Німецькі експерти кажуть, що Україна та їхня держава однаково важко переживають світову фінансово-економічну кризу, адже орієнтовані на зовнішні ринки. Хоча стартові ситуації у них були різні. Німецька економіка у перші роки ХХІ ст. виграла від глобалізації, мала велике зростання. Та криза звела нанівець всі попередні досягнення. Закінчення її поки не видно, запевняють аналітики, і вона принесе драматичні наслідки для ринку праці в обох країнах.
Цьогоріч експерти Світового банку та МВФ очікують скорочення світової економіки на 1,5%, а обсягів торгівлі — на 11%. У Німеччині падіння ВВП прогнозується на 6%, в Україні — на 14%. Оцінки федерального уряду Німеччини аналогічні, щоправда, наступного року він сподівається, що економіка повільно зростатиме (+0,5%). Експерти Єврокомісії вважають, що німецький ВВП цьогоріч втратить 5,4%, а наступного року додасть 0,3%. Прогнози Організації співробітництва та розвитку не надто різняться — мінус 6,1 і плюс 0,2%.
Нині тамтешню економіку уразила найсильніша від повоєнних часів рецесія. Особливість її в тому, що неспокій на фінансових ринках збігся у часі з економічною кризою. У ФРН суттєво знизились обсяги експорту та зовнішньоторговельне сальдо, інвестиції, банківське кредитування економіки й населення, як і в Україні, багато позик не повертається, зменшився попит, що відчутно вдарило по промисловості.
Проте, на відміну від української, в умовах кризи німецька влада діє консолідовано. Держава почала активно втручатись в економіку, чого раніше не було, окреслила найважливіші завдання боротьби з кризою. Зокрема прагне відновити довіру до фінансових ринків, споживачів та інвесторів; не допустити депресивного розвитку промисловості; поєднати тактично необхідне та стратегічно доцільне; відмовитись від довгострокового зростання частки державної власності.
Антикризова програма передбачає сім груп заходів, найперше стабілізацію фінансового ринку. У ФРН був ухвалений закон, що має повернути довіру до банків. Ним передбачається перехід від ситуативних рішень до системної санації фінустанов. Держава вирішила додатково надати 400 млрд євро для гарантії міжбанківських кредитів, 20 млрд євро передбачено за відсутності гарантій. Для рекапіталізаційних заходів до фонду стабілізації фінансового ринку буде спрямовано 80 млрд євро.
Аби населення адекватно сприйняло рятувальну політику держави щодо банків, які до кризи мали хороші прибутки, законом обмежується розмір доходів членів правління фінустанов, йдеться про відмову від бонусних виплат, розподіл дивідендів.
Без фіскального тиску Щоб підвищити внутрішній попит, німецька влада вирішила зменшити податки та відшкодування до державної скарбниці. Передбачено підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходу та зниження ввізного мита, буде податкова знижка родинам з дітьми, поменшають відрахування на медичне й пенсійне страхування. Збільшено соціальну допомогу на дітей, запроваджено додаткові виплати багатодітним сім'ям. У 2009–2010 роках на ці заходи витратять 40 млрд євро.
Не забули у Німеччині й про інвестиції у майбутнє. На освіту (інфраструктуру дитсадків, шкіл, університетів), модернізацію комунальної сфери, зокрема лікарень, будівництво у містах, сільську інфраструктуру та шумозахисні заходи, розбудову широкополосних інформаційних магістралей виділяється 14 млрд євро.
Задля прискорення інвестування спрощено правила розподілу держзамовлень. Для стимулювання інновацій та доповнення до інноваційної програми підтримки середнього класу додатково передбачено 450 млн євро на рік.
Аби стимулювати попит на авто, було запроваджено премію за утилізацію старого та купівлю нового автомобіля у 2500 євро. Запроваджено також нові правила оподаткування автівок (залежно від викидів СО2). На підтримку досліджень у сфері мобільності, у тому числі на розробку гібридних двигунів і нових технологій держава надає 500 млн євро.
Ще зовсім недавно на німецьких підприємствах не вистачало кваліфікованих працівників. Нині їх доводиться звільняти. Аби підприємства могли зберегти кадри, уряд їм запропонував запровадити скорочений робочий графік і платити за виконаний обсяг завдань чи відпрацьований час. Решту доплачуватиме держава. Нещодавно був продовжений період виплати компенсацій за «скорочену» роботу з 12 до 24 місяців. Покриватиме держава й 50% внесків на соціальне страхування. Якщо робітників, котрі працюють за скороченим графіком, залучатимуть до підвищення кваліфікації, цей період оплачується на 100%. Починаючи з сьомого місяця, робота за скороченим графіком оплачується аналогічно. Полегшені й умови прийому на роботу.
