Наша країна є одним із найбільших на планеті виробників та експортерів сільськогосподарської продукції. Вона займає третє місце у світі з виробництва насіння соняшнику після Росії та ЄС (торік її виробнича частка становила 20%, а експортна перевищила 40%). У виготовленні олії Україна є другою, а в її експорті лідирує; на сьомій позиції у вирощуванні й експорті пшениці, завоювала значну частку і на ячмінному ринку.
Аналітики прогнозують, що у 2009–2010 маркетинговому році експорт нашого зерна сягне 17 млн тонн (минулоріч 24,7 млн т). Зменшення такого експорту на 11% очікується і в державах Причорноморського регіону, до якого належить і Україна. Ринки збуту вітчизняної сільськогосподарської продукції добре диверсифіковані, серед основних держав-покупців нашої пшениці — Іспанія, Корея, Філіппіни, Бангладеш і країни Африканського континенту.
Значення українського агропромислового комплексу і його потенціал у світі визначається таким чинником, як наявність високоякісних земель. Україна має 42 млн га сільськогосподарських угідь, понад 78% із них орні й 60% — чорнозем. У нашій державі розвинута транспортна, складська, портова інфраструктура, відносно низька собівартість сільгосппродукції, робочої сили і оренди землі.
Та, на жаль, за таких позитивів урожайність сільгоспкультур у нас невисока, а з кукурудзи та пшениці — одна з найнижчих у світі. За цим показником ми випереджаємо лише Росію та Казахстан. Хоча тут окреслились певні позитивні тенденції. Зокрема урожайність пшениці підвищилась з двох тонн з гектара у 2000 році до чотирьох — у 2008-му. Щоправда, цьогоріч урожайність ранніх зернових зменшилась до 2,5 тонн. Серед головних причин цього експерти називають квітневу посуху та зменшення витрат сільгоспвиробників на добрива і засоби захисту рослин.
Вітчизняне сільське господарство має великий потенціал розвитку, але його стримує обмежений доступ до банківських кредитів. Особливо це відчувається в умовах світової фінансової кризи, коли чимало фінустанов опинились у скруті й стали більш консервативними у фінансуванні своїх клієнтів. З-поміж стримуючих чинників експерти називають мораторій на продаж землі. Адже через це комерційні банки не можуть використовувати землю як заставу при наданні кредитів аграріям. Це негативно впливає на фінансовий стан сільгоспвиробників. Додайте до негативу ще й політичну нестабільність у країні, застарілу інфраструктуру та непрофесіоналізм управлінських кадрів АПК.
Витрат багато,
зиску мало Сільгоспвиробникам хотілось би, щоб ціни на їхню продукцію були гідними їхньої нелегкої праці. Аналітики ж поділяють фактори, котрі впливають на ціноутворення сільськогосподарських товарів, на довго- й короткострокові. З-поміж перших виділяють врожайність, якість і кількість сільськогосподарських земель, зростання населення і його доходів. До цього часу економічна криза мало впливала на ті чинники. Зокрема попит на харчі в країнах Азії продовжує зростати, до того ж, за оцінками експертів, попит на біодизель до 2015 року має збільшитись удвічі. Водночас площі орних земель практично не розширюються. Тож аналітики вважають, що в довгостроковій перспективі ціни на сільгоспсировину збільшуватимуться. Вони кажуть, що майбутній середній діапазон ціни на сільгосппродукцію перевищить його середньоісторичний рівень, але буде нижчим за ціни початку 2008 року.
Серед короткострокових факторів ціноутворення експерти називають короткотермінові інвестиції несільськогосподарських інвесторів. Так, в останні роки різко зросла кількість хедж-фондів, які виявляють інтерес до сільськогосподарських товарів як до власне інвестиційного інструменту.
Як відомо, хеджування — форма страхування ціни та прибутку у ф'ючерсних угодах. Воно полягає в тому, що продавець, реалізуючи реальні товари (на біржі чи поза нею), водночас купує ф'ючерсні контракти з поставкою товарів у майбутньому, тобто провадить зворотну операцію.
Донедавна хедж-фонди займали високі товарні позиції на біржах, їхнє фінансування здійснювалось за допомогою банківських кредитів. Коли почалась криза і ціни на сільгосптовари впали, такі інвестори опинились у фінансовій скруті й змушені були вдатись до масового продажу сільгосптоварів. Це призвело до ще більшого зниження ринкових цін. Нагадаємо, що ціни на сільгосппродукцію зростали з 2000-го до 2008 р. завдяки її дефіциту та збільшенню попиту. Торік почалось їхнє падіння через кризу і зменшення загального попиту у світовій економіці.
Фінансова криза призвела до значних втрат у банківській системі й скорочення кредитних ліній. Зі зменшенням кредитних ресурсів і з приходом хедж-фондів волатильність (коливання) цін на сировинних ринках різко зросла. Ціни впали з вищої планки початку 2008-го, але й зараз вони на 20% вищі від історично нормального рівня.
