ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА

Життя в Україні дорожчає. Найперше це позначається на наших гаманцях після чергових відвідин крамниць або базарів. Хорошого тут мало, хоча ми усвідомлюємо, що годі чекати іншого, коли зросла вартість на транспортні послуги та енергоносії. Тим часом уряд нас запевняє, що він не відпускає ціни з-під контролю.

Чи справді це так? Наскільки вдається владі тримати руку на пульсі, аби полегшити життя хоча б найнезахищеніших? Що стоїть на заваді зростанню інфляційних процесів? Про це кореспондент Укрінформу розмовляє з начальником Державної інспекції з контролю за цінами Наталією Немодрук.
— Пані Наталю, здавалося б, ринкові умови та конкуренція мали б поставити все на свої місця. Хочеш — купуй, не хочеш — шукай дешевше. Проте Ви очолюєте державну структуру, яка покликана втручатися у формування ціни підприємцем або продавцем. Чи не закладена тут суперечність?
— Так вважає чимало людей. Однак суперечності у цьому немає. Нині жодна розвинута держава світу не живе без регулювання економіки. Чимало країн звернулися до досвіду колишнього СРСР, оскільки навіть у ринкових умовах неможливо жити лише сьогоднішнім днем. Усвідомлює це й чинний уряд. Як у нас було раніше? Змінюється влада, і реформи починаються з чистого аркуша. Хоча для розвитку держави мають бути поступальність та послідовність. Цей принцип сповідує й Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко.
Стосовно цін, то держава в особі нашої структури насамперед регулює цінову політику на товари, які є соціально важливими для громадян.
— Чи їхній перелік великий?
— Уряд ще на початку 2000 року затвердив 32 найменування різних товарів і послуг. Серед них — борошно, три види хліба, макаронні вироби, масло, олія, молоко, крупи, найнеобхідніші ліки. Регулюються також житлово-комунальні послуги, електроенергія, скраплений газ і тверде паливо для побутових потреб, послуги міського пасажирського транспорту, деякі види нафтопродуктів, дизельне паливо, бензин.
— Цей список змінюється з часом?
— Переконана, він має розширюватися. Приміром, зараз у ньому немає риби, а отже, на вартість риби, навіть найпростішої, ми не впливаємо, тому вноситимемо таку пропозицію до уряду.
Різними адміністративними заходами повинно регулюватися й використання бюджетних коштів, що спрямовуються на надання послуг за державні гроші. Це ж гроші народу! Їхнє використання має бути жорстко регульованим, а люди, котрі продають свої послуги бюджету, мусять завчасно знати чіткі правила гри.
Наприклад, закупівля продуктів харчування для армії, з чим ми нещодавно зіткнулися, коли київська фірма відповідала за харчування солдатів у Західній Україні. Продукти вони купували у західних регіонах, але чомусь вартість харчування формувалася за... столичними цінами, які інколи бралися зі «стелі». Тому, як свідчать матеріали перевірок КРУ, яйця за державні гроші у них коштували нібито 18 грн!
Чиновники мають берегти гроші суспільства, як власні. Приватники рахують кожну свою копійку і шукають, де дешевше, а перейматися заощадженням державних грошей у нас чомусь не прийнято.
Часто ми стаємо свідками різних оборудок тому, що в країні або недосконале законодавство, або спритні ділки. Ми мали приклади, коли до витрат з виробництва соціального хліба додавалися витрати на випічку тортів чи іншої здоби; у витратах на варену ковбасу стояли витрати на сирокопчену продукцію; а у квартплату закладалися кошти для відряджень чи утримання баз відпочинку працівників ЖКГ. Зараз діють чіткі, затверджені урядом, Порядки формування вартості соціально важливих продовольчих товарів та послуг, які виключають такі ситуації.
Недавно Держцінінспекція перевірила Хорольський молочний комбінат, що випускає дитяче харчування. Це підприємство організувало торговий дім для реалізації своєї продукції, тобто створило окрему юридичну особу. І додумалися витрати самостійної торговельної структури внести у собівартість дитячого харчування. Тому кожна пачка цього харчування подорожчала як мінімум на 2,5 грн. Довелося покласти цьому беззаконню край і оштрафувати їх на 3 млн грн, які повинні надійти до держбюджету.
— Чи не могли б Ви розповісти про ситуацію на споживчому ринку?
— З усією відповідальністю стверджую, що в липні поточного року вона була відносно стабільною. Так, на ринку продовольства знизився середній рівень роздрібних цін на хліб і хлібопродукти, м'ясо й м'ясопродукти, молоко, а ось на олію та жири зафіксовано незначне зростання.
Водночас збільшення цін у липні на курячі яйця спричинене сезонністю їхнього виробництва на тлі значного зниження цін від початку року (на 29%).
Є проблеми і з подорожчанням цукру. Тут зростання сягнуло 3,5%. Однак переконана, що надходження в магазини цукру з продовольчого резерву дасть змогу стабілізувати цей сегмент ринку.
Ми відстежуємо й обґрунтування витрат на житлово-комунальні тарифи. Таким чином, для населення тільки за минулий рік заощадили півтора мільярда гривень.
— Нині у всіх на слуху конфлікт між Кабміном і КМДА довкола різкого стрибка квартплати.
— Однозначно, що тарифи у Києві потрібно підвищувати. Адже вони не змінювалися з 2006 року. Провина місцевої влади полягає в тому, що це слід було розпочинати раніше і не з кавалерійського наскоку, щоб одним махом залатати усі дірки, зокрема й сліди своєї безгосподарності.
