ВІДСВЯТКУВАВ ДВАДЦЯТИРІЧЧЯ ПЕРШОГО АЛЬБОМУ
Тільки-но настають часи, коли, за словами Олександра Олеся, солов’ї «б’ють піснями в груди», знайте: до села Пирогового під Києвом з’їжджаються з вершин і низин господарі-ентузіасти. Вони працюють не лише на городах і полях, а й запрошують до своїх осель гостей. У Європі такий бізнес називають агротуризмом, а в нас — сільським зеленим. Співвітчизники його вже оцінили й полюбили. Тож і зраділи, коли дізналися, що, незважаючи на економічну кризу, в Музей народної архітектури та побуту НАН України на VІІ Всеукраїнську виставку-ярмарок «Українське село запрошує» прибули ентузіасти з вісімнадцяти областей.
Від села до села Як завжди, плече підтримки сільським бізнесменам підставили Державна служба туризму і курортів та дирекція музею. Вони й самі в боргах, як у реп’яхах, однак зробили все, аби потрібне й уже традиційне зібрання відбулося. Не секрет: інформація про відкриття виставки стала приємною несподіванкою, бо ходили чутки, ніби через фінансові труднощі її не буде.
Галузь є «зеленою» не тільки за термінологією, а й за віком. Становлення збіглося з неабияким спадом в економіці. Це неабияк позначилося на можливостях городян мандрувати світами. Тоді згадали про галузь, що не потребує для свого розвитку значних коштів — відпочинкові осередки на селі. Нині на них звернула увагу й влада, бо в Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва знають: зелений туризм має стати важелем для відродження села.
— Сонце світить усім і за місце під ним вирішили боротися самі,— поділилася кароока молодиця в національному вбранні з вінком на голові.— Добре, що про нас, пропагандистів принад малої батьківщини, не забули районна та обласна влада,— допомогли буклети з інформацією про «острівці» зеленого туризму видати, й до столиці прибути. Тож ми тепер з особливим запалом запрошуємо дітей асфальту до себе на природу.
Соратниками в цьому стали представники Вінницького, Волинського, Кіровоградського, Луганського, Сумського, Черкаського земляцтв. Підтвердив це й Анатолій Пахля, голова Держкомтуризму. Учасники виставки побачили його із заступницею, Ольгою Соколовою, а також заступником міністра культури та туризму Юрієм Зубком.
— Тут зібралися близькі по духу й крові люди,— зауважив Анатолій Іванович.— Вони хоч споконвіку хлібороби, а за розвиток агротуризму взялися всерйоз. Городянам хочеться приємних вражень і спокою. Тому вітчизняний туризм «зеленіє». До того ж він — одна з візитівок країни. Від Таврії до Карпат активні господарі знають, що треба людині, аби забути проблеми. Дорослим і дітям пропонують будинки з усіма вигодами, міні-готелі, здорове харчування, розваги. Галузь є вагомою підвалиною малого бізнесу. Він сприяє наповненню місцевих бюджетів, створенню нових робочих місць, розвитку соціальної сфери.
«Розкрученими» в цьому вважають себе Крим і Карпати. У столиці автономії Сімферополі недавно відбулися громадські слухання за проектом закону «Про агротуризм й агротуристичну діяльність». Учасники зібрання наголошували на актуальності вдосконалення нормативно-правової бази у сфері надання турпослуг у сільській місцевості. Це дасть можливість розширити орбіту індустрії гостинності на весь півострів і максимально використовувати його рекреаційний потенціал. Тут уже втілюють республіканську програму розвитку зеленого туризму. Білогорський, Бахчисарайський, Сімферопольський, Сакський, Раздольненський райони живуть і працюють за місцевими програмами. Європейські принципи понад десять років культивує Спілка сприяння розвиткові зеленого туризму в Криму. Вона є членом федерації «Еurogites». Бракує лише досконалого закону, який, до слова, підготувало Міністерство аграрної політики України. Фахівці-практики вважають, що його слід удосконалити, залучивши до цього Державну службу туризму і курортів.
Створення внутрішнього ринку екотуризму та інтеграція в європейську мережу потребують підвищення рівня послуг, а також мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище. Для цього добровільно взялися до категоризації садиб, які надають послуги гостям.
Якщо для півдня і центральної частини держави прибутковий сезон припадає на літо, то для карпатського регіону вакаційні «жнива» настають узимку. Там знають, чим привабити любителів природи. Налагодити малий та середній бізнес горянам допомагає українська освітня програма реформ і фонд «Євразія»: їхнім коштом з селян виховували господарів агросадиб.