У довгостроковій перспективі експерти очікують зростання цін на сільгосптовари і підвищення їхньої волатильності. Нині запаси сільгосптоварів скорочуються, а їхнє споживання збільшується. Низький рівень товарних запасів і зростання попиту на них призводить до того, що вони меншою мірою здатні виконувати роль буфера при коливанні попиту й пропозиції. До того ж скромність запасів сільгосппродукції підвищує волатильність цін. Падіння цін на сільгосптовари супроводжується зниженням цін на морські перевезення, добрива, нафту. Завдяки цьому зменшується собівартість сільгосппродукції, що стало позитивом для аграріїв.
Чим більше,
тим краще Оцінюючи ситуацію на товарному ринку, аналітики очікують, що загалом Причорноморські країни збережуть тверді експортні позиції й впливатимуть на ціни. Впродовж останніх років ті держави були лідерами за низькою собівартістю і цінами на сільгосптовари. Торік і на початку 2009-го у деяких країнах Причорноморського регіону відбулась девальвація національних валют, зокрема російського рубля та української гривні. Це позитивно вплинуло на експортерів, адже вони зменшили вартість продукції у доларовому еквіваленті. У 2009–2010 роках експерти очікують зміцнення американського долара, це має посилити конкурентні позиції виробників Причорноморського регіону.
Попит на сільгосптовари збільшиться передовсім завдяки зростанню населення і його доходів. Незважаючи на кризу, зростання ВВП і попиту триває в таких країнах, як Індія та Китай. За кілька років, запевняють експерти, він відновиться і в інших державах. Крім того, попит на сільгосптовари менш еластичний, ніж попит на автомобілі чи нерухомість. Тому подальше падіння попиту на сільгосппродукцію аналітики вважають малоймовірним.
У подальшій перспективі попит на сільгосптовари у світі зростатиме. Аби його задовольнити, потрібно 1 млрд т харчів, кормів, палива. Для цього слід додатково ввести в обіг 140 млн га орних земель чи на 30% збільшити врожайність. Експерти акцентують увагу на підвищенні врожайності й менше сподіваються на збільшення площі орних земель, зокрема в країнах СНД і Південної Африки. До речі, за останній рік обсяг посівних площ у державах колишнього Радянського Союзу, в тому числі в Україні, Росії та Казахстані збільшився на 5%. Наша країна має значний потенціал у підвищенні врожайності, збільшенні посівних площ.
Упродовж нинішнього року практично у всьому світі спостерігалося падіння цін на сільгосппродукцію, спричинене несприятливим економічним кліматом і світовою фінансовою кризою. На думку аналітиків, ринок сільгосптоварів ще не досяг свого дна. У найближчі місяці вони очікують, що падіння цін на деякі сільгоспкультури і продукти, зокрема пшеницю, кукурудзу, насіння соняшника та олію, триватиме. Причини? Відсутність експортних контрактів, слабкий попит, поповнення засік зерном нового врожаю, невикористані запаси торішніх зернових. Згодом ціни стабілізуються і трохи підвищаться.
У довгостроковій перспективі ринок сільгосптоварів збільшуватиметься завдяки зростанню населення і його доходів, підвищеному попиту на м'ясо, корми, біопаливо. Україна має великий потенціал зростання і у майбутньому на ринку сільгосптоварів відіграватиме важливу роль.
Нині, кажуть експерти, підвищується значення інтеграції всього виробничого ланцюга. В інтересах усіх гравців сільгоспринку (фермерів, переробників, торговців) — співпрацювати і мати довгострокові угоди. Якщо у докризовий період можна було міняти партнерів, то в умовах кризи погано всім, тож особливо важливе довгострокове партнерство і підтримка один одного.
Без державної підтримки скрутно
Держава, наголошують аналітики, має підтримувати розвиток сільськогосподарського сектора, бо працювати рентабельно в ньому важко. На її підтримку розраховує багато сільгосппідприємств, і особливо залежать від неї фермерські господарства. Коли в Україні фермери мають обмежений доступ до фінансових ресурсів, то суттєво залежать від фінансової підтримки держави, своїх партнерів, клієнтів, трейдерів. Тож у нинішніх умовах усі виграють від співпраці, а не від конфліктів. Модель для такої співпраці в Україні обов'язково знайдеться, переконують експерти.
У країні вже зібрано зернові на площі майже 11 млн га, що становить понад 80% загальної площі посівів, намолочено більш ніж 30 млн т зернових, у тому числі понад 18 млн т пшениці. Середня врожайність зернових — 28,1 ц із гектара, це дещо менше від торішнього. За прогнозами фахівців Міністерства агрополітики, цього року врожай зернових і зернобобових очікується на рівні 42–43 млн т, хоча прогноз урожаю постійно коригується. 39 млн т — таку цифру обережно називала Академія аграрних наук і експерти міністерства сільського господарства США.