Урятують не всіх У торішньому жовтні німецький уряд запровадив заходи, що мали стабілізувати банківську систему. Та поки вони не дали відчутних результатів і банки слабо кредитують підприємства. Тож влада вдалася до програми кредитів і гарантій, зорієнтованої на середній клас, вартість якої 15 млрд євро. Для великих підприємств передбачено 25 млрд євро, розмір гарантій збільшено на 75 млрд євро.
Це не програма порятунку нежиттєздатних підприємств, адже держава не може врятувати всі компанії, а стабілізації здорових, як передбачено зобов'язаннями ЄС про допомогу. Аби дістати державну підтримку, підприємства мають довести, що всі інші джерела фінансування вичерпали; розробити життєздатну концепцію розвитку і обґрунтувати своє значення для економіки країни. Після фази ослаблення компанія має обходитися без державної допомоги. В свою чергу, державне втручання не повинно призводити до спотворення умов конкуренції, створюючи ризик ліквідації робочих місць в інших компаніях.
На заходи з підтримки кон'юнктури та зростання економіки цьогоріч та в 2010-му німецька влада додатково виділяє 95 млрд євро (4% ВВП) плюс так звані «автоматичні стабілізатори». Передбачається, що бюджет-2010 становитиме 328 млрд євро (+12% понад суму, встановлену фінансовим планом).
Розмір нетто-заборгованості за кредитами сягає 86 млрд євро. Нова цьогорічна заборгованість — 100 млрд євро (4% ВВП), у наступному році — 130 млрд євро (понад 5% ВВП). Експерти прогнозують, що потреба у консолідованих кредитах через два роки становитиме 4,9 млрд євро, у 2012-му — 11,1 млрд, у 2013 р. — 18,5 млрд євро. Німецька влада має намір досягти уповільнення зростання заборгованості. Для держави: обмеження нової структурної заборгованості до 0,35% ВВП за умови нормальної кон'юнктури. А також знизити структурний дефіцит бюджету у наступному році, й з 2011-го домогтися рівномірного поетапного зниження, аж до досягнення майже бездефіцитного бюджету не пізніше формування федерального бюджету на 2016 рік.
Для федеральних земель планується обмеження нової структурної заборгованості до 0,0% ВВП за умови нормальної кон'юнктури. Зниження структурного дефіциту бюджету у 2010-му, з 2011 р. — поетапне зниження до досягнення цільових бюджетних показників не пізніше 2020 року.
Обнадійливі
успіхи Після запровадження програми порятунку економіки минуло шість місяців. Уже є перші індикатори успіху. Німці особливо зацікавились премією за утилізацію старих і купівлю нових авто. Тож попит на нові автомобілі стабілізувався, й замовлень на автозаводах побільшало, промислове виробництво пожвавішало. Вже зареєстровано 1,63 млн нових автівок (+23% проти торішнього).
Упровадження в компаніях скороченого графіка забезпечило зайнятість: у червні близько 1,5 млн громадян працювало за такою системою. Зменшення податків і відрахувань стабілізують попит на внутрішньому ринку. Почалося укладення інвестиційних контрактів на муніципальному рівні. Позитивно сприймається й державна програма кредитів та гарантій. На участь у кредитній програмі подано 1664 заявки на 7,5 млрд євро (максимум 40 млрд євро). А гарантійною зацікавилось чотири тисячі німців. На рекапіталізацію банків використано 25 млрд євро (максимум — 80 млрд євро).
У нас
свої проблеми Як зазначив на засіданні «круглого столу» на тему «Україна — Німеччина: світова фінансова криза. Проблеми і шляхи вирішення» президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах, наша економіка платить надвисоку ціну за кризу. Бо за період незалежності не сформовано її конкурентоспроможної інфраструктури, не завершено важливих структурних реформ. За більшістю якісних характеристик Україна не була готовою зустріти суттєве погіршення ситуації на світових фінансово-товарних ринках, не сформувала прозорого земельного ринку. Це негативно впливає на інвестиційний ринок, розвиток банківської, грошово-кредитної, іпотечної системи.
В Україні не створено механізмів зниження енергоємності ВВП, енергозбереження, енергоефективності, інноваційної політики задля модернізації економіки. На фондовому ринку низька якість корпоративного законодавства, не завершена реформа Національного депозитарію. «Заморожена» пенсійна реформа, що могла б бути важливим джерелом внутрішніх інвестицій. Не закінчена модернізація соціальної системи щодо адресності допомоги. Чимало структурних проблем і у базових галузях (металургійній, агропромисловій, житлово-комунальній).