Запрошення на вареники — Два дні в Пироговому — наше своєрідне храмове свято,— почула від гурту жіночок у вишиванках і плахтах, котрі стояли на музейній галявині.— Хочемо бути найкращими в боротьбі за гостинність і красу будинків і садків. Одне з підтверджень — каталог, у якому представлено 31 садибу в семи районах області.
— Ми приїхали вчетверте,— розповідає Тетяна Щербиніна, головний спеціаліст відділу культури і туризму Богуславської на Київщині райдержадміністрації й голова місцевого осередку Спілки зеленого туризму.— Запрошуємо в оповитий легендами Богуслав на чарівній річці Рось. Торік у місті й навколишніх селах побувало понад півтисячі киян. А ще ознайомлювалися з природою, історією, відпочивали сім’ї французів і поляків. Вони в Інтернеті підібрали адреси і приїхали. Хазяї їх українськими стравами частували, на екскурсії возили. Коли прощалися, іноземці пообіцяли приїхати цього року з приятелями. До речі, в Богуславі щойно відбувся міжнародний фестиваль... вареників! Тож і ви вдома не засиджуйтеся.
Та хіба можна, та чи й варто засиджуватися вдома, якщо і старих, і малих запрошують власники зелених осередків?! Ось, приміром, «Гостинно просить серце України — козацький край, Шевченка батьківщина», тобто Черкащина. У Моринцях — «Кобзарева колиска» з усіма зручностями та умебльована предметами ХІХ (!) ст. У Каневі — «Тамарине міжгір’я» під горою Божиця. У Корсуні-Шевченківському — «А ми удвох», де, крім усіх зручностей, пропонують риболовлю, купання з гідромасажем у природних «джакузі» річки Рось. У Трушівці «Медовий сад» обіцяє, що відпочинок буде солодким. Подейкують, що господарі добре годують, організовують полювання, возять на екскурсії в Суботів, Чигирин, Холодний Яр, навчають художніх ремесел. Одна з майстринь-вишивальниць, ще зовсім юна дівчина з села Придніпровського Чорнобаївського району, Наталя Ляпкало привезла до Пирогового свій доробок — чудові композиції: вишиті портрети, рушники, сорочки, серветки. Вона навчала зацікавлених відвідувачів техніки художньої вишивки.
Мета державної історико-туристичної програми «Золота підкова Черкащини» — збереження, популяризація пам’яток, заповідників, прокладання нових маршрутів і створення сучасної туристичної інфраструктури.
Відпочиваючи — пізнавай — У Великій Багачці й люди багатші,— відкрили секрет жителі цього полтавського села. Вони зі своїми земляками, взявши на озброєння комп’ютер, буклети, презентували туристично-рекреаційні можливості області, провели майстер-клас із ткацтва та вишивки. Усі охочі прицінювалися й купували кераміку, вироби з лози, картини, вишиті та ткані речі. Слухали дзвінкоголосих жіночок колективу художньої самодіяльності Гребінківського району.
Утім, Полтавщина знаменита також Диканькою, Решетилівкою, Великими Сорочинцями, іншими селами. І хоча нині, як зауважив поет, «не той тепер Миргород, Хорол-річка не та» — їх усе одно люблять і їздять туди «на води». Чимало пілігримів вирушає в мандри гоголівськими місцями.
Представники Подільського краю пропагували свої «родзинки і перлинки» — солідне видання «Сім чудес Вінниччини». По-доброму їм можна позаздрити: окрім мальовничих полів і лісів, подолянам дісталися рідкісні унікальні пам’ятки історії та архітектури. Вони звикли до гостей-співвітчизників — тих, хто полюбляє відпочивати «під вишнею, під черешнею», й до іноземців, котрих цікавлять немирівське городище, дітище французького архітектора Лакруа — тульчинський палац Потоцьких, немирівський — княгині Щербатової, чернятинський — графа Львова, маєток Грохопольських-Можайських у Вороновиці, маєток відомої меценатки фон Мекк у Браїлові, де нині музей Петра Чайковського.
Культурно-пізнавальний туризм пропонують і житомиряни. Вони пишаються, що Володарськ-Волинський, Коростень, Овруч — деревлянська земля, де є унікальний підземний військово-історичний комплекс «Скеля». Селяни з Терехова вміють не лише готувати й пригощати туристів, а й розповідати про життєві пригоди співця морської романтики Джозефа Конрада, котрий там народився. А ще терехівці показують прибульцям музей письменника. На виставці в Пироговому житомиряни презентували мальовничі агросадиби, перепелине господарство в Баришівці, запрошували на майстер-клас з різьблення «Дерево в обійсті», влаштували дегустацію й продаж свіжого поліського меду...
Подібні виставки відбудуться в різних куточках країни. Зелений туризм заслуговує на буяння, а не на виживання.