаватись до протекціонізму.
Аналітики зазначають, що попереднє запровадження мита не врятувало вітчизняне автомобілебудування. Теза про дешевий імпорт, який вбиває національного виробника, зі зростанням курсу долара втратила сенс. Якщо імпортне обмеження не буде скасоване до 7 вересня, на Україну чекатимуть санкції. Хоч і не обов'язково вже 8 вересня.
У світі діє така практика, що накладаються санкції, еквівалентні оціночній вартості втрат від застосування певних заходів. Вони можуть накладатися не на галузі, що вигравали, а, приміром, на сектори, які найбільше експортують. Крім того, варто очікувати на ускладнення переговорів з ЄС щодо створення зони вільної торгівлі, застерігають експерти, і попереджають, що тільки цією угодою справа не обмежиться.
Тим часом у Верховній Раді зареєстровано законопроект, де пропонується дію додаткової надбавки до імпортного мита продовжити на рік, а також поширити її на м'ясо, рибу, низку горілчаних напоїв, текстиль і одяг, побутове обладнання й інші товари.
Автори законопроекту депутати трьох фракцій — БЮТ, «Нашої України», Партії регіонів. Серед його розробників бютівець Євген Сігало — один із співзасновників комплексу «Агромарт», продукція якого відома під маркою «Гаврилівські курчата», а також регіонал Микола Присяжнюк, який до обрання у парламент очолював Національну асоціацію виробників м'яса та м'ясопродуктів.
Утім, депутати не приховують того, що виступають лобістами певних галузей. У пояснювальній записці до законопроекту парламентарі зазначають, що їхня мета — стимулювати виробництво українських товарів, які б замінили імпорт. Ухвалення закону, стверджують його автори, сприятиме поліпшенню стану платіжного балансу держави. Україна в умовах світової фінансово-економічної кризи зможе створити умови для розширення виробництва імпортозаміщувальних товарів, сприятиме створенню нових робочих місць.
А чому б не ухвалити захисний закон? Адже чимало країн вдаються до подібних методів, намагаючись підтримати національних виробників. Згадаймо, як торік Європа заборонила ввезення на свої ринки українського зерна. Чомусь тоді СОТ не помітила очевидних порушень правил міжнародної торгівлі.
Усіх дірок
не залатати Полегшити ситуацію в нашій економіці може допомога МВФ, сподіваються аналітики. Фонд ухвалив рішення про надання Україні третього траншу кредиту у 3,3 млрд дол. Щоб отримати четвертий, треба ухвалити зміни до закону про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом, які б полегшили можливості досудової санації й знизили рівень надмірних зобов'язань. Крім того, наприкінці вересня має початися детальна публікація інформації про банки, зокрема щодо розміщення та якості їхніх активів і зобов'язань, а також про реальних власників фінустанов. Нагадаємо, що загальна сума отриманих Україною траншів за програмою стенд-бай становить 10,9 млрд дол.
Нині перед урядовцями стоїть складне питання — як розподілити фінансові ресурси від МВФ. Звичайно, позика не залатає усіх дірок в економіці, але може пом'якшити вплив кризових явищ на її важливі сектори. Позичені у Фонду гроші, ймовірно, спрямують на ліквідацію зовнішнього боргу, оздоровлення банків та інфраструктурні проекти, прогнозують експерти. Трохи перепаде й соціальній сфері, частина коштів піде на виплату соціальної допомоги.
Урядовці не допускають навіть натяків на розподіл позиченого у ручному режимі. Ті кошти, запевняє глава уряду, розподілятимуть на підставі закону про держбюджет.
Україна отримала кредит на вигідних умовах, вважають аналітики. МВФ скоротив перелік вимог до позичальників. Українська влада без жорстких рекомендацій ззовні шукатиме застосування отриманих грошей. Фонд не вимагає від позичальника обмеження соціальних стандартів — зниження пенсій чи зарплат. Натомість рекомендує підтримати макроекономічну стабільність і банківську систему, запровадити ефективну фіскальну політику й ринкові тарифи на енергоносії. Такі умови як своєрідний стимул до реформ, а також невисока річна відсоткова ставка влаштовує Україну. З іншого боку, кредит програми стенд-бай — це швидка фінансова допомога, а не кредитування структурних перетворень.
Надання четвертого траншу МВФ заплановане на листопад. Проте, кажуть експерти, співпраця зі світовою фінансовою інституцією залежатиме від нових політичних і економічних обставин. Скажімо, перелік банківських проблем до осені може зрости, а перебіг президентських виборів і нова конфігурація влади теж впливатиме на економічну ситуацію.
Чимало експертів кажуть, що головною причиною того, що МВФ надає Україні багатомільярдні кредити, є бажання задовольнити закордонних кредиторів, від яких банки і підприємства одержали свої позики раніше. Коли у межах першоквітневої акції протесту українські ліворадикали за допомогою таблички «зачинено» символічно припинили роботу Київського представництва МВФ, мало хто припускав, що Фонд сам планував удатись до цього. Була відома й дата закриття офісу — травень 2009-го. Проте криза змінила ті плани. На тлі чуток про можливі дефолти в Україні Фонд ухвалив рішення про виділення уряду Юлії Тимошенко кредиту у 16,5 млрд дол.
Першого траншу у 4,5 млрд дол. вистачило, аби на півроку зняти загрозу зриву виплат зовнішніх боргів корпоративного сектора. Тому у лютому Фонд дозволив собі відмовити Києву у другому транші кредиту, згадавши про невиконання умови програми стенд-бай.
Але варто було на початку квітня з'явитися другій хвилі чуток про дефолти, як Фонд одразу відкрив гаманець для другої порції позики. Хоча ситуація із виконанням умов МВФ була ще гіршою, ніж у лютому. Уряд, напевно, надалі експлуатуватиме цю страшилку, котра змушуватиме МВФ бути поступливішим, припускають експерти.