НОВИЙ СТАРТ І ДАВНІ ПРОБЛЕМИ
Після завершення «холодної війни» відійшли в минуле часи, коли людство напружено спостерігало за радянсько-американськими відносинами. Тоді від їхнього стану безпосередньо залежала доля війни і миру. Однак за часів президента Бориса Єльцина російсько-американські відносини втратили глобальне значення. Правда, за президентства Володимира Путіна, коли Росія, спираючись на нафтогазові прибутки, намагалася відновити свій статус «великої держави», а адміністрація Джорджа Буша-молодшого у міру сил цьому протидіяла, Москва й Вашингтон знову почали давати приводи для занепокоєння. Пік напруженості між ними припав на серпень 2008 року, коли після війни проти Грузії Кремль переглянув статус Абхазії та Південної Осетії. У січні 2009-го господарем Білого дому став Барак Обама, який наголосив на потребі нового старту в американсько-російських відносинах. Тож 6–7 липня новообраний президент Сполучених Штатів побував із першим візитом у Москві. Напередодні цієї події Росія завершила масштабні військові навчання «Кавказ-2009», чим підтвердила незмінність своєї регіональної політики. Натомість Барак Обама намагався переконати главу російського уряду Володимира Путіна у необхідності відмовитися від логіки доби «холодної війни» в міждержавних відносинах. Тим часом консервативні кола в Сполучених Штатах вимагають від Барака Обами жорсткого курсу, доки Кремль не демонтує режим «керованої демократії». З огляду на це й після московського візиту президента США у відносинах з Росією залишилося чимало проблем. Сторони дотримуються різної політичної культури. Навряд чи Кремлю сподобалися коментарі стосовно розслідування вбивства журналістки Анни Політковської або судового процесу над опальним олігархом Михайлом Ходорковським. Немов демонструючи діаметральні ціннісні орієнтири сторін, російські гомосексуалісти влаштували акцію на підтримку одностатевих шлюбів. Усе це засвідчило протилежність позицій Росії та США з принципових питань демократичного розвитку. Набагато серйознішими є розбіжності щодо більшості міжнародних проблем. Зокрема, Сполучені Штати рішуче заперечують проти домінування Росії на пострадянському просторі та відстоюють територіальну цілісність Грузії. Абсолютно різними є позиції сторін щодо Нагірного Карабаху та Придністров’я. Діаметрально протилежно Кремль і Білий дім ставляться до ролі НАТО в гарантуванні енергетичної безпеки Європи. Росія не відмовилася й від співпраці з Іраном у ядерній сфері. Президент Дмитро Медведєв навіть запевняє, що КНДР нині становить більшу загрозу, ніж Іран. Білий дім також не в захваті від активності Росії, спрямованої на укладення військово-політичного союзу з Китаєм. Зважаючи на ці геополітичні реалії, можна стверджувати, що перед Бараком Обамою стояло непросте дипломатичне завдання. По-перше, треба було підтвердити вірність демократичним цінностям, дати зрозуміти президентові Дмитру Медведєву та главі російського уряду Володимиру Путіну, що він не має наміру заплющувати очі на порушення прав людини. У Вашингтоні, наприклад, не в захваті від державної антиамериканської пропаганди, яка домінує в російських засобах масової інформації. Соціологічні опитування російських громадян фіксують стабільно негативне ставлення до Сполучених Штатів. По-друге, нинішня адміністрація в Білому домі усвідомлює, що США без участі Росії не можуть вирішувати важливі міжнародні проблеми, зокрема іранську та північнокорейську. Водночас Росія та Північноатлантичний альянс домовилися про транзит невійськових вантажів російською територією до Афганістану. Це зрозуміло, адже в цій країні США та НАТО фактично захищають і російську безпеку. Втім, сторонам так і не вдалося дійти компромісів із більшості питань. Серед них — проблема вступу Росії до Світової організації торгівлі. Це означає, що напередодні саміту «великої вісімки» Москва не має гарантій цілковитої інтеграції зі світовою економікою. Проте візит Обами засвідчив важливість особистих контактів глав держав, які можуть дати позитивний імпульс поетапному вирішенню давніх проблем у двосторонніх відносинах. також у паперовій версії читайте:
|