Держава намагається підтримати сільськогосподарську галузь, яка єдина в умовах кризи дає приріст порівняно з минулим роком. Наразі внормоване питання пільгового режиму оподаткування ПДВ. Ухвалено кілька законів за півроку, ПДВ є стимулюючим механізмом, оскільки він не обмежений в часі одним роком.
Другим законом чітко визначено, що, крім пільгової схеми оподаткування, дотація за поставлене на переробку молоко і м'ясо виплачується за рахунок ПДВ переробних підприємств. Президент підписав третій важливий закон, згідно з яким пільговий режим оподаткування ПДВ поширюється й на продукцію, виготовлену сільгосппідприємствами на давальницьких умовах, але з власної вирощеної сировини. Ця норма врегулювала надзвичайно важливу проблему.
Заставна схема вигідна Успішно запрацював і Аграрний фонд. Він не просто купував зерно й зберігав. Коли побачили, що перестали працювати механізми кредитування, АФ скупив майже мільйон тонн зерна минулого врожаю за найвищими цінами, котрі були на біржах. Зерно, яке скуповували за пристойними цінами на елеваторах, згодом продавали трейдерським організаціям. Для них це було цікаво, адже зерно вже було на елеваторах великими партіями. До того ж Аграрний фонд купив за ціною 4200 грн за тонну з ПДВ нафтопродукти та поставив їх сільгосппідприємствам під час посівної.
У бюджеті-2009 уряд виділив 3 млрд грн, аби селяни не продавали зерно за безцінь спекулянтам, а могли продати його за заставною ціною до Аграрного фонду. Заставна ціна — це 60% ринкової, яка встановлена Мінагрополітики. Коли ціни на ринку будуть максимальними, аграрії зможуть забрати це зерно із застави й продати за ринковою ціною, повернувши державі 60% застави. Продаючи зерно до АФ, селяни не втрачають права власності на нього.
Аграрний фонд уже почав закуповувати новозібране зерно у заставу. Уряд затвердив закупівельні ціни на нього, що на 30–40% є вищими, ніж пропонують зернотрейдери. Зокрема за тонну пшениці третього класу АФ пропонує селянам 1250 грн. Але гроші дає не всі, а лише 60%. Держава застрахувала ризики аграріїв навіть на той випадок, якщо з якихось причин ціни на зерно восени не зростуть. Це означає, що у будь-який момент, коли аграрії захочуть продати збіжжя, яке є у заставі в АФ, держава викупить його за визначеною зараз закупівельною ціною. Тоді зерно стане її власністю.
Утім, Аграрний фонд не може викупити все зерно, що є на ринку, його завдання — стабілізувати зерновий ринок країни. Нині вдалось зняти надлишкову пропозицію на ринку зерна, що поліпшило ситуацію. Проте деякі експерти радять фермерам поквапитись, бо державні закупівлі можуть припинитися у будь-який момент.
Кабінет Міністрів спростив процедуру продажу сільгосппідприємствами зерна до АФ. Відтепер, аби продати збіжжя йому, аграрії мають оформити не 12 довідок, а чотири — виписку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; копію свідоцтва платника ПДВ, щоб можна було заповнити всі податкові декларації; просте чи подвійне складське свідоцтво, якщо немає такого — видаткову накладну (залежно від того, де зберігається зерно,— на сертифікованому чи несертифікованому складі) й довідку про якість зерна від хлібної інспекції.
Сільгоспвиробники, які не хочуть за безцінь віддавати вирощений урожай зернотрейдерам, а хочуть продати зерно АФ за заставною ціною, можуть звернутись із відповідною заявкою до регіонального відділення АФ або подзвонити на «гарячу лінію» за тел. 8 800 507 30 90. Юлія Тимошенко запевнила, що впродовж 30 хвилин заявка, що надійшла на зазначений телефон, буде передана до АФ, а той протягом п'яти днів зобов'язаний оформити процедуру закупівлі.
Глава уряду закликала керівництво АФ прискорити обробку заявок аграріїв на продаж зерна і обіцяла покарати у разі затягування чиновниками Фонду оформлення документів на купівлю зерна.
Держава має бути головним трейдером на сільськогосподарському ринку, кажуть аналітики, не дозволяти посередникам забирати у селян зерно за безцінь з-під комбайна. Аби підтримати сільських трудівників, треба віднаходити можливості для збільшення фінансових ресурсів Аграрного фонду, за кошти якого закуповується зерно у селян. Інакше зернотрейдери надалі оббиратимуть їх. Цьогоріч АФ має намір закупити у сільгоспвиробників 2 млн 600 тис т зерна.