НОВА МОЛДОВСЬКА
КОАЛІЦІЯ?
Конституційний суд Молдови визнав остаточним результат парламентських виборів 29 липня цього року. Отже, до нового складу парламенту увійшли такі політичні сили: «Комуністична партія» виконуючого обов’язки президента Володимира Вороніна, «Демократична партія Молдови» Маріана Лупу, «Ліберально-демократична партія Молдови» Влада Філата, альянс «Наша Молдова» Серафима Урекяна, «Соціал-демократична партія Молдови» Дмитра Брагіша та Василя Тарлева. Чотири останні партії оголосили про намір створити «технічну» більшість. Хоча жодна політична сила не отримала парламентської більшості, за комуністами залишилася «золота акція». Відповідно до конституції країни некомуністичні партії можуть обрати спікера парламенту, але далі починаються проблеми. Подання на посаду прем’єр-міністра має дати президент. За нинішніх політичних обставин виконуючий обов’язки президента — Володимир Воронін. Обрати іншого главу держави потенційна демократична коаліція не може. Наразі дзеркально повторилася ситуація, що була в країні після квітневих парламентських виборів. Тоді комуністам не вистачало одного голосу для обрання президента. Тепер в аналогічному становищі опинилася нова коаліція. Основний закон Молдови не передбачає можливості проведення в одному й тому самому році двох поспіль позачергових виборів. Тому політики опинилися перед дилемою. За першим варіантом треба змінювати чинну конституцію, для чого знадобляться голоси комуністів, і обирати главу держави всенародно чи в парламенті, але простою більшістю голосів. Щоправда, в такому разі стабільність президентської влади опиниться під питанням. За другим варіантом зберігається «перехідний стан», тобто співжиття президента-комуніста та голови уряду від нової коаліції (на час до літа-2010), коли буде можливо провести нові вибори. Домовленості з комуністами можуть бути непростими насамперед тому, що існують неабиякі програмні розбіжності та занепокоєння з приводу перерозподілу власності. Зараз син президента Володимира Вороніна є найбільшим власником у країні. Тож ціною поступок з боку комуністів може бути гарантування недоторканності цієї «родинної» власності. В разі створення нового уряду йому буде важко погодитися на це, адже потрібно виводити країну з економічного глухого кута. Не можна також не брати до уваги суперечності між комуністами та новою коаліцією щодо зовнішньополітичних орієнтирів. Звичайно, між всіма парламентськими партіями є згода стосовно шляху вирішення придністровського питання. Йдеться про надання Тирасполю широкої автономії, приблизної такої, якою з 1992 року користується Гагаузька Республіка у складі Молдови. Однак щодо шляхів досягнення цієї мети між партіями існують розбіжності. Комуністи вважають, що Росія має бути рівноправним учасником переговорного процесу щодо Придністров’я. Натомість партії нової коаліції віддають перевагу посередництву ЄС і Організації з безпеки та співробітництва в Європі. Ще серйозніше виглядають суперечності між молдовськими партіями стосовно ставлення до сусідньої Румунії. Нова коаліція розглядає цю державу як стратегічного партнера та союзника Молдови. Натомість комуністи наголошують, що надлишкове зближення з Румунією перешкоджатиме поверненню до складу Молдови Придністров’я. Водночас навіть за формального створення нової коаліції після початку роботи парламенту нового скликання є сумніви щодо стабільності цієї коаліції. Адже партнери по коаліції не лише мають різні ідеологічні уподобання, а й «зав’язані» на запеклій конкуренції між партійними лідерами. Зокрема, цей чинник може привести до формування «позапартійного» уряду технократів, якщо владні амбіції партійних лідерів коаліції завадять створенню коаліційного «партійного» уряду. За яким би зі сценаріїв не розгорталися події, для України головне, аби молдовська політична еліта залишилася вірною проектові незалежності. За нинішніх геополітичних обставин у Європі навряд чи буде можливим об’єднання Румунії та Молдови за німецьким сценарієм. Адже в такому разі Румунія автоматично стане найбіднішою країною Євросоюзу, а останній отримає придністровську проблему як «внутрішню». Тож Вашингтон, Брюссель та Москва визнають політичні зміни, які відбуваються в Молдові, але навряд чи підтримають радикальну трансформацію молдовсько-румунських відносин. також у паперовій версії читайте:
|