На ці проблеми негативно впливає високий рівень залежності України від економічної кон'юнктури. Адже 45–50% ВВП формують експортери — хімічний, гірничо-металургійний комплекси з низькою доданою вартістю та високою енергоємністю. Негативу додає й те, що соціально-економічні, фінансові кризові явища збіглись з політичною кризою.
Україна — єдина держава на пострадянському просторі й у ЄС, котра не запровадила національної антикризової програми, яка б об'єднувала зусилля Президента країни, уряду, парламенту, Нацбанку. Це негативно впливає на пом'якшення кризових явищ, що підтверджує і статистика. У цьогорічному першому кварталі ВВП впав на 20,3%. За п'ять місяців промислове виробництво скоротилось на 31,9%, машинобудування — 53, будівництво — 56, суднобудування — 62, автомобілебудування — 85, сільгоспмашинобудування — 97, хімічна промисловість — 40, металургія — 45%.
Це створює неабиякі проблеми для проведення ефективної соціальної політики, виконання держбюджету і отримання ресурсів, які могли б спрямовуватись не на «проїдання», а на розвиток економіки. Україна має проблеми у банківському секторі. Тож нині реальна економіка ізольована від кредитних ресурсів, «заморожене» іпотечне кредитування. Облікова ставка Нацбанку — 11% річних, у комерційних банках ставки сягають 27–28, а іноді й 30%. Така висока вартість кредитних ресурсів створює проблеми для виконання середньострокових проектів і поповнення обігових коштів підприємств.
Завдання № 1 Аби вийти з кризи, вважає Анатолій Кінах, потрібно передовсім відновити банківську систему. Держава повинна мати чітку програму оздоровлення зовнішнього корпоративного боргу, відпрацювати вимоги рефінансування та рекапіталізації банків. У Росії рефінансування банків супроводжується їхніми зобов'язаннями кредитувати реальний сектор економіки під відповідні обсяги й пріоритети на комерційних умовах. Фінансові ресурси концентруються в пріоритетних секторах економіки.
У нашій країні слід запровадити прозору систему не тільки для відновлення ліквідності банківської системи, а й для поетапного відновлення кредитування економіки. Допоможе вийти з кризи й діалог між банками й суб'єктами господарювання про вартість фінансових послуг, формування умов прозорої конкуренції між фінустановами, запровадження умов державної підтримки доступу підприємств до позик, визначення пріоритетів кредитування, заходів для зниження вартості позик.
Анатолій Кінах вважає цивілізованою світовою практикою звернення держави за зовнішніми позиками до міжнародних фінансових організацій. Проте їхні умови мають відповідати балансу національних та партнерських інтересів, спрямовуватись на відновлення розвитку держави-позичальника. На жаль, чимало умов, за якими Україна співпрацює з МВФ, суперечать суті антикризових заходів. До того ж є непрозорими й непроаналізованими.
Наприклад, Україна зобов'язалась обмежити зростання грошової бази. Водночас МВФ прогнозує інфляцію споживчих цін як мінімум у 13%. Фонд забороняє країні підвищувати показники грошової бази, але дозволяє шукати зовнішні позики. Крім того, МВФ вимагає ужорсточити фіскальну політику. В умовах кризи, коли знижується платоспроможність внутрішнього ринку, жодна держава не підвищує податковий тиск на населення та економіку, аби не допустити подальшого зниження платоспроможності й внутрішнього попиту. Адже платоспроможний попит на внутрішньому ринку — основний стимул для національного виробника. В Україні за п'ять місяців роздрібний товарообіг знизився на 20%, а реальна зарплата на 5–11%. Але в цих умовах влада підвищує ставки акцизів, загострює проблеми з відшкодуванням ПДВ, що знижує платоспроможність компаній.
Малий і середній бізнес, наголошує Анатолій Кінах, є важливим джерелом створення нових робочих місць, формування середнього класу, що є гарантом демократії й стабільності у суспільстві. Тож програма розвитку і підтримки такого бізнесу має не тільки соціально-економічне, а й суспільно-політичне значення. Не можна допустити, щоб в умовах кризи був втрачений середній клас, який так важко формувався в Україні.
Подолати соціально-економічні, виробничі, фінансові проблеми, переконаний Анатолій Кінах, можна тільки спільними зусиллями, сконцентрувавши політичну волю, консолідувавши всі політичні сили й гілки влади, щоб разом виходити із кризи, створювати конкурентоспроможну економіку.