РАФСАНДЖАНІ ВСТУПАЄ У ГРУ
Якщо Мусаві не змусить владу до поступок, протести триватимуть і в Ірані з’являться нові лідери, значно радикальніші. Упродовж 30 років не було таких шансів на зміни в Ірані, як нині. Молодь масово брала участь у демонстраціях проти сфальшованих результатів виборів. Це велика сила: 65% іранського суспільства — це люди, молодші від 25 років. У перші дні представники режиму думали, що напустивши сльозогінного газу, вбивши кількох демонстрантів, арештувавши декілька сотень студентів, можна придушити протести в зародку. Виявилося, все не так просто. Тепер під арештом опинилися майже всі відомі реформаторськими поглядами люди в країні. Заарештовано знаних у країні журналістів, захисників прав людини, політиків — усього близько 700 осіб. До цього треба додати багато учасників демонстрацій, прізвища яких не відомі. Тривалість масових демонстрацій залежить від того, наскільки жорстоко поводитимуться сили правопорядку. Але це не все. Мір Хосейн Мусаві налаштований рішуче і наполегливо домагається повторних президентських виборів. Він переконаний, що є справжнім переможцем, і не піде на жодні поступки духовному лідерові. Той також залишається на своїй позиції, вважаючи, що вибори були чесними і їх виграв Ахмадінежад. Ціну за цю конфронтацію заплатили люди, які вийшли на вулиці, щоб підтримати Мусаві. Тому Мусаві має намір запропонувати своїм прихильникам інші форми протесту. Він говорить про громадянську непокору. Іранці можуть перестати платити рахунки, не користуватися громадським транспортом, страйкувати. Чи цього досить, аби змусити потужного і впливового аятолу Хаменеї до компромісу чи навіть відступу? Відповідь залежить від участі у протестах базару. Базар — це купці, які становлять в Ірані заможну і впливову групу. Частина з них уже виявила свої симпатії до Мусаві. Тепер відбуваються принципові розмови з його представниками. Ідеться про фінансову підтримку базаром дій страйкарів. Якщо люди не працюватимуть, вони все одно мусять годувати свої сім’ї. Вирішальним може стати ставлення до протестів керівників і працівників нафтової промисловості. Якщо вони підтримають опозицію, Мусаві напевно виграє. Штаб Мусаві веде перемови з багатьма впливовими і важливими інженерами і менеджерами, тому, можливо, нафтовики ще долучаться до протестів. Мусаві небезпідставно прагне повторення виборів, бо має план перетворень після приходу до влади. Він хоче перш за все заспокоїти суспільство. Економічним планом опозиціонера передбачено боротьбу з корупцією і створення нових робочих місць. Мусаві робить ставку на вільний ринок, але говорить і про корегувальні функції держави. Його економічні експерти стверджують, що, на відміну від Ахмадінежада, який роздавав людям з відсталих регіонів, наприклад Курдистану, «живу» готівку, Мусаві намагатиметься спрямувати туди інвестиції. Він обіцяв поліпшити відносини з Європою й арабським світом. А передовсім має намір лібералізувати суспільні відносини шляхом створення приватного, незалежного телебачення і радіо, а також вільних газет. Багато учасників демонстрацій прагне більшого, ніж обіцяє Мусаві. Але він боїться радикалізації, бо насправді є одним з організаторів революції і не хоче повалення ісламської республіки. Тим часом молодим уривається терпець. Це проявилося в радикалізації учасників молодіжних демонстрацій після виступів духовного лідера Алі Хаменеї. І чим довше триватиме конфронтація, чим брутальнішим буде режим, тим сильнішою буде радикалізація. Якщо лідерові опозиції і його прихильникам удасться невдовзі змусити Хаменеї до поступок, Мусаві стане героєм. Та якщо найближчим часом у сутичках переможе режим, протести й надалі триватимуть. Мусаві і Мехді Керубі (ще один опозиційний кандидат, який після виборів приєднався до Мусаві) втратять контроль над юрбою. З’являться більш радикальні лідери. Подібне сталося 30 років тому. Тоді в антишахській опозиції були різні течії, зокрема дуже помірковані прихильники поваленого за сприяння американськиих і британських спецслужб прем’єра доктора Моссадека. Але режим був таким жорстоким, що фактичним лідером опозиціонерів став найрадикальніший з-поміж них — аятола Хомейні. Це його прибічники усунули шаха від влади. За чутками, впливовий екс-президент Ірану Алі Акбар Хашемі Рафсанджані плете інтригу, щоб усунути від влади Алі Хаменеї. З цією метою він поїхав у духовну столицю Ірану місто Кум. Йому вдалося заручитися підтримкою кількох поважних аятол, які, зокрема аятола Ардебілі чи аятола Саннель, висловив підтримку Мусаві. Ці люди стурбовані поведінкою влади. Вони вважають, що в момент кризи Хаменеї проявив себе не дуже добрим лідером, оскільки надто однозначно підтримав одного з кандидатів, замість того, щоб об’єднувати суспільство. На цій підставі створена з обраних релігійних авторитетів Рада експертів, у якій головує Рафсанджані, могла б скинути Хаменеї з посади найвищого духовного лідера. У конституції Ірану міститься стаття, яка дає змогу відкликати найвищу особу, якщо вона втратить риси, необхідні для здійснення своєї функції, але це дуже ризиковані розрахунки. Сумнів в авторитетності Хаменеї може призвести до падіння ісламської республіки, а це останнє, чого бажає собі Хашемі Рафсанджані. Тому правдоподібнішим, ніж усунення від влади Хаменеї, є створення якогось додаткового управлінського органу з кількох найбільш шанованих аятол. Цей орган може становити противагою духовному лідерові Хаменеї і тільки в разі гострої необхідності зайняти його місце. Не слід забувати, що колись, після смерті Хомейні, Рафсанджані в союзі з Хаменеї відправив прем’єра Мусаві у відставку — на політичну пенсію. Нині союзники змінились. Колись аятола Хомейні сказав Рафсанджані і Хаменеї, що поки вони разом, ісламська республіка в Ірані існуватиме. Розбіжності між ними виникли ще напередодні попередніх президентських виборів. Тоді перший тур з Рафсанджані виграв Мехді Керубі, який отримав найбільше голосів. Третім став маловідомий мер Тегерана Махмуд Ахмадінежад. Але результат виборів був змінений так, щоб у другий тур вийшли Рафсанджані і Ахмадінежад. Добре поінформовані джерела стверджують, що Рафсанджані тоді пішов до Хаменеї і сказав, що не може на це погодитись і не збирається брати участь у фарсі, бо не хоче програти нікчемі — Ахмадінежадові. Хаменеї нібито тоді йому пообіцяв, що вибори будуть чесними. Але врешті-решт переміг фаворит Хаменеї — Ахмадінежад. Аятола потребував того, хто не має жодного авторитету серед духовних лідерів режиму і ким міг довільно керувати. Тоді Рафсанджані зрозумів, що Хаменеї його ошукав, і їхні стосунки почали псуватись. Отже, боротьба триватиме, а зважаючи на те, що Рафсанджані — дуже хитрий, розумний політик й один з найбагатших людей в Ірані, у нього є достатньо шансів перемогти в цьому змаганні. Євген ПЕТРЕНКО також у паперовій версії читайте:
|