ПРО ХВОРОБУ, ЩО МАЄ КІЛЬКАНАДЦЯТЬ НАЗВ...
Скільки себе пам'ятаю, щоразу, опинившись на прийомі в дільничного, доводилося чути про себе: «вегето-судинна дистонія». Мовляв, така собі дрібниця, звісно ж, краще було б без неї, але й так терпимо. Зрештою, вирішили поцікавитися, що ж то за хвороба, у професора, доктора медичних наук Світлани Шкробот.
— То що це за хвороба, врешті-решт, і чому має так багато визначень?
— Раніше ця хвороба в нас називалася «вегетативний невроз». У західній літературі вона фігурує як психовегетативний або нейровегетативний синдром. Попри різноманітні прояви є певні спільні діагностичні ознаки, які вказують на центральну мозкову, тобто регуляторну, природу розладів. ВСД належить до недуг, які можна визначити тільки за їхніми симптомами. Одне слово, хвороба має кільканадцять назв та мінливий перебіг. Тобто структурні зміни в мозку людини не відбуваються, та й інші методи дослідження не вказують на суттєві зміни в організмі. Дослідники з'ясували, що причина — в порушенні тонкого балансу між найважливішими відділами вегетативної нервової системи, симпатичним і парасимпатичним. Тому всі симптоми хвороби ґрунтуються на дисбалансі внутрішніх фізіологічних та біохімічних процесів.
— Як виявляє себе ВСД?
— Оскільки захворювання має функціональну природу, для нього характерні розлади нейроендокринної регуляції діяльності серцево-судинної системи. Напади тривають від кількох хвилин до 2–3 годин, й у багатьох минають без лікування. У разі загострення судинної дистонії кисті й ступні стають багрово-синіми, вологими, холодними. Ділянки збліднення на цьому тлі додають шкірі мармурового вигляду. У пальцях виникає заніміння, відчуття повзання мурашок, поколювання, а іноді болю. Підвищується чутливість до холоду. Перевтома і хвилювання викликають напади значно частіше. Після цього на кілька днів може залишитися почуття розбитості і загального нездужання. Однією з форм вегетативно-судинних пароксизмів є непритомність. Пацієнти скаржаться на сильне серцебиття, неприємні відчуття в ділянці серця, іноді нестачу повітря, можуть відзначатися зміни серцевого ритму.
— А тепер про лікування цієї недуги.
— Як я вже казала, ВСД — це сукупність симптомів, тому лікування повинно бути комплексним. Базова терапія — це насамперед загальнооздоровлювальні заходи для усунення перевтоми, безсоння і стресів. Необхідною є оптимальна рухова активність, наприклад, лікувальна гімнастика. Без цього інші лікувальні заходи матимуть слабкий ефект. Слід також дотримуватися правил психоемоційної гігієни. Тобто потрібно уникати конфліктів на роботі, вдома, у стосунках із друзями. Не варто дивитися телевізійні екшени та трилери, насичені епізодами вбивств, насилля, брутальної поведінки героїв тощо. Якщо у вас є й інші хронічні недуги, обов'язково намагайтеся їх позбутися. Ідеться про погані зуби, фарингіти, риніти, гайморити, тонзиліти тощо. Деякі з цих хвороб не завжди можна одразу вилікувати, тому треба періодично з профілактичною метою полоскати горло дезінфікувальними засобами.
— Чи справді, як кажуть, вегето-судинної дистонії можна позбутися за допомогою психотерапевтичних заходів?
— Звісно. Хоча ВСД є тілесною хворобою, у боротьбі з нею може бути ефективною й психотерапія. З огляду на неможливість регулярно впродовж тривалого часу відвідувати психотерапевта, цілком доречним є аутотренінг. Іноді він дає чудові результати. Не варто відмовлятися й від природних заспокійливих засобів. Мова про настоянки валеріани, скажімо, або собачої кропиви. Можна придбати в аптеці заспокійливий трав'яний збір і вживати його протягом 3–4 місяців. Діє він поступово.
— Чи впливає на перебіг ВСД спосіб життя хворого?
— Безумовно. Корисними є загартовування, щоб серцево-судинна система перебувала в тонусі. Це стане гарним доповненням до обов'язкової рухової активності. До того ж добрим помічником може бути загальний масаж. Хворим на ВСД рекомендується також обмежити вживання кави та чаю. До речі, замість чорного чаю можна пити зелений, проти нього немає застережень. А з фармакологічних засобів можна порадити ще й настоянки женьшеню, елеутерококу, золотого кореня. Сприятливими вважаються ванни з додаванням ароматичних олій цитрусових. Для нормалізації сну часом потрібно вдаватися й до снодійних ліків. І не варто боятися, що виникне звикання, адже здебільшого вистачає 3–4 днів вживання цих препаратів, щоб повернувся нормальний сон, а людина перестає підсвідомо боятися того, що не зможе заснути.