Міська адміністрація цього разу встановила тарифи по кожному з 9264 будинків, які розраховані за непередбаченою жодними нормативними документами формулою. Використані для розрахунків тарифів показники щодо загальної площі будинків і прибудинкових територій в окремих випадках не відповідали даним технічних паспортів, що призвело до завищення витрат до 30 відсотків.
У нашій квартплаті заробітна плата працівників ЖЕКу становить 60–70%. Було б півбіди, якби ми оплачували зарплату реальної, а не «дутої» кількості комунальників. Чомусь Мінжитлокомунгосп багато років не переглядає нормативну чисельність штату працівників. І нині КМДА скористалася цією прогалиною в законодавстві. Хоча розбіжність між плановою та фактичною чисельністю основного виробничого і адміністративного персоналу сягає до 40%. Така сама вакханалія щодо тарифів на послуги з технічного обслуговування ліфтів, унаслідок чого їхня вартість інколи збільшується удвічі-утричі порівняно з висновками ДЦІ з економічно обґрунтованих витрат.
Потребують термінового перегляду Мінжитлокомунгоспом у бік зменшення й застарілі питомі норми витрат умовного палива і теплової енергії. Через відсутність встановленого на державному рівні Порядку перерахунків за ненадані або надані в неповному обсязі житлово-комунальні послуги (утримання житла, тепло, вода, стоки) населення щороку зайво сплачує сотні мільйонів гривень. Ця проблема стосується не лише Києва, де сума неповернутих коштів за 2007–2008 роки зашкалила за 220 млн грн, а й Донецької області — 32 млн грн, Запорізької — 14,5, Миколаївської — майже 20 млн грн.
— Тобто йдеться про надмірно сплачені гроші, які мають бути повернуті людям?
— Саме так, однак місцеві органи влади чомусь, розуміючи, що ці кошти залишаються у підприємств — виробників послуг, думають інакше. Тут ми будемо категоричними. Або вони зайві гроші віддадуть людям, або будуть оштрафовані й заплатять до держбюджету потрійну суму.
— Напевно, бракує прозорості й на ринку ліків?
— Запроваджений чинним законодавством механізм ціноутворення тут також недосконалий. Нині МОЗ не вимагає обов'язкового відображення у первинних документах на відпускання медичних препаратів ціни виробника. Це ускладнює процес нашого контролю і призводить, у разі реалізації лікарських засобів кількома суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову торгівлю, до безпідставного зростання цін на шляху до кінцевого споживача — населення.
Тепер ми разом із Мінекономіки ініціюємо перед МОЗ розроблення нового національного переліку основних виробів медичного призначення, а також унесення змін до чинних нормативних документів, що регламентують формування цін на лікарські засоби. Ми маємо увійти до осінньо-зимового сезону з чітким документом, аби мати можливість захистити населення від свавілля деяких аптечних диктаторів.
Нехай бізнесмени нас звинувачують у тому, що державне регулювання ціни нібито штовхає їх на збитки. Насправді представники потужних виробників ліків і торговельних фірм говорять: «Ми прийшли сюди надовго і хочемо працювати прозоро й за законом». Зазвичай обурюються ті, хто прийшов на один день. Їм треба зірвати куш побільше, а про стабільне майбутнє та інтереси хворих людей вони не думають.
Не менше порушень і з наданням освітніх послуг, де також відсутній прозорий механізм ціноутворення. Його запровадження тривалий час зволікається Міністерством освіти. Це призводить до того, що навіть провідні економічні вищі навчальні заклади вартість навчання студентів-контрактників визначають на підставі економічно необґрунтованих витрат. У результаті ті, хто навчався на стаціонарі, переплачували до 40%, а заочники — до 200 відсотків.
Мінекономіки та Держцінінспекція надалі докладатимуть усіх зусиль, аби галузеве міністерство якнайшвидше вдосконалило механізм регулювання цін на освітні послуги.
— На вас покладено й проведення контролю?
— У першому півріччі нинішнього року до порушників державної дисципліни Держцінінспекцією застосовано адміністративно-господарських санкцій на суму в понад 2,7 млрд грн, а з державного бюджету зменшено витрати на дотації та субсидії на 40,3 млн грн. Це реальне заощадження бюджетних коштів! До правоохоронних органів відправлено 228 матеріалів з питань порушення законодавства, а 84 — іншим контролюючим органам.
— Можливо, вам бракує нових повноважень? Неважко знаходити спільну мову з владою регіонів?
— Буває по-різному. Скажімо, скористалися наданими повноваженнями щодо регулювання вартості харчування в освітніх закладах і запровадили обмеження торговельних надбавок до 50% закупівельної вартості облдержадміністрації лише у 13-ти регіонах України. Тоді як в інших областях, де місцева влада випустила ситуацію з-під контролю, рівень торговельних націнок подекуди сягнув 800 відсотків.
Але загалом із більшістю губернаторів, зокрема Дніпропетровської, Кіровоградської, Харківської, Полтавської, Івано-Франківської, Хмельницької та інших областей, а також із керівництвом АРК ми знаходимо порозуміння. Коли маєш справу із професіоналами, працюєш із задоволенням. Щодо повноважень, то нам їх вистачає. Зараз багатьом міністерствам потрібно добре попрацювати над нормативною базою. Нової редакції потребує й Закон «Про ціни та ціноутворення», який був ухвалений ще в 1990 році. Нині його розробка перебуває на завершальному етапі, тож найближчим часом він буде винесений на розгляд Кабінету Міністрів.

Розмову вела Наталія ТИХОНЕНКО

також у паперовій версії читайте:

КОМЕНТУЮТЬ ЕКСПЕРТИ