СОЦІАЛЬНІ РОЛІ ОБОХ СТАТЕЙ:
РІВНІСТЬ ЧИ ДИСКРИМІНАЦІЯ?
У Львові відбувся всеукраїнський семінар «Гендерне інтегрування». Про що йшлося?
Домовитись
про терміни «Гендерним питанням я займаюся 12 років. Маємо Закон про «Рівні права та можливості жінок і чоловіків». Деякі регіони України мають свої програми. Поняття гендера ввійшло в обіг, але глибинного розуміння, що таке гендер і гендерна рівність, не маємо»,— розповіла представниця Українського жіночого фонду Тетяна Литвинова.
Термін «гендер» виник у Великій Британії. Це змодельована суспільством і підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик чоловічої та жіночої поведінки, стилю життя й способу мислення, ролей та стосунків жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями в процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й фіксує уявлення про жінку та чоловіка залежно від статі. У перекладі з англійської гендер означає граматичний рід. Надалі до цього поняття входять соціостатеві характеристики статі на відміну від біологічних. Гендер стосується чоловіків і жінок не лише, як окремих індивідів, а й характеризує взаємини між ними як соціальними групами та гендерні відносини загалом — те, як реалізуються соціальні ролі обох статей.
Гендерна інтеграція — це організація, поліпшення, розвиток і оцінка політичних процесів з метою внесення перспективи щодо гендерної рівності у політику на всіх етапах її формування усіма силами, залученими у процес формування політики.
Гендерна рівність є процесом справедливого ставлення до жінок і чоловіків. Для її забезпечення критерії справедливості повинні компенсувати історичні та соціальні перешкоди, які не дають жінкам і чоловікам існувати у рівних умовах.
Гендерна рівноправність означає, що жінки і чоловіки користуються однаковим статусом, мають однакові умови для реалізації всіх прав людини і можливість робити свій внесок у національний, політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а також отримувати користь від результатів.
Закони
гарантують... Принцип рівного ставлення до чоловіків і жінок, заборону дискримінації закріплено у багатьох міжнародно-правових актах, зокрема в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, кількох конвенціях Міжнародної організації праці, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (Жіноча конвенція). Україна як держава-учасниця Жіночої конвенції зобов’язалася внести принцип рівних прав чоловіків і жінок до своєї національної конституції та іншого відповідного законодавства; вживати законодавчих та інших заходів, зокрема санкції, котрі забороняють будь-яку дискримінацію щодо жінок; установити юридичний захист прав жінок на рівній основі з чоловіками; вживати відповідних заходів, зокрема законодавчих, щодо зміни або скасування чинних законів, постанов, звичаїв і практики, які є дискримінацією щодо жінок тощо.
Ратифікувавши міжнародні документи, зокрема Жіночу конвенцію, Україна зобов’язалася проводити політику ліквідації дискримінації за ознакою статі та забезпечити втілення в життя принципу рівноправності жінок і чоловіків. На виконання цих зобов’язань наша держава внесла цей принцип до Основного закону.
«Статтею 43 Конституції України жінкам забороняється працювати на шкідливих і небезпечних роботах. Це положення обґрунтовується тим, що треба захистити жіноче здоров’я. Таким чином обмежується гнучкість ринку праці й «вимиває» жінок із галузей та видів робіт з вищою заробітною платою й кращими соціальними гарантіями, тобто не сприяє справедливості та рівності»,— прокоментувала Тетяна Литвинова. Вона переконана, що жінкам потрібно надати право працювати на шкідливому виробництві. Держава повинна інформувати про шкідливість такого виду праці, але вибір — працювати чи ні — має залишатися за жінками. Якщо доросла жінка вирішила не народжувати дітей, то вона могла б працювати, отримувати солідну зарплату та зрештою високу пенсію.
«До нас звернулася жінка з Червонограда. В шахті загинув її чоловік, а в неї залишилося троє дітей. Вона хотіла працевлаштуватися, але роботи не було. Вдова була згодна на будь-яку роботу, навіть на шкідливому виробництві, де були вакансії. Проте їй відмовили, адже за законом її не мають права взяти на таку роботу»,— розповіла Тетяна Литвинова.
Оскільки Україна підписала міжнародні документи, у яких визнається гендерна дискримінація, то вона взяла на себе зобов’язання щодо її подолання. Нині діє Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації». Кабінет Міністрів України затвердив «Державну програму з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року». До 2015-го заплановано забезпечити гендерне співвідношення на рівні не менш ніж 30 до 70% тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади.
А що на ділі? Дискримінація за ознакою статі спостерігається в усіх сферах життя українського суспільства. В органах законодавчої влади жінки становлять 8,5 відсотка, серед голів обласних держадміністрацій лише три жінки. З кожним роком жінок в українському парламенті стає все менше. У великому промисловому бізнесі жінки обіймають лише два відсотки посад, серед власників середнього і малого бізнесу їх 20%. Нині 26% жінок знайшли своє покликання в армії. Їхня заробітна плата майже на третину менша, ніж у чоловіків. Безробітних жінок значно більше, ніж безробітних чоловіків. Торік зарплата жінок в Україні становила 72,8% від чоловічої. За прогнозом, через 20–30 років пенсія у жінок становитиме у середньому 40–45 відсотків від пенсії чоловіків. Жінка працює фактично на чотири—шість годин більше, ніж чоловік. Робота у домашньому господарстві не враховується як продуктивна.
Водночас у країні загострились проблеми чоловіків. Їхнє безробіття зростає швидшими темпами, ніж жіноче. Чоловіки виходять на пенсію на п’ять років пізніше, ніж жінки, хоча тривалість життя перших на 12 років є меншою. Туберкульоз, алкоголізм, наркоманія, суїцид панують переважно в чоловічому середовищі. Надзвичайно гострою є проблема збереження репродуктивного здоров’я чоловіків.
«У суспільстві як чоловіки, так і жінки мають свої гендерні ролі. Чоловік асоціюється із захисником, котрий повинен забезпечувати родину, а жінка — мати, берегиня домашнього вогнища. Світова статистика свідчить: лише 17% чоловіків, працюючи, забезпечують сім’ї, а решта 83% — не можуть повною мірою утримувати родину. Щодо жінок, то не всі бажають сидіти вдома і обслуговувати дітей, чоловіка. Багато хто хоче працювати та будувати власну кар’єру, реалізовуватися. Отже, виникає проблема стереотипу суспільства, яку потрібно змінювати. Домашнє насильство нині ґрунтується винятково на гендерній чоловічій ролі»,— поділилася міркуваннями Тетяна Литвинова.
Гендер в Україні виявляється у всіх сферах життя: соціальній, політичній, освітній, економічній. Більшість чоловіків знаходяться на рівні ухвалення рішень, вони обіймають вищі посади, мають більші зарплати. Спеціальне дослідження з’ясувало: у відділах, у яких працювало багато жінок і мало чоловіків, останні перебирали гірші жіночі якості. Жінки самі почали просувати чоловіків на вищі посади.
В економічній сфері жінкам після 45 років складно працевлаштуватися. Причина полягає у тому, що жіноча зовнішність стає менш привабливою. 45-річна жінка — це жінка, в якої вже дорослі діти, сім’я склалася, у неї багато вільного часу, вона хоче працювати, реалізовуватися. Нині цей потужний потенціал втрачається роботодавцем. Найбільше вакантних посад на ринку праці пропонується для вікової категорії 23–35 років. Для чоловіків віковий діапазон є ширшим, ніж для жінок.
Коли жінка працевлаштовується на роботу, то часто роботодавець запитує про наявність дітей та сім’ї. «Якщо роботі жінки заважатиме декрет, то у відпустку може піти її чоловік. Слава Богові, нині в Україні є такий вибір. Існує чимало випадків, коли у декрет ідуть чоловіки. Люди почали до цього звикати. Нині є багато чоловіків, які готові займатися домашнім господарством»,— прокоментувала Тетяна Литвинова.
Гендерний стереотип закладається ще змалку. Українці по-різному виховують хлопчиків і дівчаток. Хлопців більше заохочують рухатися, дівчат — навпаки. Дорослі схильні тримати на руках дівчат обличчям до себе, а хлопчиків від себе. У школі, ВНЗ дівчата краще навчаються за хлопців. Від усього населення України 54% становлять жінки. Серед загальної кількості людей з вищою освітою 53% — жінки. Отже, виходить, що держава, вкладаючи у розвиток жінок значні кошти, потім відмовляється від них. Чоловіків зазвичай запрошують на посади керівників усіх рівнів, в адмінперсонал, обслуговуючий персонал тощо. Посади секретарів, офіс-менеджерів і помічників більше розраховані на жінок.
Кожний документ, закон, постанова, розпорядження мають проходити гендерну експертизу. Вона полягає в тому, щоб проаналізувати можливий вплив документа на чоловіків і жінок. «У Швеції була розроблена методика трьох «р» спеціально для гендерного інтегрування, для того щоб упроваджувати гендерну інтеграцію у шведських муніципалітетах. Ця методика є загальною аналітичною рамкою, яка дає змогу працювати над процесами гендерної інтеграції, конкретизувати і систематизувати роботу, проведену у цій сфері»,— розповіла Тетяна Литвинова.
Три «р» означають: «репрезентація», «ресурси» та «реалії». Сенс методу полягає у тому, щоб ставити аналітичні запитання по кожній із цих сфер. Робота за допомогою цієї методики сприяла тому, що дискусії стосовно гендерної рівності, які раніше залишалися абстрактними й загальними, звернулися до конкретних проблем у муніципалітетах.
СОЦІАЛЬНІ РОЛІ ОБОХ СТАТЕЙ:
РІВНІСТЬ ЧИ ДИСКРИМІНАЦІЯ?